French
DeutschДавидов Денис Васильович — Вікіпедія
Дави́дов Дени́с Васи́льович (нар. 16 (27) липня 1784, Москва — 22 квітня (4 травня) 1839, село Верхня Маза Сизранського повіту Симбірської губернії, нині Радищевського району Ульяновської області Російської Федерації) — російський поет «пушкінської плеяди», генерал-лейтенант, партизан. Двоюрідний брат відомого російського генерала Олексія Єрмолова.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині командира Полтавського легкокінного полку бригадира Василя Денисовича Давидова (1747–1808), що служив під командуванням Олександра Суворова. До 17 років жив в Україні.
1801 року став юнкером у Кавалергардському полку і 1802 року одержав чин корнета. 1804 року «за писання обурливих віршів» в чині ротмістра переведено в Білоруський гусарський полк, що був розквартирований в м.Звенигородка Київської губернії. 1806 року зараховано в Гусарський лейб-гвардії полк. 1807 рік був початком бойового поприща Давидова: його призначили ад'ютантом до князя Багратіона.
Узимку 1808 року в складі російської армії, що діяла у Фінляндії, пройшов разом з Кульневим до Улеаборгу, зайняв з козаками острів Карлое і, повернувшись до авангарду, відступив по льоду Ботнічної затоки.
Під час франко-російської війни 1812 року Денис Давидов служив підполковником Охтирського гусарського полку, утвореного з розформованого в 1765 році Охтирського слобідського козацького полку, був одним з організаторів та активним учасником партизанського руху. За кілька днів до Бородінської битви Давидов запропонував Багратіону ідею створення партизанського летючого загону. Загін був створений із гусарів та драгунів, але за весь час існування не брав участь у жодній серйозній операції, лише грабував відсталі французькі обози та селян навколишніх поселень.
1814 року Давидов командував Охтирським гусарським полком, знаходився при армії прусського фельдмаршала Блюхера. За заслуги йому присвоїли чин генерал-майора. 1826 року брав участь в Російсько-перській війні, а 1831 року на чолі драгунського полку — у придушенні Листопадового повстання, за що отримав чин генерал-лейтенанта.
Був членом товариства «Арзамас», співпрацював у журналі «Современник». Добре пиячив.
Творчість[ред. | ред. код]
Денис Давидов був автором байок, сатиричних віршів, елегій, які увійшли до збірки 1832 року «Вірші». Відомий як співець гусарського братства й хоробрості. Лірична поезія Давидова відзначається багатством ритміки та мелодики вірша, часто має романсовий характер.
Література[ред. | ред. код]
- Кривошапова С. А. Давидов Денис Васильович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 5—6.
- Наталія Загорська про Дєніса Давидова, Міхаїла Булґакова, Олександра Купріна, Норґейта Тенцинґа, Марію Каллас / Н. Загорська; переклад з російської Л. Кононович. — Київ : Грані-Т, 2008. — 125 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-4651-73-5
- Бурій В. Ротмистр Денис Давидов і наш край / Валерій Бурій // Місто робітниче : Ватутінська міська громадсько-політична газета. - 2004. - 30 липня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Давыдов, Денис Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 15–23.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Давыдов Денис Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Засецкая, Юлия Денисьевна // Русский биографический словарь — Петроград: 1916. — Т. 7. — С. 265–266.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гусарська лірика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 248.
- Поеми Давидова
- «Некоторые черты из жизни Дениса Васильевича Давыдова» (Автобиография) [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]
- [1][недоступне посилання з липня 2019]
|
 | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |