Джибуті (місто) — Вікіпедія

Джибуті
جيبوتي
Герб
герб
Розташування міста Джибуті
Основні дані
11°36′ пн. ш. 43°10′ сх. д. / 11.600° пн. ш. 43.167° сх. д. / 11.600; 43.167
Країна Джибуті
Адмінодиниця Djibouti Regiond
Столиця для Джибуті, Французьке Сомалі, Французька територія афарів та ісса і Djibouti Regiond
Засновано 1888
Населення 603 900 осіб (2018)[1]
Висота НРМ 14 м
Водойма Gulf of Tadjourad
Міста-побратими Мале, Ріміні, Кі-Вест, Вікторія, Суец, Джизан, Порт-Судан, Аден, Ізола, Кайлуа-Кона, Ла-Пас, Альхесірас, Хартум, Гранада, Вікторія
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 223817
Міська влада
Мапа
Мапа
Джибуті. Карта розташування: Джибуті
Джибуті
Джибуті
Джибуті (Джибуті)


CMNS: Джибуті у Вікісховищі

Джибу́ті (араб. جيبوتي‎; сом. Jabuuti; фр. Ville de Djibouti) — столиця та найбільше місто східно-африканської держави Джибуті.

Географія[ред. | ред. код]

Джибуті знаходиться на Африканському Розі, біля входу в затоку Таджура[en] Аденської затоки, на південь від Баб-ель-Мандебської протоки.

Місто розташоване у східній частині Джибуті, за 21 км. на північний захід від кордону Сомаліленду.

Джибуті поділяється на дві частини — порт на півостровах Марабут та Херон і торговельні, ділові й житлові квартали.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних пустель, де дуже спекотне бездощове літо та теплою зимою.

Більшість річних опадів випадає у період з жовтня по травень.

Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 35,6 °C (96 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 25,6 °С (78 °F).[2]

Клімат Джибуті
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 31 32 33 36 42 45 46 45 45 37 35 31 46
Середній максимум, °C 27 27 28 30 33 36 38 38 35 31 29 27 32
Середня температура, °C 25 26 27 28 31 34 35 35 32 30 27 26 30
Середній мінімум, °C 23 24 25 27 29 31 32 32 31 27 25 23 28
Абсолютний мінімум, °C 16 18 18 21 21 25 27 27 23 18 17 17 16
Днів з опадами 2 2 2 2 1 0 0 1 1 1 2 3 17
Днів з дощем 2 2 2 2 1 0 0 1 1 1 2 3 17
Джерело: Weatherbase

Історія[ред. | ред. код]

Місто було засновано 1888 року, а 1892 року отримало статус адміністративного центру колонії Французький Берег Сомалі. З 1977 року Джибуті — столиця незалежної однойменної держави.

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1916 17 981
1930 22 046 +22.6%
1940 27 987 +26.9%
1950 35 564 +27.1%
1960 39 962 +12.4%
1965 50 071 +25.3%
1970 70 100 +40.0%
1977 110 248 +57.3%
1982 149 316 +35.4%
1987 230 891 +54.6%
1992 279 912 +21.2%
1999 312 447 +11.6%
2003 379 353 +21.4%
2005 452 447 +19.3%
2012 496 013 +9.6%
2015 529 000 +6.7%
2018 603 900 +14.2%

Населення міста — 603,900 мешканців  (2018) (понад 50 % населення країни).

Найбільшою етнічною групою міста є сомалійці, другою за чисельністю є афари, обидві ці народи належать до кушитів.

Економіка[ред. | ред. код]

Місто Джибуті є великим портом в Аденській затоці. Більшість компаній країни мають свої штаб-квартири в місті Джибуті.

Економіка міста переважно базується на експорті ефіопських товарів (порт обслуговує понад половину зовнішньоторговельних операцій Ефіопії), а також на сервісному обслуговуванні й заправці кораблів, що проходять по Червоному морю.

Крім того, тут працює безліч фірм що займаються експортом кави, шкіри й солі.

Транспорт[ред. | ред. код]

Джибуті є великим транспортним вузлом, який обслуговується розгалуженою мережею громадського транспорту.

Порт Джибуті є одним із найбільших та найзавантаженіших морських портів у регіоні.

У місті є міжнародний аеропорт (Міжнародний аеропорт Джибуті-Амбулі, англ. Djibouti-Ambouli International Airport).[3]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

На березі океану розташований збудований у неомавританскому стилі президентський палац, але більшість будинків міста мають типові риси колоніального стилю[4][5].

Світлини[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Amina Saïd Chiré (2012). Le Nomade et la ville à Djibouti. Stratégies d'insertion urbaine et production de territoires. Paris: Karthala. ISBN 9782811105983.(фр.)
  • Denis Langlois (2001). L'Aboyeuse de Djibouti. Éditions Acoria. с. 190.(фр.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The CIA World Factbook — 2018.
  2. Клімат Джибуті. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 4 серпня 2020.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Д. П. Урсу (2007). Джібуті, Республіка Джібуті. Енциклопедія сучасної України. 23997. Архів оригіналу за 1 червня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  5. Пам'ятки Джибуті «Поїхали з нами»

Посилання[ред. | ред. код]