Давньопсковський діалект — Вікіпедія

Давньопсковський діалект — середньовічний діалект давньоруської мови, поширений на території Псковської республіки. Особливості діалекту стародавнього Пскову знайшли відображення в пам'ятках писемності, що дійшли до нас лише з XIV століття. Для цього діалекту були характерні такі риси:

1. Цокання та чокання, тобто нерозрізнення звуків [ц] та [ч]: съконцашасѧ (замість дав.-рус. съкончашасѧ), сшарьчи (замість дав.-рус. старьци), нацальника (Псковський Апостол 1307 р.); чепи (замість дав.-рус. цепи), ноць (Псковська грамота XV ст.); человавъ до конча, оцистимсѧ (Псковський Пролог 1383 р.) та інше. Цокіт в давньоновгородському діалекті^[1] є у Новгородських мінеях (1095—1097 роки), також його можна зустріти в смоленсько-полоцьких пам'ятках XIII століття (більш ранніх пам'яток цих територій немає). Важко встановити, чи було цокання відомо іншим областям Русі, оскільки стародавні пам'ятники, написані на цих територіях, до нас не дійшли. Цокання в низці північно-російських говірок багато дослідників пояснюють результатом фіно-угорського субстрату^[2][3].
2. Змішання звуків с і ш, з і ж: васи (замість дав.-рус. ваши), съгрѣсихъ (замість дав.-рус. съгрѣшихъ), зелеза (замість дав.-рус. железа), здать (замість дав.-рус. ждащь), друзинꙑ (замість дав.-рус. дружинꙑ), жима (замість дав.-рус. зима), вешна (замість дав.-рус. весна), вшю (замість дав.-рус. всю) та інше. Ця особливість знайшла відображення в таких псковських пам'ятках, як Апостол 1307 р., Шестоднев 1374 р., Пролог 1383 р., 1-й Псковський літопис та інші.
3. Вживання кл, гл на місці загальнослов'янських поєднань*tl, *dl в невідмінюваних дієприкметниках минулого часу на -ль. Загальнослов'янські *tl, *dl в загальній давньоруській мові змінилися на л. А в деяких псковських пам'ятках XIV—XVI ст. поряд з загальноруським л трапляються написання, що свідчать про збереження цих загальнослов'янських поєднань у вигляді кл, гл: привегли (замість дав.-рус. привели; прасл. *privedli), блюглисѧ (замість дав.-рус. блюлисѧ), соустрѣкли (прасл. *sustrětli, порівн. рос. встретили «зустріли») на конь оусегли (рос. сели «сіли») (2-й Псковський літопис).
4. Вживання жг замість жд: дожгь, пригвожгьше (Псковський Апостол 1307 р.), дожгѧ, пригвожгенъ (Шестоднев 1374 р.).
5. Пропуск звуку в перед м'яким л': посталяша (1-й Псковський літопис).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Самсонов, Н. Г. Древнерусский язык / Под ред. О. В. Ермолаева. — 1-е изд. — М. : Высшая школа, 1973. — С. 247 — 248.

п о р Слов'янські мови праслов'янська † Західні: лехітські: полабська † • польська (сілезька) поморські †: кашубська • словінцька † чесько-словацькі: кнаанська † • моравська † • словацька • чеська лужицькі: верхньолужицька • нижньолужицька Східні: давньоновгородський діалект † (давньопсковський діалект †) давньоруська † російська руська † (староукраїнська †, старобілоруська †) українська (русинська) білоруська Південні: західні: словенська (прекмурська) сербохорватська (боснійська • сербська • хорватська • чорногорська) східні: болгарська • македонська (діалекти) староцерковнослов'янська † церковнослов'янська † § Інші: Слов'янські мікромови змішані мови: суржик • трасянка піджини: алеутсько-міднівська † • кяхтинська † • русенорськ † штучні мови: лідневі • міжслов'янська • новгородська • проста мова † • сибірська • словіо • язичіє † † мертві, а також які розділились чи змінились. § вживаються місцеві різновиди мови — ізводи.