French
DeutschДармограй Роман Анатолійович — Вікіпедія
| Роман Дармограй Роман Анатолійович Дармограй | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 22 жовтня 1993 (30 років) Чернігівська область, Україна | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність | Україна | ||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Роман Анатолійович Дармограй (нар. 22 жовтня 1993) — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).
2022 року увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Роман Дармограй народився 22 жовтня 1993 року.
2015 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Відтоді служить у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, де пройшов шлях від командира взводу до заступника командира бригади[2]. Учасник АТО/ООС[3][4].
Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року спланував та організував оборону населених пунктів Пухівка, Рожівка та Калинівка Броварського району Київської області, створивши ефективну систему вогню підрозділів механізованого батальйону бригади. Після майже чотиригодинного бою 9 березня було знищено 17 танків, 3 БМП та до 55 бійців противника[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (1 лютого 2017) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
- орден «Народний Герой України» (2017)[8].
- медаль «Захиснику Вітчизни» (2 грудня 2016)[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього. Forbes.
- ↑ Роман Дармограй. Народний Герой України. Архів оригіналу за 22 березня 2022.
- ↑ Віолетта Кіртока (13 квітня 2022). Герой України Роман Дармограй про бої під Броварами: «Хотіли легенько коцнути їхній „Тигр“, щоб залишити собі. Не пощастило. Ішли танки. Тому довелося забирати танки». Цензор. НЕТ. Архів оригіналу за 13 квітня 2022.
- ↑ Анастасія Олехнович (21 березня 2022). Роман Дармограй: як за сім років молодий лейтенант став Героєм України. АрміяInform. Архів оригіналу за 21 березня 2022.
- ↑ Володимир Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ та членам родин загиблих Героїв України. Офіс Президента України. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 «Про присвоєння звання Герой України [Архівовано 2022-04-06 у Archive.is]»
- ↑ Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-03-15 у Wayback Machine.]»
- ↑ «Народний Герой України": у Запоріжжі військових та волонтерів нагородили недержавним орденом, — Фоторепортаж. 061.ua. 14 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-04-28 у Wayback Machine.]»
Посилання[ред. | ред. код]
- Роман Дармограй: «Жартували: одною ракетою треба по дві машини бити!» на YouTube // Front 18. — 2022. — 15 жовтня.
|
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |