Деймос (супутник) — Вікіпедія

Деймос
Знімок апарата Mars Reconnaissance Orbiter
Відкриття
Відкривач Асаф Голл
Дата відкриття 12 серпня 1877
Названа на честь Дейм
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 23 463,2 км[1]
(6,92 радіусів Марса)
Перицентр 23 455,5 км
Апоцентр 23 470,9 км
Ексцентриситет 0,00033[1]
Орбітальний період 1,263 діб[1]
(30,312 годин)
Середня орбітальна швидкість 1,3513 км/с[2]
Є супутником Марса
Фізичні характеристики
Розміри 15 км × 12,2 км × 11 км[3]
Середній радіус 6,2 ± 0,18 км[4]
Маса 1,4762× 1015 кг[2]
Середня густина 1,471 ± 0,166 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,003 м/с²[2]
Друга космічна швидкість 5,556 м/с[2]
Період обертання синхронний[1]
Нахил осі 0,93° (до екватора Марса)
1,791° (до локальної площини Лапласа)[1]
27,58° (до екліптики)
Альбедо 0,068 ± 0,007[4]
Температура ≈233 K
Видима зоряна величина 12.4[5]
Стандартна зоряна величина 12.89
CMNS: Деймос у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Деймос.

Деймос (грец. Δείμος «жах») — менший і віддаленіший з двох супутників Марса. Найбільший розмір — 15 км[6], форма неправильна. Відкритий Асафом Холлом 12 серпня 1877 року; названий на честь Деймоса — персоніфікації жаху в давньогрецької міфології, сина й супутника Ареса. Як і Фобос, завжди повернутий до Марса одним боком. Вважається, що Деймос є захопленим астероїдом із головного поясу.

Поверхня Деймоса червонувата[7] й дуже темна, її коефіцієнт відбиття становить всього 7 відсотків — приблизно вдвічі менше, ніж у поверхні Місяця[8]. Ці факти й низька середня густина супутника (близько 1,5 грам на кубічний сантиметр) вказують, що Деймос подібний за складом до астероїдів типу D, що містять вуглець та кригу[7]. Через малу масу Деймоса його гравітація дуже слабка — друга космічна швидкість на поверхні складає лише 20 км/год (близько 5 м/с).

Деталі рельєфу[ред. | ред. код]

Поверхня Деймоса набагато більш гладенька, ніж у Фобоса, бо більшість кратерів покрита тонкозернистим реголітом. Там нема й притаманних Фобосу борозен. Ймовірно, частина речовини, викинутої при ударах метеоритів, довго залишалася на орбіті навколо супутника, поступово осаджуючись і приховуючи нерівності рельєфу. Товщина цього шару може досягати 100 метрів[6].

Станом на 2019 рік на Деймосі тільки дві деталі поверхні мають власні імена. Це кратери Свіфт (діаметром 1 км) і Вольтер (1,9 км). Вони названі на честь письменників (Джонатана Свіфта й Вольтера), які передбачили існування в Марса двох супутників ще до їхнього відкриття. Обидва кратери отримали назви у 1973 році[9][10].

На початку 2023 року, марсіанський орбітальний апарат ОАЕ Hope Probe в ході місії Хесса Аль-Матруші виконав фотографування Деймосу. Науковцям вдалося з’ясувати, що Деймос складається з тих самих матеріалів, що й сам Марс, а це означає, що супутник утворився одночасно з Марсом, а не є захопленим астероїдом, як вважалося раніше, також його ширина становить лише 12,4 кілометра[11].

Пророкування про два супутники[ред. | ред. код]

Припущення про існування в Марса двох супутників висловив Йоганн Кеплер у 1610 році. Він міркував, виходячи з таких посилів: якщо в Землі є один супутник, а в Юпітера — 4, то кількість супутників зростає в геометричній прогресії. За цією логікою у Марса повинно бути 2 супутника.

У третій частині розділу 3 «Мандрів Гулівера» (1726) Джонатана Свіфта, яка описує летючий острів Лапута, говориться, що астрономи Лапути відкрили два супутники Марса на орбітах, рівних 3 і 5 діаметрам Марса з періодами обертання відповідно 10 і 21,5 годин. Реально Фобос і Деймос перебувають на відстані 1,4 і 3,5 діаметра Марса від центру планети, а їх періоди — 7,6 і 30,3 години.

Орбіти Фобоса і Деймоса (відносні розміри збережено)
Деймос: мозаїка знімків «Вікінгів»
Поверхня зблизька (ділянка розміром 1,2×1,5 км)
Найменовані кратери

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Planetary Satellite Mean Orbital Parameters: Satellites of Mars. JPL (by Caltech). NASA. 2013-Aug-23. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка) (англ.)
  2. ↑ а б в г Mars: Moons: Deimos. NASA Solar System Exploration. 16 жовтня 2018. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 16 жовтня 2018. (англ.)
  3. ↑ Deimos. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 6 червня 2014. (англ.)
  4. ↑ а б в Planetary Satellite Physical Parameters. Jet Propulsion Laboratory (Solar System Dynamics). 13 липня 2006. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 29 січня 2008. (англ.)
  5. ↑ Mars' Moons [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
  6. ↑ а б Deimos. NASA. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 16 жовтня 2018.(англ.)
  7. ↑ а б Views of Phobos and Deimos. NASA. 27.11.2007. Архів оригіналу за 04.05.2016.
  8. ↑ [Deimos (MOON OF MARS) / Encyclopaedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018. Deimos (MOON OF MARS) / Encyclopaedia Britannica (англ.)]
  9. ↑ Deimos. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014.
  10. ↑ Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  11. ↑ Це приголомшливо. З'явилося перше в історії близьке фото супутника Деймоса. 29 квітня, 21:06

Посилання[ред. | ред. код]

Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Деймос
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деймос_(супутник)&oldid=39353496