Дарницький міст — Вікіпедія

Дарницький залізничний міст
Дарницький залізничний міст
Дарницький залізничний міст
50°24′59″ пн. ш. 30°35′10″ сх. д. / 50.4163888889167779° пн. ш. 30.58611111113877712° сх. д. / 50.4163888889167779; 30.58611111113877712Координати: 50°24′59″ пн. ш. 30°35′10″ сх. д. / 50.4163888889167779° пн. ш. 30.58611111113877712° сх. д. / 50.4163888889167779; 30.58611111113877712
Офіційна назва Дарницький залізничний міст
Країна  Україна
Розташування Київ
Перетинає Дніпро
Тип конструкції фермовий
Загальна довжина 1114 м
Відкрито 1951[1]

Дарницький міст. Карта розташування: Україна
Дарницький міст
Дарницький міст
Дарницький міст (Україна)
Мапа
CMNS: Дарницький залізничний міст у Вікісховищі

Дарницький міст — залізничний міст через річку Дніпро у Києві. Збудований у 1951 році[1].

Міст Аманда Струве[ред. | ред. код]

Перший міст на цьому місці було збудовано протягом 1868—1870 років за проектом А. Струве. Міст мав 11 опор і 12 прольотів по 292 фути (89 метрів) кожен. Загальна довжина мосту становила 1067,6 м (500,4 сажені). Міст мав одну залізничну колію. Опори мосту були споруджені за кесонною технологією. 12 (24) лютого 1870 року під час випробування, по мосту проїхав спеціальний випробувальний поїзд у складі шести паровозів[2].

У червні 1920 року міст був підірваний відступаючими польськими військами, відновлений вже 10 вересня 1920 року[3]. 19 вересня 1941 року міст був знищений радянськими військами при відступі. Під час німецької окупації був відновлений, остаточно був зруйнований німецькими військовими у кінці жовтня — на початку листопада 1943 року. Після визволення Києва за 14 днів і ночей, з 7 по 20 листопада 1943 року, поруч був споруджений тимчасовий низьководний залізничний міст, який навесні 1944 року був замінений тимчасовим висоководним.

Дарницький залізничний міст[ред. | ред. код]

Вид на дарницький залізничний міст з правого берегу Дніпра

Нинішній міст споруджено дещо південніше від колишнього моста Струве за проектом Київського філіалу тресту «Проектстальконструкція» (головний інженер проекту М. С. Руденко). У 1946—1950 роках будували опори моста (бики) на забивних залізобетонних палях і проміжні опори на кесонах, які виготовляли поточно-швидкісним методом та опускали гідромеханізованим способом (так званий «сліпий кесон»). Прогонні будови моста були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. В. Бабушкіна та змонтовані Мостозагоном № 2 під керівництвом І. Ю. Баренбойма. Міст на дві залізничні колії запроектований за асиметричною схемою. Ближче до лівого берега розташовані три великих судноплавних прольоти по 106 м, перекритих арочними металевими фермам з рухом поїздів у нижній частині. Мілководна правобережна частина русла перекрита дванадцятьма меншими (по 53 м) монолітними залізобетонними арками із збірною стояковою надводною будовою, розрахованою на проїзд вгорі. Всі опори моста — масивні, монолітні, облицьовані гранітом.

Залізнично-автомобільний міст[ред. | ред. код]

У 2004—2012 роках за 40 м південніше Дарницького залізничного мосту було споруджено комбінований залізнично-автомобільний міст.

У 2023 році було завершене будівництво з'їздів на лівому березі Дніпра.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Микола Саричев, головний інженер «Київгіпротранс». Дарницький залізничний міст / Українські пам’ятки // Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003, т. 2, с. 709.
  2. Открытіе днѣпровского моста на кіево-курской жѣлезной дорогѣ // «Кіевлянинъ». — 1870. — 17 февраля. (рос. дореф.)
  3. Открытие железнодорожного моста. [10 сентября состоялось открытие железнодорожного моста, ведущего из Киева через Днепр в Дарницу] / «Коммунист». — 1920. — 12 сентября. (рос.)
  4. У Києві відкрили рух з’їздом з Дарницького мосту на лівому березі

Посилання[ред. | ред. код]

  • Веб-енциклопедія Києва.
  • Залізничний міст — Дарницький міст — Міст Аманда Струве (вебсторінка історії Києва)
  • Саричев Микола. Міст залізничний Дарницький. / Україна в ІІІ тисячолітті. Традиції. Інновації. Інвестиції 2007. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. — К.: Наукова думка, 1989 — Т. 1, 2. — ISBN 5-12-009350-7.