French
DeutschДанієль Ольбрихський — Вікіпедія
| Данієль Ольбрихський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| пол. Daniel Olbrychski | |||||||||
 Данієль Ольбрихський у 2012 році | |||||||||
| Дата народження | 27 лютого 1945 (79 років) | ||||||||
| Місце народження | Лович, Лодзинське воєводство[d], Польська Народна Республіка[1][2] | ||||||||
| Громадянство |  Польща | ||||||||
| Професія | актор | ||||||||
| Alma mater | Театральна академія імені Александра Зельверовича | ||||||||
| Роки активності | 1963 — наш час | ||||||||
| Діти | Rafał Olbrychskid | ||||||||
| IMDb | ID 0646037 | ||||||||
| Автограф | .jpg) | ||||||||
| Нагороди та премії | |||||||||
| |||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах  Данієль Ольбрихський у Вікісховищі | |||||||||
Да́нієль Мáрцель Ольбри́хський (пол. Daniel Marcel Olbrychski; нар. 27 лютого 1945, Лович, Польща) — польський актор театру і кіно, письменник.
.jpg)
Біографія[ред. | ред. код]
Данієль Ольбрихський народився у польському місті Лович, що у Лодзинському воєводстві. Його батько Францішек Ольбрихський (1905—1981) був журналістом, мати Клементина Солонович-Ольбрихська (1909—1995) — викладачка польської і французької мов у ліцеї, письменниця. Данієль виріс у рідному містечку матері Дорогочин. Коли йому виповнилося 11 років, мати переїхала з ним і його старшим братом Кшиштофом до Варшави. У передостанньому класі ліцею імені Стефана Баторія Данієль почав виступати в телевізійній «Поетичній студії», де здобув перший досвід акторської гри. Закінчивши ліцей 1963 року, Данієль вступив у Державну Вищу театральну школу у Варшаві (зараз — Театральна академія імені Александра Зельверовича)[3] і вже на першому курсі, 1964 року, дебютував у фільмі Януша Насфетера «Поранений у лісі».
Кар'єра[ред. | ред. код]
Слава прийшла до Данієля Ольбрихського 1965 року після ролі Рафала Ольбромського, яку він виконав у фільмі Анджея Вайди «Попіл». Починаючи з цього фільму Ольбрихський знімався майже в усіх стрічках Вайди, ставши його улюбленим актором. У стрічці «Усе на продаж» (1968) Данієль зіграв знаменитого польського актора Збігнєва Цибульського, котрий трагічно загинув двома роками раніше; у «Пейзажі після битви» (1969) Ольбрихський зіграв молодого поета, який після концтабору не може повернутися до нормального життя.
Данієль Ольбрихський також зіграв у Кшиштофа Зануссі у фільмі «Структура кристалу» (1968), у костюмній драмі «Графиня Коссель» (1968) Іржі Антчака. Величку популярність Данієлю Ольбрихському принесли ролі у фільмах Єжи Гоффмана, який екранізував польську літературну класику — трилогію Генрика Сенкевича. Актор зіграв у всіх фільмах трилогії: «Пан Володийовський» (1969), «Потоп» 1974) та «Вогнем і мечем» (1999).
Упродовж усієї своєї кар'єри Данієль Ольбрихський активно знімався за межами Польщі. На початку 1970-х він працював з угорським режисером Міклошем Янчо (фільми «Агнець божий» та «Пацифістка»). У 1980-х знімався у кінематографістів Західної Європи: «Бляшаний барабан» Фолькера Шльондорфа за його участю здобув 1979 року Оскара та Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Міжнародної популярності акторові додали ролі у фільмах Клода Лелуша «Болеро» («Одні та інші») та Рішара Дембо «Діагональ слона», де його партнером був Мішель Пікколі. 1988 року Ольбрихський знявся у Голлівуді у «Нестерпній легкості буття» Філіпа Кауфмана за романом Мілана Кундери та зіграв роль радянського агента в одному з хітових проектів 2010 року — шпигунському трилері «Солт».
Наприкінці 1900-х — першій половині 2000-х Данієль Ольбрихський активно співпрацював з російськими режисерами: 1999 року знявся в ролі Копновського у фільмі Микити Михалкова «Сибірський цирульник»; 2003 року зіграв у спільній драмі Марека Новицького та Олександра Свєтлова «Брейк-пойнт»; 2005 року він з'явився у блокбастері «Турецький гамбіт». Знявся також у російському серіалі «Загибель імперії» (2005) та у спільній стрічці Кшиштофа Зануссі і Микити Михалкова «Персона нон грата» (2005).
Окрім кіно Данієль Ольбрихський чимало працював у театрі. Серед його найпомітніших театральних робіт ролі у «Гамлеті» Адама Ханушкевича, «Макбеті» Кшиштофа Назара, «Отелло» Анджея Хшановського та «Королі Лірі» Андрія Кончаловського.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Данієль Ольбрихський з молодих років займається боксом[4]. Тричі був одружений. 1971 року, від першого шлюбу з акторкою Монікою Дзенісевич, у нього народився син Рафал, який має двох дітей, — Антося і Кубу. Другою дружиною Данієля була Зузанні Лапицька, донька відомого польського актора Анджея Лапицького. Вони мають доньку Вероніку (нар. 1982). З 23 жовтня 2003 року був одружений з театрознавцем Кристіною Демською[5], яка також була його менеджером.
1988 року німецька акторка Барбара Зукова народила Данієлеві Ольбрихському сина Віктора, який мешкає у Нью-Йорку[6].
Данієль Ольбрихський був почесним членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на президентських виборах у Польщі 2015 року[7].
Данієль Ольбрихський і Україна[ред. | ред. код]
Навесні 2014 року на знак протесту проти анексії Криму Росією, Данієль Ольбрихський відмовився виступити на сцені московського Польського театру, де мав грати одну з головних ролей у виставі «Викрадення Європи». У листі до російського режисера Євгена Лавренчука, оприлюдненому 20 березня у польській Gazeta Wyborcza[8], актор зазначив: «Прекрасна мова Пушкіна, Толстого, Чехова і моїх друзів Окуджави та Висоцького, якою я репетирував чудову п'єсу, зараз уже асоціюється з агресивною військовою риторикою пана Путіна. З подивом і глибоким сумом я дивився, як представники російського народу — ваш парламент — стоячи й оваціями схвалюють акт агресії»[9][10].
У червні 2014 року Данієль Ольбрихський був одним із всесвітньо відомих кінематографістів, які підписали лист-звернення до президента Росії Володимира Путіна на захист Олега Сенцова, в якому вони просили гарантувати безпеку Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи[11]. 19 серпня 2015, напередодні поновлення процесу над Сенцовим, Ольбрихський також був одним із членів Європейської кіноакадемії, котрі підписалися під листом на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, в якому закли́кали скасувати звинувачення проти Сенцова і звільнити й реабілітувати його[12][13].
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
За час своє акторської кар'єри Данієль Ольбрихський зіграв ролі у понад 150-ти кіно- телефільмах та серіалах.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1965 | Попіл | Popioły | Рафал Ольбромський |
| 1965 | Потім настане тиша | Potem nastapi cisza | підпоручик Олевич |
| 1966 | Шлюб з розрахунку | Małżeństwo z rozsądku | Анджей |
| 1968 | Структура кристалу | камео (в титрах відсутній) | |
| 1968 | Графиня Коссель | Hrabina Cosel | Карл XII |
| 1969 | Визволення | Освобождение | Генрік |
| 1969 | Полювання на мух | Polowanie na muchy | скульптор |
| 1969 | Усе на продаж | Wszystko na sprzedaż | камео |
| 1969 | Пан Володийовський | Pan Wolodyjowski | Азья |
| 1969 | Пейзаж після битви | Krajobraz po bitwie | Тадеуш |
| 1969 | Сіль чорної землі | Sól ziemi czarnej | лейтенант Стефан Совінський |
| 1970 | Березняк | Brzezina | Болеслав |
| 1970 | Сімейне життя | Zycie rodzinne | Віт |
| 1970 | Пацифістка | La pacifista | іноземець |
| 1970 | Агнець божий | Egy Barany | солдат |
| 1972 | Пілат та інші | Pilatus und andere — Ein Film für Karfreitag | Левій Матвій |
| 1973 | Весілля | Wesele | наречений |
| 1974 | Земля обітована | Ziemia obiecana | Кароль Боровецький |
| 1974 | Потоп | Potop | Анджей Кміциць |
| 1976 | Дагні | Dagny | Станіслав Пшибишевський |
| 1979 | Бляшаний барабан | Die Blechtrommel | Ян Бронський |
| 1979 | Панночки з Вілько | Panny z Wilka | Віктор |
| 1981 | Болеро | Les uns et les autres | Карл Кремер |
| 1982 | Форель | La truite | Сен-Жені |
| 1983 | Кохання у Німеччині | Eine Liebe in Deutschland | Вікторчик |
| 1984 | Діагональ слона | La diagonale du fou | Так-Так |
| 1985 | Роза Люксембург | Rosa Luxemburg | Лео Йогіхес |
| 1988 | Нестерпна легкість буття | The Unbearable Lightness Of Being | представник МВС |
| 1986 | Га, га. Слава героям | Ga, ga. Chwala bohaterom | Скоп |
| 1988 | Декалог | Dekalog | Януш |
| 1988 | Секрет Сахари | El Secreto del Sahara | Харед |
| 1989 | Червоний оркестр | L'Orchestre rouge | Карл Гірінг |
| 1991 | Метелики | «Внук» | |
| 1992 | Короткий подих кохання | лікар | |
| 1992 | Я — Іван, ти — Абрам | Степан | |
| 1993 | Черговість почуттів | Kolejność uczuć | Рафал Наврот |
| 1993 | І в замку радість я знайду | Dinozavris kvertskhi | |
| 1999 | Вогнем і мечем | Ogniem i mieczem | Тугай-бей |
| 1999 | Сибірський цирульник | Сибиский цирюльник | Копновський |
| 2000 | Пан Тадеуш | Pan Tadeusz | Гервазій |
| 2001 | Відьмак | Wiedźmin | Філавандрель, король ельфів |
| 2002 | Помста | Zemsta | Динда |
| 2003 | Давня легенда. Коли сонце було богом | Stara baśń: Kiedy słońce było bogiem | Пястун |
| 2004 | Брейк—Пойнт | Break Point | актор |
| 2004 | Міледі | Milady | лорд Вінтер |
| 2005 | Турецький гамбіт | Турецкий гамбит | Маклафлін |
| 2005 | Загибель імперії | Гибель империи | Штромбах |
| 2005 | Невловимий | Anthony Zimmer | Насаєв |
| 2005 | Персона нон грата | Persona non grata | замміністра закордонних справ Польщі |
| 2007 | Ніцше в Росії | Ницше в России | Ніцше |
| 2008 | Чоловік та його собака | Un homme et son chien | таксист |
| 2008 | Час честі | Czas honoru | лікар |
| 2009 | Ідеальний хлопець для моєї дівчини | Idealny facet dla mojej dziewczyny | доктор Гебауер / педикюрник / панотець Граціан |
| 2009 | Повторний візит | Rewizyta | Віт |
| 2010 | Солт | Salt | Орлов, російський перебіжчик |
| 2010 | Не залишай мене | Nie opuszczaj mnie | Бадецкий «Юпітер» |
| 2010 | Однокласники | Одноклассники | польський аристократ, що втік на Гоа |
| 2011 | Варшавська битва. 1920 | 1920 Bitwa Warszawska | Юзеф Пілсудський |
| 2012 | Ганс Клосс: Ставка більша за смерть | Hans Kloss. Stawka wieksza niz smierc | оберфюрер Гюнтер Вернер |
| 2012 | Комісар Алекс | Komisarz Alex | Густав Майєр |
| 2013 | Легенда №17 | Легенда № 17 | менеджер НХЛ Януш Петеліцький |
| 2014 | Пасажир з Сан-Франциско | Пассажир из Сан-Франциско | професор Штейман |
| 2018 | Сувенір з Одеси | Матвій у зрілому віці | |
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Московський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 1971 | Найкращий актор | Березняк | Перемога | |
| 2007 | Приз Станіславського | Перемога | ||
| Польський кінофестиваль | ||||
| 1974 | Найкращий актор | Потоп | Перемога | |
| Німецька кінопремія | ||||
| 1986 | Найкращий актор другого плану | Роза Люксембург | Номінація | |
| Польська кінопремія Орли | ||||
| 2003 | Найкращий актор другого плану | Помста | Номінація | |
Бібліографія[ред. | ред. код]
- 1990 : Wspominki o Włodzimierzu Wysockim (Спогади про Володимира Висоцького), «Zebra» ISBN 83-85076-07-7
- 1992 : Anioły wokół głowy (Ангели навколо голови) (у співпраці з Пшемиславом Чвіклінським та Яцеком Зярно), «BGW» ISBN 83-7066-387-7
- 1997 : Parę lat z głowy, «BGW» ISBN 83-7066-689-2
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Daniel Olbrychski | Życie i twórczość | Artysta
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ Lubomir Mackiewicz (red.), Anna Żołna (red.). Kto jest kim w Polsce : informator biograficzny. — Warszawa : Wydawnictwo Interpress, 1993. — С. 512. — ISBN 83-223-2644-0.
- ↑ Daniel Olbrychski: bokser!. film.onet.pl. 1.10.2012. Архів оригіналу за 24.10.2015.
- ↑ Krystyna Demska-Olbrychska - Małżeństwo nie z rozsądku. polki.pl. Архів оригіналу за 20 квітня 2015.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|data=(довідка) - ↑ Olbrychski spotkał syna po 13 latach. Архів оригіналу за 17 липня 2009. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Barbara Sowa. Kto wszedł do komitetu poparcia Komorowskiego, a kto z niego wypadł? Cała Lista. dziennik.pl. 16.03.2015. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 26.10.2015.
- ↑ Olbrychski odmawia grania w Moskwie [Архівовано 16 травня 2015 у Wayback Machine.] // Gazeta Wyborcza, 20.03.2014
- ↑ Даниэль Ольбрыхский не едет в Москву. Радио Свобода (рос) . 27.03.2014. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 25.10.2015.
- ↑ Юрій Савицький. Митці Польщі пишаються українцями, які прагнуть «визволитися з рабства». Радіо Свобода (укр.) . 27.03.2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25.10.2015.
- ↑ Узник Кремля. Все, что необходимо знать о деле Сенцова // ТСН
- ↑ Європейська кіноакадемія звернулася до російської влади із закликом звільнити Олега Сенцова [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Національна спілка кінематографістів України, 18.08.2015
- ↑ Європейська кіноакадемія закликала Росію негайно звільнити Олега Сенцова. Радіо Свобода. 18.08.2015. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 25.10.2015.
- ↑ Фільмографія Данієля Ольбрихського на Filmweb.pl
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Данієля Ольбрихського [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] на сайті FilmPolski.pl
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Данієль Ольбрихський |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Данієль Ольбрихський |
- Данієль Ольбрихський [Архівовано 27 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Culture.pl
| ||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
