Дашко Ігор Тарасович — Вікіпедія

Ігор Дашко;
	Полковник
Загальна інформація
Народження	18 червня 1977; Самбір, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	10 квітня 2022 (44 роки) або 9 квітня 2022 (44 роки); Маріуполь, Донецька область, Україна; (смертельне поранення)
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Академія Державної прикордонної служби України
Псевдо	Масон
Військова служба
Роки служби	1995—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Прикордонна служба
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Дашко Ігор Тарасович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дашко.

Ігор Тарасович Дашко (18 червня 1977, м. Самбір, Львівська область — 9 квітня 2022, м. Маріуполь, Донецька область) — український військовослужбовець, полковник прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Герой України (17 квітня 2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Дашко народився 18 червня 1977 року в місті Самборі на Львівщині.

Навчався в Середній школі № 1 ім. Т. Г. Шевченка м. Самбора, яку закінчив у 1994 році.

Здобував освіту за напрямом підготовки «Філологія» в Академії Державної прикордонної служби України. Після закінчення навчання в 1999 році, розпочав службу в місті Маріуполь, в управлінні ДПСУ. Згодом закінчив Приазовський державний технічний університет у Маріуполі за спеціальністю «Інтелектуальна власність».

Від літа 2012 року по січень 2022 проходив службу в Західному регіональному управлінні ДПСУ. Згодом обіймав посаду заступника начальника відділу кримінального аналізу та інформаційно-аналітичного забезпечення 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання в зоні проведення ООС.

За місяць до російського вторгнення в Україну, знову перевівся до міста Маріуполя.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

9 квітня 2022 року, підірвав себе на радіостанції в Маріуполі, щоб вона не дісталася російським загарбникам. Останніми словами в радіоефірі були слова «Слава Україні!»^[2]^[3].

21 червня 2023 року похований на Личаківському цвинтарі^[4]^[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (17 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу^[6].