French
DeutschДжон Лідстоун — Вікіпедія
| Джон Лідстоун | |
|---|---|
| англ. John Leadstone | |
 Капітан Крекерс із колекційних карток Leaf Pirate Trading Cards 1948 року | |
Джон Лідстоун (англ. John Leadstone; активний в 1704—1721 рр.) — пірат і работорговець, який діяв біля західного узбережжя Африки. Мав прізвисько Капітан Крекерс або Старий капітан Крекер (англ. Old Captain Cracker) і найбільш відомий своїм протистоянням з англійською Королівською африканською компанією та своєю короткою співпрацею з піратом Бартолом'ю Робертсом.
Біографія[ред. | ред. код]
Лідстоун був найнятий англійською Королівською африканською компанією на початку 1700-х років для роботи у її факторії на острові Банс в гирлі річки Сьєрра-Леоне. Незабаром він дезертирував, викравши понад тисячу злитків заліза, і допоміг провести французькі війська вгору по річці в 1704 році, які обстріляли факторію на о. Банс[1]. Потрапивши в полон до місцевих жителів після того, як він почав самостійну незаконну торгівлю, він був звільнений португальцями, яким він служив деякий час. Португальський губернатор в Качео (у Гамбії) доручив йому керівництво торговою місією, але Лідстон повторив свою попередню тактику: він викрав торгові товари, убив людину та втік назад до Сьєрра-Леоне[1].
Тут він здійснював з маленьких човнів напади на узбережжя, в одному випадку 1715 року він захпив рабів у місцевому поселенні[1]. Пізніше його описували як «раніше відомого пірата, який пограбував багатьох людей»[2]
Своє прізвисько «Старий крекер» він отримав після того, як створив свій торговий пункт у бухті Вайтменс-Бей, що знаходилась нижче по річці від острова Банс. Тут він утримував свою флотилію (кілька маленьких човнів і пірог) і місцевих рабів і слуг, а також приймав піратів, з якими організував торгівлю. Капітан Чарльз Джонсон в своїй «Загальній історії піратів» писав, що Лідстоун «тримає найкращий дім у цьому місці, має перед дверима дві чи три рушниці, з яких віддає честь завітавшим сюди своїм друзям-піратам і живе з ними веселим життям, поки вони перебувають там»[3]. Інший письменник схвально описав його: «Він був душею гостинності та доброго спілкування, і він був відкритим для всіх піратів, буканьєрів і каперів».[4]
З Лідстоуном перебували принаймні 30 колишніх піратів, які торгували товарами з пропливаючими кораблями, які потребували поповнення запасів. Вони також постачали рабів і слонову кістку купцям, які намагались обійти торговельну монополію Королівської африканської компанії.[5] Принаймні один із рабів, проданих Лідстоуном, чоловік на ім'я Томба, очолив невдалий заколот на борту брістольського корабля работорговців у 1721 році[6] .
Бартолом'ю Робертс прибув до узбережжя Гвінеї в червні 1721 року[7] . Він відвідав Лідстоуна, який попередив його, що військові кораблі британського Королівського флоту HMS Swallow і HMS Weymouth перебувають неподалік із завданням викорінити піратство. Лідстоун попередив Робертса, що ці кораблі мають покинути місцеві води до Різдва, і Робертс відповідно спланував свій маршрут. Проте через хворобу екіпажів два кораблі ВМС зупинилися в сусідій фортеці Кейп-Кост[8]. Вийшовши звідти в лютому 1722 року, корабель HMS Swallow капітана Шалонера Огла атакував флотилію Робертса, що складалась з трьох кораблів. Після завзятого бою Огл захопив в полон капітанів кораблів піратської флотилії Джеймса Скірма і Томаса Саттона, тоді як сам Робертс загинув під час бою[4].
У масовій культурі[ред. | ред. код]
Лідстоун фігурує в двох романах про піратів Золотого віку:
- «Сторожі» Альфреда Едварда Вудлі Мейсона (1924) (повний текст доступний безкоштовно в Інтернеті)
- «Вогняний хрест» Марка Кітінга (2013)
Див. також[ред. | ред. код]
- Адам Болдрідж, Авраам Семюель і Джеймс Плейнтейн — троє інших колишніх піратів, які створили торгові пункти біля узбережжя Африки
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Kup, Alexander Peter (1961). A History of Sierra Leone, 1400-1787 (англ.). London: CUP Archive. с. 52—53. Процитовано 29 листопада 2017.
- ↑ Fox, Edward Theophilus (2013). 'Piratical Schemes and Contracts': Pirate Articles and Their Society 1660-1730 (англ.). Exeter UK: University of Exeter. Процитовано 8 вересня 2017.
- ↑ Johnson, Captain Charles (1724). A GENERAL HISTORY OF THE PYRATES. London: T. Warner. с. 252. Процитовано 18 червня 2017.
- ↑ а б Gosse, Philip (1924). The Pirates' Who's Who by Philip Gosse. New York: Burt Franklin. Процитовано 23 червня 2017.
- ↑ Sherry, Frank (1986). Raiders and rebels: the golden age of piracy (англ.). New York: Quill. ISBN 9780688075156. Процитовано 29 листопада 2017.
- ↑ Lang, John (1915). The land of the golden trade (West Africa). London: Caxton Pub. Co. с. 202—203. Процитовано 29 листопада 2017.
- ↑ Marley, David (2010). Pirates of the Americas (англ.). Santa Barbara CA: ABC-CLIO. с. 754. ISBN 9781598842012. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Sanders, Richard (2007). If a pirate I must be: the true story of Bartholomew Roberts, king of the Caribbean (англ.). London: Aurum. с. 178—179. Процитовано 18 вересня 2017.
