Давид Сассолі — Вікіпедія

Давид Сассолі
італ. David Sassoli
Давид Сассолі
Давид Сассолі
Голова Європейського парламенту
3 липня 2019 — 11 січня 2022
Попередник Антоніо Таяні
Наступник Роберта Мецола
Член Європейського парламенту від Центральної Італії[en]
14 липня 2009 — 11 січня 2022
Народився 30 травня 1956(1956-05-30)[1][2]
Флоренція, Італія[3]
Помер 11 січня 2022(2022-01-11)[4][5] (65 років)
Авіано, Порденоне[d], Фріулі-Венеція-Джулія, Італія[6]
Похований Сутрі[7]
Відомий як політик, журналіст, ведучий новин
Місце роботи RAI
Країна Італія
Alma mater Флорентійський університет
Політична партія Демократична партія
Підпис
davidsassoli.com

Давид Марія Сассолі (італ. David Sassoli; 30 травня 1956 — 11 січня 2022[8]) — італійський політик та журналіст, член Демократичної партії. Член Європейського парламенту з 2009 року[9], Голова Європейського парламенту з 3 липня 2019[10] до 11 січня 2022 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Флоренції 1956 року. Протягом 1970-х років вивчав політичні науки в Флорентійському університеті. Почав свою журналістську кар'єру, співпрацюючи з невеликими місцевими газетами та інформаційними агентствами, а потім перейшов до римської редакції газети «Il Giorno». 3 липня 1986 року вступив до реєстру професійних журналістів.

1992 року він став репортером новин для TG3 і тоді ж співпрацював з Мікеле Санторо для деяких телевізійних програм, як-от «Il rosso e il nero» («Червоний і чорний») і «Tempo reale» («Real Time»). 1996 року він провів програму «Cronaca in diretta» («Живе висвітлення»). Через кілька років Давид Сассолі був призначений ведучим TG1, де став одним із найбільш помітних і популярних журналістів у Італії.[11] 2007 року, коли Джанні Ріотта був призначений новим директором TG1, Сассолі став його заступником.[12]

Помер 11 січня 2022 року, похований у Римі[13].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Давид Сассолі 2010 року

2009 року Давид Сассолі залишив журналістику для вступу в політику, ставши членом лівоцентристської Демократичної партії (ДП), балотуючись на виборах до Європейського парламенту 2009 року в окрузі Центральна Італія. 7 червня 2009 року був обраний членом Європейського парламенту, отримавши 412 502 голосів[14] та найбільшу підтримку виборців у своєму виборчому окрузі.[15] З 2009 до 2014 року він обіймав посаду лідера Демократичної партії у парламенті.

9 жовтня 2012 року Сассолі оголосив про свою участь у праймериз лівоцентристів, що мали на меті висування єдиного кандидата у мери Риму на муніципальних виборах 2013 року. Він посів друге місце з 26 % голосів, поступившись сенатору Ігнаціо Маріно, який отримав 55 %, і випередив колишнього міністра зв'язку Паоло Джентілоні. Пізніше Маріно був обраний міським головою, перемігши правого президента Джанні Алеманно.[16]

На виборах до Європейського парламенту 2014 року Сассолі переобрався із 206 тис. голосів[17]. Демократична партія отримала 41 % голосів[18].

1 липня 2014 року Сассолі був обраний віцепрезидентом Європейського парламенту 393 голосами, що зробило його другим найбільш підтримуваним кандидатом-соціалістом.[19][20] Окрім завдань комітету, він був членом міжрегіональної групи Європейського парламенту з питань надзвичайної бідності та прав людини.[21]

Голова Європейського парламенту[ред. | ред. код]

На виборах до Європейського парламенту 2019 року в Італії Сассолі було переобрано до Європейського парламенту[22]. 2 липня 2019 року Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) запропонував його як нового Президента Європейського парламенту.[23] Наступного дня Сассолі був обраний президентом на виборах 345 голосами (за необхідних 334-х), замінивши на посаді Антоніо Таяні[24][25]. Він став сьомим італійцем, що обійняв цю посаду.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений з Алессандрою Вітторіні. У них двоє дітей, Джуліо та Лівія.[26] Був шанувальником футбольної команди АКФ «Фіорентина» з рідного міста.

Був активним членом Articolo 21, liberi di… («Стаття 21, вільна для …»), італійської асоціації, заснованої 27 лютого 2001 року, до якої ввійшли журналісти, письменники, директори та юристи, з метою просування конституційного принципу свободи слова.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/96864/DAVID-MARIA_SASSOLI/home
  2. Munzinger Personen
  3. David-Maria SASSOLI
  4. Morto David Sassoli, presidente del Parlamento europeo: era ricoverato per una malattia che aveva colpito il sistema immunitarioRoma: GEDI Gruppo Editoriale, 2022. — ISSN 0390-1076; 2499-0817
  5. Zemřel předseda Evropského parlamentu David SassoliČeská televize, 2022.
  6. https://www.dw.com/es/muere-presidente-del-parlamento-europeo-david-sassoli/a-60384284
  7. http://www.tusciaweb.eu/2022/01/sua-volonta-david-sassoli-sara-sepolto-al-cimitero-sutri/
  8. Помер голова Європарламенту Давид Сассолі. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022. 
  9. David Maria Sassoli — Member of the European Parliament. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  10. David Sassoli elected European Parliament president. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  11. La partita di David Sassoli. All'Europarlamento si vota il presidente. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019. 
  12. Archivio Rai Uno
  13. У Римі поховали главу Європарламенту Давида Сассолі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022. 
  14. Berlusconi fallisce l'obiettivo tre milioni Nell'Idv De Magistris batte Di Pietro. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  15. Europee: le preferenze raccolte dai candidati del Pd. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  16. Elezioni Comunali 2013, Liste e risultati: Roma. La Repubblica. 10 червня 2013. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 10 червня 2013. 
  17. ELEZIONI EUROPEE 2014 LISTE E CANDIDATI. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  18. Renzi stravince il «derby» con Grillo. Pd al 40,8 %, M5S 20 punti indietro. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  19. I nuovi vicepresidenti del Parlamento europeo. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  20. David Sassoli VICEPRESIDENTE DEL PARLAMENTO EUROPEO E MEMBRO BURO & TRAN. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  21. Members [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] European Parliament Intergroup on Extreme Poverty and Human Rights
  22. Speciale Elezioni Europee — Liste, candidati ed eletti in Italia. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 3 липня 2019. 
  23. Parlamento Ue, i socialisti candidano David Sassoli come presidente. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  24. Italian chosen as European Parliament president. BBC. 3 липня 2019. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  25. Президентом Європарламенту став представник Італії Давид Сассолі. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 
  26. Biografia di David Sassoli. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Політичні посади
Попередник:
Антоніо Таяні
Голова Європейського парламенту
2019–2022
Наступник:
Роберта Мецола