Дари в Чигрині 1649 року — Вікіпедія

Дари в Чигрині 1649 року
Творець: Тарас Григорович Шевченко
Час створення: березень-квітень 1844 року
Розміри: 9,7 × 27
Матеріал: папір
Техніка: туш
Зберігається: Київ
Музей: Національний музей Тараса Шевченка

Дари в Чигрині 1649 року — малюнок Тараса Шевченка до однойменного офорта. Виконаний у Санкт-Петербурзі в 1844 році. Папір, туш. Розмір 19,7 × 27. На звороті зліва вгорі напис чорнилом: Дари в Чигрині 1649 року.

Під зображенням рукою Шевченка вигравіювана назва: «Дары въ Чигрыни 1649 року». Зліва від назви — пояснювальний текст українською мовою, написаний за тодішнім правописом[1]:

“Изъ Царяграда, изъ Варшавы и Москвы, прыбували послы зъ великими дарами еднать Богдана и народъ Украинскій уже вольный и сильный. Султанъ, окроме великого скарбу приславъ Богданови червоный оксамитовый жупанъ на горностаевій хутри шталтъ княжой — порфиры, булаву и шаблю, одначе рада (опрыче Славного лыцаря Богуна) присудыла еднать Царя Московського”.

Праворуч від назви цей же текст повторено французькою мовою.

Початкова дата визначається часом повернення Шевченка до Петербурга. Оскільки в листі до Бодянського в перших числах травня Шевченко повідомляє про те, що офорт «Дари в Чигрині» ним уже закінчений, підготовчий малюнок до нього виконаний, очевидно, не раніше часу повернення до Петербурга і не пізніше квітня місяця 1844 року.

Зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка. Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові, Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка (Харків). Малюнок виконаний тушшю, але у «Каталозі музею Тарнавського» помилково вказано сепія. Відомі два ескізу до цього малюнку.

1929 року експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові.

Шевченко прикрасив передпокій Богдана Хмельницького вставною картиною козака Мамая[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Офорт Тараса Шевченка “Дари в Чигирині” (1844 р.) – Лікбез (uk-UK) . Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  2. Яцюк, 2019, с. 188.

Література[ред. | ред. код]