French
DeutschДжибладзе Володимир Георгійович — Вікіпедія
| Джибладзе Володимир Георгійович | |
|---|---|
| груз. ვლადიმერ გიორგის ძე ჯიბლაძე | |
 | |
| Народився | 18 січня 1879 Хунджулаурі |
| Помер | 9 лютого 1938 (59 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Діяльність | політик |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія |
Володимир Георгійович Джибладзе (груз. ვლადიმერ გიორგის ძე ჯიბლაძე; 1879-1938) — грузинський політик, член Всеросійських установчих зборів і Установчих зборів Грузії (1919—1921).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1879 року у селі Хунджулаурі в Імеретії у селянській сім'ї. Початкову освіту здобув у чотирикласній сільській школі в Кулаші, потім навчався в Тифліській ремісничій школі, але навчання не закінчив[1].
З 1896 року працював слюсарем у головних майстернях Закавказької залізниці; входив до перших нелегальних соціал-демократичних гуртків робітників.
З 1897 року — член Російської соціал-демократичної робочої партії. Знаходився під поліцейським політичним наглядом із 1898 року[2]. У 1901 році за участь у страйку на головних залізничних станціях його було заарештовано та вислано з Тифлісу. Працював слюсарем на заводі Нобеля в Батумі[2]. Там став одним з перших розповсюджувачів соціал-демократичних ідей і незабаром був обраний членом Комітету працівників-соціал-демократів. Партійне прізвисько «Петров». Того ж року був заарештований знову і на три роки висланий до Архангельської губернії. Біг із заслання і повернувся до Грузії.
З 1905 року примикав до меншовиків. Делегат Стокгольмського з'їзду РСДРП від кутаїської організації Російської соціал-демократичної партії (1905)[3].
12 червня 1912 року був заарештований у Батумі, 28 травня 1913 року засуджений до висилки до Сибіру на довічне поселення. Повернувся із заслання після Лютневої революції 1917 року[1].
Обраний членом виконавчого комітету Тбіліської Ради робітничих та солдатських депутатів та членом Центрального комітету Грузинської соціал-демократичної партії. У листопаді 1917 — членом Національної ради Грузії. У грудні 1917 року виступив одним із організаторів Червоної гвардії Грузії (згодом — Народна гвардія), обраний членом Генерального штабу гвардії.
Наприкінці 1917 або на початку 1918 року був обраний до Всеросійських установчих зборів у Закавказькому виборчому окрузі за списком № 1 (меншовики)[2].
Член Закавказького сейму із лютого 1918 року. Член парламенту Демократичної Республіки Грузії.
12 березня 1919 року обраний членом Установчих зборів Грузії за списком Соціал-демократичної партії Грузії, був членом військової комісії.
Брав участь у бойових діях, які проводила Народна гвардія.
У 1921 році, під час радянсько-грузинської війни брав участь у боях проти Червоної армії; після радянської окупації залишився в Грузії та жив у рідному селі.
30 квітня 1921 року разом з іншими лідерами меншовиків заарештований та відправлений до Тифлісу за наказом Надзвичайної комісії СРСР. 5 липня 1921 року отримав три місяці позбавлення волі; знаходився у в'язниці «Метехі».
16 грудня 1922 року разом із 52 іншими політв'язнями був відправлений до Москви; перебував у Суздальській в'язниці. Після закінчення терміну ув'язнення було вислано до Центральної Азії, де працював співробітником складу «Боржомвод».[2] .
Неодноразово (1931, 1933, 1935) заарештовувався за антирадянську діяльність, позбавлявся права проживання на Кавказі та Закавказзі, Москві та області[4]. У травні 1936 висланий до Йошкар-Оли на 3 роки[2].
13 листопада 1937 року був заарештований у селі Коряково (нині не існує[5]) і відправлений до Москви. 8 лютого 1938 року засуджений до страти за участь у «контрреволюційній терористичній організації».
Розстріляний на полігоні Комунарка[4]. Реабілітований 17 квітня 1989 року Генеральною прокуратурою СРСР, у квітні 1991 року Генеральною прокуратурою СРСР і 30 грудня 1993 року Генеральною прокуратурою Російської Федерації[2].
Література[ред. | ред. код]
- ირაკლი ხვადაგიანი. საქართველოს დამფუძნებელი კრება 1919. საბჭოთა წარსულის კვლევის ლაბორატორია. თბილისი, 2016, გვ. 485.
- Протасов Л. Г. Люди Установчих зборів: портрет в інтер'єрі доби. М., РОССПЕН, 2008. [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ავტობიოგრაფია. ჯიბლაძე ვლადიმერ გიორგის ძე. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ а б в г д е Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М., РОСПЭН, 2008. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 18 листопада 2021. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «hronos» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. Делегаты IV съезда РСДРП 10 — 25.4(23.4 — 8.5).1906. Архів оригіналу за 9 квітня 2009. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ а б Сталинский списки из Грузии. Джибладзе Владимир Георгиевич (1878). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Деревня КОРЯКОВО (КОРЯКОВКА, КОРЯКОВСКАЯ). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- ჯიბლაძე ვლადიმერ გიორგის ძე [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- ვლადიმერ (ლადო) გიორგის ძე ჯიბლაძე [Архівовано 18 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- საქართველოს დემოკრატიული რესპუბლი1 [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.]
