Джованні Марія Наніно — Вікіпедія

Джованні Марія Наніно
Зображення
Giovanni Maria Nanino
Giovanni Maria Nanino
Основна інформація
Дата народження бл. 1544
Місце народження Валерано або Тіволі
Дата смерті 11 березня 1607(1607-03-11)
Місце смерті Рим
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, капельмейстер, викладач музики та співу
Вчителі Джованні П'єрлуїджі да Палестріна і Claude Goudimeld
Відомі учні Felice Aneriod, Antonio Maria Abbatinid, Antonio Cifrad, Domenico Mazzocchid, Francesco Sorianod і Antonio Brunellid
Співацький голос тенор
Жанр мотет, мадригал, канцонета, меса
Колективи Папська музична капела[it]
Співпраця Джованні П'єрлуїджі да Палестріна, Джованні Бернардіно Наніно
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джов̀анні Мар̀ія Нан̀іно (італ. Giovanni Maria Nanino) (бл. 1544, Валлерано — 11 березня 1607, Рим) — італійський композитор пізнього відродження, видатний представник римської школи, кантор, викладач музики; старший брат композитора та викладача музики та співу Джованні Бернардіно Наніно.

Біографія[ред. | ред. код]

Джованні Марія Наніно народився або у Валлерано (Провінція Вітербо на півночі Лаціо), або у Тіволі (Провінція Рим); не збереглося актів про його народження, якімабуть згоріли під час пожежі у архиві Рончильйоне, куди були перенесені різноманітні документи (Валлерано входило до Герцогства Кастро Та Рончільйоне під владою Фарнезе)[1].

Свідчення про перші студії братів Наніно належить Паоло Аґостіні; у присвяті до Четвертої книги мес у партитурі Паоло Аґостіні Лаусдео да Валлерано, Рим, 1627 він говорить про музичну капелу у Валлерано, як про таку, що у ній «Джо.Бернардіно та його брат Джо. Марія мали втіху вправлятися».

У 1562 році Наніно перебував на службі у кардинала Іпполіто II д'Есте. Потім служив кантором у Капелі Джуліа у Ватикані (1566–1568), відтак капельмейстером у Базиліці Санта-Марія-Маджоре (1571–1575) та у церкві Сан-Луїджі-дей-Франчезі (1575–1577) у Римі. 27 жовтня 1577 був взятий як тенор до Колегії Папських Канторів (лат. Collegio dei Cantori Pontifici — Папська музична капела[it]), де принаймні три роки обіймав посаду magister capellae (1598, 1604 та 1605).

Був особливо активним як викладач; його учнями були наступні видатні композитори римської поліфонічної школи: Франческо Соріано, Ґреґоріо Аллеґрі, Феліче Анеріо, Руджеро Джованнеллі та інші.

Помер у Римі 11 березня 1607 року та був похований у церкві Сан-Луїджі-дей-Франчезі, у підлозі перед капелою св. Маттео[2].

Єдиний портрет Наніно, виконаний живописцем Франческом Тревізані за прізвиськом Римлянин (Romano), має на собі напис «Джованні Марія Наніно да Валлерано Кантор Папської Капели»[3][4]

Твори[ред. | ред. код]

Хоча Наніно й не був особливо плідним композитором, але був надзвичайно популярним і мав помітний вплив на музику свого часу. Він був автором, що, після Алессандро Стріджо, найчастіше включався до друкованих антологій у період між 1555 та 1620, переважаючи навіть Маренціо та Палестріну[5].

Його світський доробок складається з великої кількості мадригалів у класичному контрапунктичному стилі, але він послуговується також і більш легкою формою канцонети. Саме у цьому жанрі написана його знаменита «Перша книга канцонет на три голоси», вперше надрукована у Ґардано в Венеції у 1593 році, в якій музикуються тексти Франческа Петрарки. Її музична виразність нерідко порівнюється з такою Луки Маренціо.

Крім того, Наніно писав мотети, ламентації, канони та духовні пісні. У 1980 році було опубліковане неповне зібрання його творів, велика частина його творчої спадщини ще й досі знаходиться у манускриптах.

Сакральні[ред. | ред. код]

  • Motecta … nova inventione elaborata, 3–5vv, Венеція, 1586
  • Missa ‘Vestiva i colli’
  • 3 мотети, 1614
  • 5 Ламентацій
  • 2 канони, 1605
  • Інші композиції

Світські[ред. | ред. код]

  • Перша книга мадригалів на п'ять голосів (Il primo libro de’ madrigali), Benezia, ?1570–5, втрачена, збереглося видання 1579
  • Мадригали на п'ять голосів, Венеція, 1581, має в собі 13 композицій Аннібале Стабіле
  • Третя книга мадригалів на п'ять голосів (Il terzo libro de madrigali, Венеція, 1586, містить одну композицію брата Джованні Бернардіно Наніно
  • Перша книга канцонет на три голоси (Il primo libro delle canzonette), Венеція, 1593

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Валлерано, з середини 1800 року існує Музична Асоціація, що носить його ім'я. Її інструментальним проявом є духовий оркестр «Giovanni Maria Nanino», керований маестро Джузеппе Тронкареллі.

У Тіволі з 1998 року існує поліфонічний хор з тією ж назвою, що ставить собі на меті просувати музичну культуру взагалі та сприяти відновленню музичних традицій своєї місцевості.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Валлерано зберігалось листування між Джованні П'єрлуїджі да Палестріна та «Джованні Марією Наніно да Валлерано», у той час як у Тіволі ще й досі не знайдено згадок про родину композитора. На підтримку тези, що батьківщиною Наніно є Тіволі, Хаберл (Haberl) та інші вчені наводять відомий список двадцяти шести папських канторів 1594 року, у якому під номером дев'ять вказаний «S. Gio: M. Nanino, Tiburtino», тобто Тибуртієць=Тіволієць. Також у книзі померлих церкви Сан-Луїджі-дей-Франчезі за 1607 йдеться: «die vero eodem 12a eiusdem mensis Martii Dnus (= dominus) Joannes Maria Naninus Tiburtinen. Cantor Excellentissimus Summi Pontificis aetatis 63 annorum vel circa, receptis prius Sanctissimis Ecclesiae sacramentis, mortuus est ac eius corpus in pram (= praedictam) Eccliam (= Ecclesiam) translatum. In pavimento ante Capellam sancti Mathei sepultum fuit», тобто він знову називається Тіволійцем, і вказується, що на момент смерті йому було приблизно 63 роки, чому й прийнято вважати 1544 роком його народження.(Манфредо Манфреді, Валлерано та Музика, Рим 1990, стор. 78). Як повідомляє Манфреді, знахідка була зроблена монсеньйором Кашолі да Тіволі, та була опублікована у тіволійській газеті Il Vecchio Aniene, Anno VI, 1910, no 229.
  2. ↑ cfr. supra.
  3. ↑ «Giovanni Maria Nanino da Vallerano Cantore della Cappella Pontificia».
  4. ↑ Андреа Адамі да Больсена, у своїй праці Osservazioni per ben regolare il coro dei cantori della Cappella Pontificia, catalogo de' nomi, cognomi, e patria de i cantori pontifici, розміщує на стор. 180 портрет Наніно.
  5. ↑ Franco Piperno, Gli ‘Eccellentissimi musici della città di Bologna’ con uno studio sull'antologia madrigalistica del Cinquecento, Firenze, 1985, pp.21–22.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Gustave Reese Music in the Renaissance. — New York, W.W. Norton & Co., 1954. — ISBN 0-393-09530-4. (англ.)
  • La Musica. Dizionario, II. — Torino, 1971. (італ.)
  • Anthony Newcomb/R voce «Giovanni Maria Nanino» in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie, vol. 20, London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. — ISBN 1-56159-174-2. (англ.)
  • Manfredo Manfredi Vallerano e la Musica // edito da Silvestro Chiricozzi. — Roma, 1990. (італ.)

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]


Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джованні_Марія_Наніно&oldid=42287126