Декларація Шумана — Вікіпедія

Декларація Шумана (англ. Schuman Declaration) від 9 травня 1950 року була урядовою пропозицією міністра закордонних справ Франції, Робера Шумана, що мала на меті створення нової форми організації держав у Європі, у вигляді «наднаціональної спільноти». Після досвіду двох світових війн, Франція прийшла до висновку що деякі цінності, такі як справедливість та верховенство права, не можуть визначатися одним тільки державним апаратом. Це призвело до створення організації значно більшої ніж технічна Спільнота для кооперації вугільної та сталевої промисловості Франції, Західної Німеччини, Італії, Нідерландів, Бельгії та Люксембургу під спільним Вищим Органом. Ця пропозиція призвела до створення Європейської спільноти з вугілля та сталі. Це також стало основою для створення декількох інших Європейських Спільнот і того, що зараз є Європейським Союзом. Ця подія відзначається кожен рік як День Європи й Шуман вважається одним з засновників Європейського Союзу.

Передумови[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни "холодна війна" розділила Європу між двома сферами впливу по обидва боки "залізної завіси". Бажання не допустити повторення руйнувань Першої та Другої світових воєн призвело до схильності європейського співробітництва. Наприклад, Вінстон Черчилль закликав до створення "Ради Європи"[1][2] Сполучені Штати підтримували розширення європейської співпраці, тому коли було оголошено про допомогу за планом Маршалла, єдиною умовою було те, що ця допомога повинна використовуватися європейськими країнами скоординовано.[3]

План Монне - французький план стимулювання інвестицій та модернізації французької економіки після Другої світової війни, створив поштовх для Плану Шумана. До війни Франція була найбільшим у світі імпортером вугілля, і План Моне передбачав імпорт вугілля з Німеччини.[4]

У Німеччині були побоювання, що Франція прагне імпортувати вугілля з Німеччини "якомога дешевше", щоб сприяти французькому виробництву сталі.[5] У Франції занепокоєння (яке виникло ще в довоєнний період) полягало в тому, що вугілля буде доступне на більш вигідних умовах на німецькому ринку і, таким чином, надасть перевагу німецькій промисловості.[4] Шуман мав на меті запобігти тому, щоб вугільні та сталеливарні компанії діяли, як картелі, які могли б обмежити пропозицію на національному ринку.[6]

План Шумана означав би об'єднання ринків і розширення виробництва. Це розглядалося як сила миру в Європі, оскільки єдиний ринок зробив би війну між Францією та Німеччиною "матеріально неможливою".[6]

Шуман просував ініціативи з об'єднання Європи, коли був прем'єр-міністром Франції (1947-1948) і міністром закордонних справ у 1948-1952 рр. Він говорив про принципи спільного використання європейських ресурсів у наднаціональному союзі під час підписання Статуту Ради Європи в Лондоні 5 травня 1949 р.[7]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ pixelstorm (17 серпня 1949). The Council Of Europe. International Churchill Society (амер.). Процитовано 9 травня 2023.
  2. ↑ Collections - CVCE Website. www.cvce.eu. Процитовано 9 травня 2023.
  3. ↑ Marshall, George. The Marshall Plan Speech.
  4. ↑ а б Monnet, Jean (1994). The First Statesman of Interdependence. New York: W.W. Norton & Company. ISBN 0-393-03497-6.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  5. ↑ DER SCHUMANPLAN: DIE NEUE RUHRBEHÖRDE. Der Spiegel (нім.). 11 грудня 1951. ISSN 2195-1349. Процитовано 9 травня 2023.
  6. ↑ а б Schuman declaration May 1950 | European Union. european-union.europa.eu (англ.). Процитовано 9 травня 2023.
  7. ↑ https://www.cvce.eu/content/publication/2003/1/22/97217713-8cb6-4679-a6ce-8bd77660bd17/publishable_en.pdf
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Декларація_Шумана&oldid=41890196