French
DeutschДавидов Олександр Сергійович — Вікіпедія
| Давидов Олександр Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 грудня 1912 Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер | 19 лютого 1993 (80 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |  СРСР,  Україна |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | фізичний факультет МДУ |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України МДУ |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Тамм Ігор Євгенович |
| Відомі учні | Філіппов Геннадій Федорович та ін. |
| Аспіранти, докторанти | Брижик Лариса Свиридівна Гайдідей Юрій Борисович Кручинін Сергій Павлович |
| Членство | НАН України International Academy of Quantum Molecular Scienced |
| Відомий завдяки: | «Давидівське розщеплення» |
| Нагороди |       |
 Давидов Олександр Сергійович у Вікісховищі | |
Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (26 грудня 1912, Євпаторія — 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 26 грудня 1912 року в Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).
- 1945–1953 — робота в Інституті фізики АН УРСР.
- 1953–1956 — завідувач відділу Фізико-енергетичного інституту в Обнінську.
- 1954–1964 — професор, завідувач кафедри Московського університету.
- 1964–1966 — завідувач відділу Інституту фізики АН УРСР.
- 1966–1973 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
- 1973–1988 — директор цього ж інституту.
Помер 19 лютого 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.
Першим поширив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють у процесах поглинання світла, люмінесценції та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія здебільшого суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів у кристалах («Давидівське розщеплення»).
Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. У 1966 за теоретичні дослідження екситонів у кристалах нагороджений (спільно з іншими) Ленінською премією.
- 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей у спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
- 1960 — разом з О. О. Чабаном розробив модель колективних збуджень із врахуванням деформованості форми ядра при його обертанні. В результаті Давидовим була розвинута (1958–1960) теорія колективних збуджених станів несферичних ядер, яка враховувала порушення аксиальної симетрії ядер (Теорія неаксиальних ядер Давидова, Державна премія України в галузі науки і техніки, 1969).
Нагороди, почесні звання[ред. | ред. код]
- Лауреат Ленінської премії (1966).
- Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1969).
- Герой Соціалістичної Праці (1982).
- Орден Леніна (1971, 1982).
- Медаль «За трудову доблесть» (1961).
- Заслужений діяч науки УРСР.
Див. також[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
- Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
- Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
- Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
- Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
- Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
- Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
- Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
- Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
- Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
- Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
- Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Ю. О. Храмов. Давидов Олександр Сергійович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 273. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Алинин А. Я. Его жизнь — физика: Документальная повесть. — К.: Молодь, 1982. — 128 с.
- Храмов Ю. А. Давыдов Александр Сергеевич // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 96. — 400 с. — 200 000 екз.
- Міжнародна конференція, присвячена 90-річчю від дня народження О. С. Давидова (Київ, 9—15 грудня 2002 р.) [Архівовано 23 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Давидов Олександр Сергійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
| |||||||
| |||||
