Деймон Галгут — Вікіпедія

Деймон Галгут
англ. Damon Galgut
Народився 12 листопада 1963(1963-11-12)[1][2] (60 років)
Преторія, ПАР[3]
Країна  ПАР
Діяльність прозаїк-романіст, письменник
Alma mater Університет Кейптауна і Pretoria Boys High Schoold
Нагороди
CMNS: Деймон Галгут у Вікісховищі

Деймон Галгут (англ. Damon Galgut, нар. 12 листопада 1963 року) — південноафриканський драматург і прозаїк-новеліст. Він був удостоєний Букерівської премії 2021 року за роман «Обіцянка». Раніше він входив у шорт-лист Букерівської премії в 2003 та 2010 роках.[4]

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Галгут народився 12 листопада 1963 року в Преторії, Південна Африка.[5][6] Його батько був євреєм, а мати прийняла юдаїзм.[7][8] У шість років у нього діагностували лімфому.[9]

Галгут навчався у Преторійській середній школі для хлопчиків, зарахований у 1981 році.[10] Потім Галгут вивчав драму в університеті Кейптауна.[6]

Літературна кар’єра[ред. | ред. код]

Галгут написав свій перший роман «Безгрішний сезон» (1982), коли йому було 17 років.[11] Його наступна книга, збірка оповідань під назвою «Мале коло істот» (1988), включає однойменну новелу, яка описує боротьбу матері з хворобою сина.[12][13] «Красивий крик свиней» (1991) отримав літературну премію Центрального інформаційного агентства у 1992 році.[14] «Кар’єр» (1995) став повнометражним фільмом, який вийшов у 1998 році. У 2020 році вийшла друга версія повнометражного фільму.[15][16]

Однак лише після публікації книги «Хороший лікар» у 2003 році Галгут досяг значно ширшої читацької аудиторії. Історія двох контрастних персонажів у віддаленій сільській лікарні в Південній Африці після апартеїду , «Хороший лікар» була з ентузіазмом сприйнята критиками.[17] У 2003 році вона увійшла в шорт-лист Букерівської премії,[18] а також отримала премію письменників Співдружності за найкращу книгу: Африка (2003).[6]

Його роман «У дивній кімнаті» увійшов у шорт-лист Букерівської премії за художню літературу 2010 року.[19] Рецензуючи роман у The Guardian, Ян Морріс написала: «Я сумніваюся, що якась книга 2010 року міститиме більше пам’ятних спогадів про місце, ніж «У дивній кімнаті».[20]

Його роман «Обіцянка» отримав Букерівську премію 2021 року.[21] Галгут є третім письменником з Південної Африки, який отримав Букерівську премію, після Надін Гордімер і Дж. М. Кутзее, який двічі перемагав.[22] Він каже, що тема книги – час. Оригінальна ідея виникла з розмови з другом, який є останнім вижившим членом його сім’ї, він розповів Галгуту про похорони матері, батька, брата та сестри.[23]

Окрім романів, Галгут написав кілька п’єс.[14] На момент перемоги в Букері Галгут працював над збіркою оповідань.[24]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Галгут — гей, і він заявив, що це змушує його зосередитися на стосунках, орієнтованих на чоловіків, у своїх творах.[25] Галгут вважає, що оповідання Роальда Даля «Свиня» справило найбільший вплив на його творче життя. [26]

Він жив у Кейптауні з початку 1990-х років. Він захоплений мандрівник і, по суті, написав велику частину «Хорошого лікаря» в готелі в Гоа. Він описує себе як «одержимого» йогою і деякий час не мав авто та телевізора. [27] Галгут «фетишує з канцелярським приладдям» і спочатку пише рукою в зошиті, а не на друкарській машинці чи комп’ютері. Після двох повних чернеток він переносить роботу на комп’ютер. Він використовував особливу авторучку Parker з панцирною черепахою, коли йому було близько 20 років.[28]

Праці[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • A Sinless Season (Jonathan Ball, 1982)[29]
  • Small Circle of Beings (Lowry Publishers, 1988)[29]
  • The Beautiful Screaming of Pigs (Scribner, 1991;[29] 1992 CNA Award[29])
  • The Quarry (Viking, 1995)[29]
  • The Good Doctor (Grove Press, 2004)[29]
  • The Impostor (Atlantic Books, 2008)[30]
  • In a Strange Room (Atlantic Books, 2010)[31]
  • Arctic Summer (2014)[32]
  • The Promise (2021)[33]

П'єси[ред. | ред. код]

  • Echoes of Anger (1983)[34]
  • Party for Mother[34]
  • Alive and Kicking[34]
  • The Green’s Keeper[34]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ Contemporary Authors — Gale. — Vol. 229. — P. 132–133. — ISSN 0275-7176; 0010-7468
  4. ↑ Damon Galgut | The Booker Prizes. thebookerprizes.com (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  5. ↑ Damon Galgut (англ.). Booker Prize. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  6. ↑ а б в Cornwell, Gareth; Klopper, Dirk; Craig, MacKenzie (2010). The Columbia guide to South African literature in English since 1945. Columbia University Press. с. 95. doi:10.7312/corn13046. ISBN 978-0-231-50381-5.
  7. ↑ Kona, Bongani (3 серпня 2021). Sharp Read | Breaking the word. New Frame. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  8. ↑ Lenta, Margaret (14 вересня 2007). Jewish writers and postcolonial choices in South Africa. У Stähler, Axel (ред.). Anglophone Jewish Literature. Routledge. с. 171. doi:10.4324/9780203939222. ISBN 978-1-134-12142-7.
  9. ↑ Babb, Andrew (January 2011). Damon Galgut. World Literature Today. 85: 5. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021 — через ProQuest.
  10. ↑ Boys High Annual Events (PDF). с. 28. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  11. ↑ Alter, Alexandra (3 листопада 2021). Damon Galgut Wins Booker Prize for ‘The Promise’. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  12. ↑ 'Writing is what I am'. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  13. ↑ Kostelac, Sofia (3 липня 2015). The Singularity of Damon Galgut's Small Circle of Beings. Journal of Literary Studies (англ.). 31 (3): 73. doi:10.1080/02564718.2015.1083173. ISSN 0256-4718. The question of how exactly Small Circle of Beings should be positioned in relation to Galgut's late-apartheid context is complicated by its dramatisation of events which so clearly resonate with his own life and his childhood battle with cancer. Indeed, at the level of plot, the novella arguably invites us to apply Galgut's biography as the primary framework for our reading,
  14. ↑ а б Galgut, Damon 1963–. Contemporary Authors. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  15. ↑ Teems, Scott (17 квітня 2020), The Quarry (Crime, Mystery, Thriller), Prowess Pictures, Grindstone Entertainment Group, Metalwork Pictures, архів оригіналу за 13 жовтня 2021, процитовано 4 листопада 2021
  16. ↑ Sobczynski, Peter (17 квітня 2020). The Quarry movie review (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  17. ↑ Damon Galgut Bio. British Council. Архів оригіналу за 1 July 2015. Процитовано 20 вересня 2013.
  18. ↑ Skidelsky, William (22 червня 2008). A fresh eye in the Rainbow Nation. The Observer. Архів оригіналу за 23 червня 2008. Процитовано 16 липня 2008.
  19. ↑ Russo, Maria (17 грудня 2010). Running in Place. The New York Times. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 4 листопада 2021.
  20. ↑ Morris, Jan (22 травня 2010). In a Strange Room by Damon Galgut. The Guardian. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2021.
  21. ↑ Flood, Alison (3 листопада 2021). Damon Galgut wins Booker prize with ‘spectacular’ novel The Promise. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  22. ↑ Alter, Alexandra (3 листопада 2021). Damon Galgut Wins Booker Prize for 'The Promise'. The New York Times. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  23. ↑ Damon Galgut Q&A | The Booker Prizes. thebookerprizes.com (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  24. ↑ Damon Galgut | The Booker Prizes. thebookerprizes.com (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  25. ↑ Allfree, Claire (18 червня 2008). Damon Galgut's end of the rainbow. Metro News. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 20 вересня 2013.
  26. ↑ Galgut, Damon (6 серпня 2021). Damon Galgut: ‘After reading Roald Dahl, the world never looked the same’. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  27. ↑ Hashemzadeh, Kianoosh. An Interview with Damon Galgut. Web Conjunctions. Архів оригіналу за 21 May 2013. Процитовано 20 вересня 2013.
  28. ↑ Anderson, Hephzibah (4 вересня 2021). Damon Galgut: 'The Booker pulls a nasty little trick on you'. The Guardian. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  29. ↑ а б в г д е Galgut, Damon 1963–. Contemporary Authors. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  30. ↑ Harlin, Tayt (5 червня 2009). Find a Classmate. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  31. ↑ Skidelsky, William (24 липня 2010). In a Strange Room by Damon Galgut | Book review. The Observer (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  32. ↑ Arctic Summer. Kirkus Reviews. 14 липня 2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  33. ↑ The Promise. Kirkus Reviews. 3 березня 2021. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  34. ↑ а б в г Galgut, Damon 1963–. Contemporary Authors. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1134581 · BIBSYS: 10067992 · BLBNB: 000391848 · BNB: GalgutDamon1963- · BNE: XX1709424 · BNF: 13610373v · CANTIC: 981060916151806706 · CiNii: DA10873437 · CONOR.SI: 49993315 · DBC: 870979135077763 · ERRR: a11517864, a11517876 · FAST: 1462209 · Freebase: /m/0fqplm · GND: 129816167 · GTAA: 227832 · ICCU: TO0V481954 · ISNI: 0000000109223305, 000000040400835X · J9U: 987007590931405171 · KRNLK: KAC202247082 · LCCN: n82233982 · LIBRIS: hftx3j412ms5k0v · LIH: LNB:DIQI;=BD · LNB: 000002308 · MAK: 9810677302605606 · NCF: ncf10507103 · NKC: mzk2013772105 · NLA: 891661 · NLG: 203402 · NSK: 000565475 · NTA: 074180126 · NUKAT: n2007124227 · PTBNP: 1478369 · RERO: 02-A003275592 · SELIBR: 337591 · SHARE: 563965 · SUDOC: 05581056X · VIAF: 87451615 · WorldCat: lccn-n82233982 · РНБ: 770255560
1969–1980
1981—2000
2001-2020
Пітер Керрі (2001) · Янн Мартель (2002) · Ді Бі Сі П'єр (2003) · Алан Голлінггерст (2004) · Джон Бенвілл (2005) · Кіран Десаї (2006) · Енн Енрайт (2007) · Аравінд Адіга (2008) · Гіларі Ментел (2009) · Говард Джейкобсон (2010) · Джуліан Барнс (2011) · Гіларі Ментел (2012) · Елінор Кеттон (2013) · Річард Фленаган (2014) · Марлон Джеймс (2015) · Пол Бітті (2016) · Джордж Сондерс (2017) · Анна Бернс (2018) · Маргарет Етвуд / Бернардіна Еварісто (2019) · Дуглас Стюарт (2020) · Деймон Галгут (2021) · Шехан Карунатілака (2022)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деймон_Галгут&oldid=41364309