French
DeutschДенніс Лігейн — Вікіпедія
| Денніс Лігейн | ||||
|---|---|---|---|---|
| Dennis Lehane | ||||
 Ліхейн в 2010-му на Бруклінському Книжковому Фестивалі | ||||
| Народився | 4 серпня 1965[1][2] (58 років) Дорчестер, Бостон, Массачусетс | |||
| Країна |  США | |||
| Національність | американець | |||
| Діяльність | письменник, сценарист | |||
| Alma mater | Еккерд-коледж, Boston College High Schoold і Массачусетський університет у Бостоніd | |||
| Заклад | Гарвардський університет | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1994 — тепер. час | |||
| Жанр | детективний роман | |||
| Magnum opus | «Таємнича річка» (2001) «Острів проклятих» (2003) | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: dennislehanebooks.com | ||||
| | ||||
 Денніс Лігейн у Вікісховищі | ||||
Де́нніс Ліге́йн (англ. Dennis Lehane; нар. 4 серпня, 1965[3]; Дорчестер, Бостон, Массачусетс, США) — американський письменник детективного жанру, автор популярних кримінальних романів. Деякі з його романів, як-от «Ковток напередодні битви» (A Drink Before the War[en]) та «Таємнича річка» (Mystic River[en]), який увійшов до списку бестселерів «Нью-Йорк Таймс» та був екранізований, згодом отримавши премію «Оскар». Вони отримали престижні літературні премії. Ще один роман, «Бувай, дитинко, бувай», був також адаптований у однойменний фільм, який номінувався на премію «Оскар». Роман «Острів проклятих» був адаптований у 2010 році у однойменний фільм режисером Мартіном Скорсезе.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився і виріс у районі Дорчестер (Dorchester[en]) у Бостоні, штат Массачусетс. Більшу частину свого життя він прожив у Бостоні, де проходить дія багатьох його книг, але зараз мешкає у південній Каліфорнії. Проводив літо на пляжі Філдстон у Маршфілді. Денніс — найолодший з п'яти дітей. Його батько був майстром у Sears & Roebuck[en], а мати працювала в їдальні бостонської школи. Обоє його батьків емігрували з Ірландії. Лігейн закінчив Еккерд-коледж у Сент-Пітербурзі, Флорида.
Лігейн закінчив Флоридський міжнародний університет у Маямі, штат Флорида. Його брат, Джеррі Лігейн, який на два з половиною роки старший за Денніса, навчався в Trinity Repertory Company[en] у Провіденсі та став актором у Нью-Йорку в 1990 році.
Денніс Лігейн нині у шлюбі з Чізою. Від першого шлюбу в нього двоє дітей.
Літературна кар'єра[ред. | ред. код]
Перший роман Лігейна, «Ковток напередодні битви» (1994) вперше представив персонажів Патріка Кензі та Анжелу Дженнаро, які стали героями подальшої серії романів, отримав премію Шамус у 1995 році в номінації «Найкращий перший роман».
Як повідомляється, Лігейн "ніколи не хотів написати сценарії для фільмів [за його власними книгами], тому що він каже, що «не має бажання оперувати свою власну дитину».
Перша п'єса Лігейна, «Коронадо», дебютувала в Нью-Йорку в грудні 2005 року в постановці «Invisible City Theatre Company». Регіональна прем'єра п'єси відбулася на сцені в Сент-Пітерсберзі в квітні 2006 року, а прем'єра на Середньому Заході відбулася восени 2007 року в «Steep Theatre Company» в Чикаго. «Коронадо» базується на оповіданні Лігейна «До Гвен», яке спочатку було опубліковано в The Atlantic Monthly і було обрано до збірки найкращих американських і найкращих детективних оповідань 2005 року.
Лігейн описав роботу над своїм історичним романом «Даний день» як «п'яти- або шестирічний проект». роман починається в 1918 році і охоплює поліцейський страйк 1919 року в Бостоні та його наслідки. За словами Лігейна, «страйк змінив усе. Він мав великий вплив на профспілковий рух, і слідом за ним прийшов заборона, а потім Келвін Кулідж, який пообіцяв розбити профспілки. Це все пов'язано з тим, що відбувається зараз». Хоча епічний роман Лігейна зосереджений на поліцейському страйку в Бостоні 1919 року, він містить національний розмах і може бути першим із трилогії чи, можливо, серії з чотирьох книг. Лігейн назвав роман своїм «великим білим китом» і сказав, що коли він нарешті закінчить його, він «або напише продовження, або відпочине від копів і повернеться до Патріка та Енджі». Роман був опублікований у жовтні 2008 р.
У 2010 році Лігейн опублікував «Місячну милю», шосту книгу в серії про Патріка Кензі та Анджелу Дженнаро, яка вийшла через 11 років після п'ятої.
У грудні 2011 року мер Томас Меніно призначив Лігейна до опікунської ради Бостонської публічної бібліотеки.
Американський письменник Ричард Руссо написав про творчість Лігейна:
Подумайте про всіх своїх улюблених авторів-крутих людей (Дешилл Гемметт? Реймонд Чендлер? Росс Макдональд? Роберт Паркер?) та їхніх героїв-крутих хлопців (Спейд? Марлоу? Лью Арчер? Спенсер?). Жоден із них не зміг би в чесному бою здолати Мері Пет Лігейна, і вони не протрималися б і дня в його південній країні.[4]
Викладацька кар'єра[ред. | ред. код]
З того часу, як Лігейн мав літературний успіх, він викладав у кількох коледжах написання художньої літератури. Є членом ради директорів Програми MFA Solstice Low-Residency в коледжі Пайн Манор (Pine Manor College[en]) у Честнат-Гіллі, штат Массачусетс.
У травні 2005 року Лігейн отримав ступінь почесного доктора гуманітарної літератури Еккерд-коледжі і був призначений до опікунської ради цього коледжу у тому ж році. С того часу він тимчасово проживав у Сент-Пітерсберзі, штат Флорида, і викладає як постійний письменник в Еккерд-коледжі (зазвичай протягом весняного семестру), де він також головує у конференції «Письменники в раю» кожного січня.
У кінематографі[ред. | ред. код]
Лігейн приєднався до сценаристів третього сезону драматичного серіалу HBO Дроти у 2004 році. Він написав сценарій для епізоду «Мертві солдати» за оповіданням творця серіалу та виконавчого продюсера Девіда Саймона. Лігейн знявся в епізоді «Середня земля» третього сезону серіалу у ролі Саллівана, офіцера, відповідального за спеціальне обладнання. Лігейн зазначив, що він був вражений тим, що творці серіалу Девід Саймон і Ед Бернс мають таке чудове сприйняття автентичного вуличного сленгу. Письменник повернувся як сценарист четвертого сезону серіалу в 2006 році й написав сценарій для епізоду «Біженці» за оповіданням, яке він створив разом із продюсером Едом Бернсом. Лігейн і сценаристи отримали преміюГільдії сценаристів Америки за найкращий драматичний серіал на церемонії в лютому 2008 року та премію Едгара 2007 року за найкращий телевізійний повнометражний фільм/міні-серіал за роботу над четвертим сезоном. Лігейн працював сценаристом п'ятого й останнього сезону в 2008 році, і він був сценаристом епізоду «Уточнення».
Твори[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Серія Кензі-Дженнаро[ред. | ред. код]
- «Ковток напередодні битви» (A Drink Before the War[en]; 1994)
- «Пітьма, візьми мою руку» (Darkness, Take My Hand; 1996)
- «Святиня» (Sacred; 1997)
- «Бувай, дитинко, бувай» (Gone, Baby, Gone; 1998)
- «Ті, що моляться про дощ» (Prayers for Rain; 1999)
- «Миля місячного сяйва» (Moonlight Mile; 2010)
Інші роботи[ред. | ред. код]
- «Таємнича річка» (Mystic River[en]; 2001)
- «Острів проклятих» (Shutter Island; 2003)
- «Коронадо» (Coronado: Stories; 2006) (збірка оповідань)
- «Даний день» (The Given Day; 2008)
Українською мовою[ред. | ред. код]
- «Містична річка». Видавництво «Клуб сімейного дозвілля». 2017. — С. 448. ISBN 978-617-12-2261-8[5]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Таємнича річка (Mystic River; 2003) — кінофільм за його романом.
- Дроти (The Wire; серіал; 2002) — сценарист
- Бувай, дитинко, бувай (Gone, Baby, Gone; 2007) — кінофільм на основі його роману.
- Острів проклятих (Shutter Island; 2010) — кінотрилер по його роману, виконавчий продюсер.
- Кастл (серіал) (Castle; серіал; 2009) — актор
- Епізод 3.21 «Смертельний басейн (The Dead Pool; 2011)».
Нагороди[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода | Категорія | Результат | Праця |
|---|---|---|---|---|
| 1998 | Премія Ніро | За досконалість у детективному жанрі | Номінація[9] | Святиня (Sacred[en]) |
| 2009 | Нагорода Американської Гільдії Письменників | Видатний драматичний серіал | Номінація[10] | Дріт (сезон 5) |
| 2008 | Перемога[11] | Дріт (сезон 4) | ||
| 2007 | Премія Едгара Алана По | Найкращий теле-сценарій | Перемога[12] |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Asgenar’s Writing Info. The Writer’s Almanac. Архів оригіналу за 8 травня 2006. Процитовано 14 серпня 2011.
- ↑ Richard Russo Misses the Purity of Childhood Reading. The New York Times. 20 July 2023. (англ.)
- ↑ Денніс Лігейн — «Містична річка»[недоступне посилання] «Клуб сімейного дозвілля»
- ↑ Episode guide - episode 28 Dead Soldiers. HBO. 2004. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 7 серпня 2006.
- ↑ Episode guide - episode 41 Refugees. HBO. 2006. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 3 жовтня 2006.
- ↑ Episode guide - episode 58 Clarifications. HBO. 2008. Архів оригіналу за 29 лютого 2008. Процитовано 24 лютого 2008.
- ↑ Elizabeth Haynes (2011-01-19). Crime Writers: A Research Guide. Libraries Unlimited. pp. 75, 44, 85, 30, 88, 110 & 56 respectively. ISBN 978-1591589143. LCCN 2010047200. OCLC 657596152. OL 24903387M. Retrieved 2013-05-01.
- ↑ 2009 Writers Guild Awards Television, Radio, News, Promotional Writing, and Graphic Animation Nominees Announced. WGA. 2008. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 12 грудня 2008.
- ↑ 2008 Writers Guild Awards Television & Radio Nominees Announced. WGA. 2007. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 13 грудня 2007.
- ↑ Curtains Receives Edgar Award Nomination. Theatre Mania. Архів оригіналу за 14 липня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Dennis Lehane. 1966- [1] (англ.)
- Lehane Books [Архівовано 4 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Денніс Лігейн на сайті IMDb (англ.)
- Interview with Dennis Lehane
- Interview with Dennis Lehane 2001 [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Interview with Dennis Lehane 2003
- Dennis Lehane on Mystic River
- John Connolly interview with Dennis Lehane 2000 [Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine.]
- «Dennis Lehane Talks» — an August 2005 Maddux Business Report interview [Архівовано 8 березня 2006 у Wayback Machine.]
- Fantastic Fiction Profile [Архівовано 20 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- 2009 Video Interview with The Given Day reading [Архівовано 5 січня 2010 у Wayback Machine.]
- 2011 Interview in Shotsmag Ezine on 'The Moonlight Mile' [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
