Деніс Муквеге — Вікіпедія

Деніс Муквеге
фр. Denis Mukwege
Ім'я при народженні фр. Denis Mukwege
Народився 1 березня 1955(1955-03-01) (69 років)
Костерманвіль, Бельгійське Конго
Країна  ДР Конго[1]
Діяльність Правозахисник, лікар
Alma mater Вільний університет Брюсселя, Університет Анже, Університет Бурунді і Université de Kinshasad
Знання мов французька[1][2]
Заклад Panzi Hospitald[3]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Конфесія п’ятидесятництво
Родичі Fabrice Mvitad[4][5]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Премія Улофа Пальме (2008)

премія Сахарова за свободу думки (2014)

Премія «За правильний спосіб життя» (2013)

премія ООН в галузі захисту прав людиниd (2008)

Премія за громадянську мужністьd (2013)

Почесний доктор Університету Умеоd (2010)

Нобелівська премія миру

медаль Валенбергаd (2010)

почесний доктор Гарвардського університетуd (2015)

prix des droits de l'homme de la République françaised (2007)

почесний доктор Католицького університету Лувенаd

Honorary doctor of the University of Lièged (2018)

honorary doctor of the University of Pennsylvaniad

honorary doctor from the NOVA University Lisbond

Почесний доктор Монреальського університетуd

Four Freedoms Award – Freedom from Wantd

doctor honoris causa from the University of Paud (5 травня 2022)

honorary doctorate of the University of Montpellierd (19 жовтня 2021)

Премії Премія Андрія Сахарова (2014)
Нобелівська премія миру (2018)
IMDb ID 3067277

Деніс Муквеге (фр. Denis Mukwege, нар. 1 березня 1955, Костерманвіль, Бельгійське Конго) — конголезький лікар-гінеколог і правозахисник, відомий тим, що надав допомогу тисячам жінкам-жертвам сексуального насилля, скоєного під час Другої конголезької війни. Лауреат численних премій і нагород за свою діяльність, зокрема, премії імені Андрія Сахарова 2014 року та Нобелівської премії миру 2018 року спільно з Надею Мурад. 2016 року увійшов до переліку 100 найбільш впливових осіб світу журналу Time[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Деніс Муквеге народився 1 березня 1955 року в місті Костерманвіль у Бельгійському Конго (сучасне місто Букаву в ДРК), він став третьою (з п'яти) дитиною у родині пастора-п'ятидесятника[7]. У дитинстві батько долучав Деніса до своєї проповідницької діяльності, зокрема, відвідуючи хворих, що вплинуло на вибір фаху лікаря його сином у майбутньому[8]. Вивчав медицину в Університеті Бурунді, після чого повернувся до Конго, де працював педіатром у лікарні селища Лемера.

Пізніше Муквеге вирішив змінити медичну спеціалізацію. Здобувши стипендію на навчання в Університеті Анже, він вивчав акушерство і гінекологію, після чого протягом нетривалого часу практикує у Франції. 1989 року Муквеге повертається до Лемера, де у лікарні організовує акушерсько-гінекологічне відділення, де працює аж до моменту знищення лікарні у 1996 року в ході громадянської війни.

Того ж року Муквеге повертається до рідного Букау, де 1999 року засновує госпіталь Панзі. У своєму госпіталі він планував проводити стандартні гінекологічні процедури, зокрема, приймати пологи, проте з його відкриттям до госпіталю почали звертатися сотні жінок і дівчат, які зазнали сексуального насильства у ході війни. За час існування госпіталю десятки тисяч жінок і дівчат стали пацієнтками доктора Муквеге, а його робота з надання допомоги жертвам сексуальних злочинів була визнана світовим співтовариством.

Надаючи допомогу постраждалим, Деніс Муквеге почав привертати увагу міжнародних організацій та урядів країн до проблеми використання сексуального насилля як зброї під час війн.

У жовтні 2012 року на будинок Деніса Муквеге було скоєно напад. Охорона Муквеге змогла ліквідували зловмисників, проте не минулося без жертв: один з охоронців лікаря загинув у перестрілці. Сам Мугвеге врятувався тільки через те, що як тільки нападники почали стріляти, він впав на землю, отримавши легке вогнепальне поранення[9]. Після замаху він разом із родиною виїхав до Європи — спочатку до Швеції, згодом до Бельгії.

Муквеге повернувся до Букаву 14 січня 2013 року, де населення прийняло його теплим прийомом протягом 20 миль від аеропорту Кавуму до міста. Особливо тепло його зустріли пацієнти, які збирали кошти на оплату його зворотного квитка, продаючи ананаси та цибулю.[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

Університетські відзнаки[ред. | ред. код]

Членство[ред. | ред. код]

  • Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), член Наукової ради (з 2021 р.)[13]
  • Глобальний форум жінок-політичних лідерів (WPL), член Глобальної консультативної ради[14]
  • Panzi Foundation, президент, співзасновник, головний лікар.[15]
  • Фонд Муквеге, спеціальний радник правління.[16]
  • Глобальний фонд для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, співзасновник і президент.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Record #16644939b // BnF catalogue généralParis: BnF.
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. Doctor and Advocate: One Surgeon's Global Fight for the Rights of Rape Survivors // Pacific Standard(untranslated), 2017. — ISSN 1941-5672
  4. Mushaga Bakenga om onkel Denis: – Jeg er sjokkert og rørt. Det er en fantastisk følelse
  5. Fredsprisvinneren er onkelen til norsk Eliteserie-profil
  6. Jill Biden (21 квітня 2016). Denis Mukwege. Time. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018. (англ.)
  7. а б 2010, Denis Mukwege. Wallenberg Commitee. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018. (англ.)
  8. а б Denis Mukwege. Honorary Doctorate. University of Winnipeg. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018. (англ.)
  9. DR Congo must investigate assassination attempt on activist Dr Denis Mukwege. Amnesty International. 26 жовтня 2012. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018. (англ.)
  10. Congolese gynaecologist wins EU Sakharov prize | eNCA. www.enca.com (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 14 жовтня 2022. 
  11. Honorary doctors. Umeå Unversity. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018. (англ.)
  12. Docteurs honoris causa depuis 1951. UCLouven. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 14 жовтня 2018. (фр.)
  13. Science Council. www.who.int (англ.). Процитовано 14 жовтня 2022. 
  14. Global Advisory Board. Women Political Leaders (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022. 
  15. Home Page. Panzi Foundation (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022. 
  16. Mukwege Foundation. Dr. Denis Mukwege Foundation (амер.). Процитовано 14 жовтня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]