French
DeutschДжек Стейнбергер — Вікіпедія
| Джек Стейнбергер | |
|---|---|
| Jack Steinberger | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Hans Jakob Steinberger |
| Народився | 25 травня 1921 (102 роки) Бад-Кіссінген, Німеччина |
| Помер | 12 грудня 2020[1] (99 років) Женева, Швейцарія |
| Країна |  Німеччина США Швейцарія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Чиказький університет Іллінойський технологічний інститут середня школа Нью-Трієраd |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Колумбійський університет CERN Університет Каліфорнії (Берклі) |
| Науковий керівник | Едвард Теллер |
| Аспіранти, докторанти | Мелвін Шварц |
| Членство | Національна академія дей-Лінчей Гайдельберзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Європейська академія[2] Національна академія наук США |
| Діти | Ned Steinbergerd Julia K. Steinbergerd |
| Нагороди |  Нобелівська премія з фізики (1988) |
 Джек Стейнбергер у Вікісховищі | |
Джек Стейнбергер (англ. Jack Steinberger; 25 травня 1921, Бад-Кіссінген, Німеччина — 12 грудня 2020) — американський фізик, професор, лауреат Нобелівської премії з фізики (1988) за відкриття і дослідження нейтрино і антинейтрино.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Німеччині. У 1935 році сім'я Стейнбергер емігрувала в США. Там закінчив Чиказький університет, отримавши ступінь бакалавра 1942 року. Потім до 1945 року працював у радіаційній лабораторії Массачусетського технологічного інституту, займаючись дослідженням фізики елементарних частинок. У 1948 році захистив докторську дисертацію з теми дослідження мюонів (мю-мезонів) у космічних променях і відкриття явища розпаду мюонів на електрон, позитрон, нейтрино і антинейтрино.
У 1949—1950 рр. Джек Стейнбергер — на посаді професора Каліфорнійського університету в Берклі. У 1950—1968 рр. — професор Колумбійського університету. Став членом Гайдельберзької академії наук.
У 1962 році Стейнбергер спільно з Леоном Ледерманом і Мелвіном Шварцем вперше ідентифікував нейтрино не в космічних променях, а в отриманих в лабораторних умовах променях високої енергії. Продовжуючи потім удосконалювати техніку експерименту з нейтрино Стейнбергер відкрив існування двох різних видів нейтрино і антинейтрино — електронного і мюонного, що значно розширило уявлення про будову речовини. У 1968—1986 — провідний науковий співробітник, а потім науковий керівник і директор Європейського центру ядерних досліджень у Швейцарії (ЦЕРН). З 1986 року веде наукову та викладацьку роботу в Італії.
У 1988 році Стейнбергер, спільно з Леоном Ледерманом і Мелвіном Шварцем, був удостоєний Нобелівської премії з фізики.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Лауреати Нобелівської премії, енциклопедія, т. 1-2, Москва, Прогрес, 1992
- Коротка єврейська енциклопедія, т. 1-11, Єрусалим, 1976—2005
- Великий енциклопедичний словник, Москва, БРЕ, 1997
- Всесвітній біографічний енциклопедичний словник, Москва, БРЕ, 1998
- С. А. Фрідман, Євреї-лауреати Нобелівської премії, Короткий біографічний словник, Дограф, Москва, 2000, ISBN 5-93431-011-9
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] (англ.)
- Дж. Штейнбергер. «Експерименти з пучками нейтрино високих енергій». Нобелівська лекція [Архівовано 13 вересня 2013 у Wayback Machine.], УФН, тому 160, випуск 10, жовтень 1990
| |||||||||||||||||