French
DeutschДжеймс Піблс — Вікіпедія
| Джеймс Піблс | |
|---|---|
| англ. Jim Peebles | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Phillip James Edwin Peebles |
| Народився | 25 квітня 1935[1] (88 років) Вінніпег, Манітоба, Канада |
| Країна | .svg){kind=small} Канада США |
| Діяльність | астроном, астрофізик, викладач університету, фізик |
| Галузь | космологія |
| Alma mater | Принстонський університет, Університет Манітоби і Glenlawn Collegiated |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Роберт Діккі[2] |
| Знання мов | англійська[3][4] |
| Заклад | Принстонський університет |
| Членство | Національна академія наук США, Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство[5], Королівське товариство Канади і МАС |
| Нагороди |    |
Філіп Джеймс Едвін Піблс (25 квітня 1935, Вінніпег, Манітоба, Канада) — канадський та американський фізик, який працює в галузі теоретичної космології. Почесний науковий професор імені Альберта Ейнштейна (англ. Albert Einstein Professor of Science Emeritus) Принстонського університету. Лауреат Нобелівської премії з фізики[6] (2019).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 25 квітня 1935 року у Вінніпезі, Канада. Закінчив Університет Манітоби. Отримав диплом доктора філософії з астрономії в Принстонському університеті. Пізніше отримав там само посаду професора. Нині — почесний професор імені Альберта Ейнштейна (англ. Albert Einstein Professor of Science Emeritus) Принстонського університету.
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Джеймс Піблс зробив значний внесок до розробки моделі Великого вибуху, разом з Робертом Діке та іншими в 1960-х роках передбачив існування реліктового випромінювання, про що також писали Георгій Гамов та його колеги в 1940-і роки, проте їхні передбачення були забуті.
Піблс є провідним науковцем в галузі космології, якою він почав займатися тоді, коли вона ще не була «модною» дисципліною. Він зробив важливий внесок до розуміння нуклеосинтезу Великого вибуху (поширеність легкого елемента гелія, що 1966 року стало доказом на користь теорії Великого вибуху). Піблс займався питанням формування структур раннього всесвіту (статистичний розподіл кластерів галактик та скупчень галактик), а також питаннями темної матерії та темної енергії. Проблему існування темної матерії Піблс почав досліджувати ще в 1970-і роки.
Книжка Піблса «Принципи фізичної космології» (англ. Principles of Physical Cosmology) мала велике значення для становлення космології як важливої наукової дисципліни.
Вибрані праці[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- Peebles, P. J. E. Physical Cosmology. Princeton: Princeton University Press, 1971
- Peebles, P. J. E. The large-scale structure of the universe. Princeton: Princeton University Press, 1980
- Peebles, P. J. E. Principles of Physical Cosmology. Princeton: Princeton University Press, 1993
Статті[ред. | ред. код]
- R. H. Dicke, P. J. E. Peebles, P. G. Roll, & D. T. Wilkinson: Cosmic Black-Body Radiation. Astrophys. J. 142, 414 (1965).
- P. J. E. Peebles: Primordial Helium Abundance and the Primordial Fireball. II. Astrophys. J. 146, 542 (1966).
- P. J. E. Peebles: Primordial Helium Abundance and the Primordial Fireball. I: Phys. Rev. Lett. 16, 410 (1966).
- P. J. E. Peebles & R. H. Dicke: Origin of the Globular Star Clusters. Astrophys. J. 154, 891 (1968).
- P. J. E. Peebles: Origin of the Angular Momentum of Galaxies. Astrophys. J. 155, 393 (1969).
- P. J. E. Peebles & J. T. Yu: Primeval adiabatic perturbation in an expanding universe. Astrophys. J. 162, 815 (1970).
- J. P. Ostriker and P. J. E. Peebles: A Numerical Study of the Stability of Flattened Galaxies: or, can Cold Galaxies Survive?. Astrophys. J. 186, 467 (1973).
- E. J. Groth and P. J. E. Peebles: Statistical Analysis Of Catalogs Of Extragalactic Objects. 7. Two And Three Point Correlation Functions For The High-Resolution Shane-Wirtanen Catalog Of Galaxies. Astrophys. J. 217, 385 (1977).
- P. J. E. Peebles: Large-scale background temperature and mass fluctuations due to scale-invariant primeval perturbations. Astrophys. J. 263, L1 (1982).
- M. Davis & P. J. E. Peebles: A survey of galaxy redshifts. V — The two-point position and velocity correlations". Astrophys. J. 267, 465 (1983).
- B. Rhatra and P. J. E. Peebles: Cosmological consequences of a rolling homogeneous scalar field. Phys. Rev. D 37, 3406 (1988).
- B. Rhatra & P. J. E. Peebles: Cosmology with a time-variable cosmological ‘constant’. Astrophys. J. 325, L17 (1988).
- M. Fukugita, C. J. Hogan, & P. J. E. Peebles: The cosmic baryon budget. Astrophys. J. 503, 518 (1998) arXiv:astro-ph/9712020.
- B. Rhatra & P. J. E. Peebles: The cosmological constant and dark energy. Rev. Mod. Phys. 75, 559 (2003) arXiv:astro-ph/0207347.
- Peebles Making sense of modern cosmology, Scientific American Januar 2001
- Peebles Cosmological tests, Oskar Klein Memorial Lectures, 2001, arXiv:astro-ph/0102327
Членство в академіях[ред. | ред. код]
- Американська академія мистецтв і наук
- Американське фізичне товариство
- Королівське товариство
- Королівське товариство Канади
- Національна академія наук США
- Американське філософське товариство
- Американське астрономічне товариство
- Американська асоціація сприяння розвитку науки
Нагорода[ред. | ред. код]
- 1981 — Медаль Еддінгтона, Королівське астрономічне товариство
- 1982 — Премія Денні Гайнемана з астрофізики, Американське астрономічне товариство
- 1992 — Премія Генрі Норріса Рассела, Американське астрономічне товариство
- 1995 — Медаль Кетрін Брюс, Тихоокеанське астрономічне товариство
- 1997 — Медаль Оскара Клейна
- 1997 — Лекція Карла Янського
- 1998 — Золота медаль Королівського астрономічного товариства
- 2000 — Премія Грубера в галузі космології
- 2003 — Премія Томалла, Женевський університет
- 2004 — Премія Шао з астрономії
- 2005 — Премія Крафорда
- 2013 — Медаль Дірака
- 2019 — Нобелівська премія з фізики
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Повідомлення на офіційному сайті Шведської академії. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Jim Peebles (англ.). Принстонський університет. Архів оригіналу за 16 серпня 2009. Процитовано 2010-08-2.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - James Peebles Bibliography (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 2010-08-2.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - назвами астрономів Profile: Jim Peebles (англ.). Casca Education. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 2010-08-2.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - Інтерв'ю з Джеймсом Піблсом (англ.). Американський інститут фізики. 5 квітня 2002. Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 19 серпня 2010.
- Богдан Новосядлий (грудень 2019). Відкриття, що дали змогу по-новому подивитися на Всесвіт. Нобелівська премія з фізики 2019 року. www.visnyk-nanu.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
|
| |||||||||||