Джуліо Натта — Вікіпедія

Джуліо Натта
італ. Giulio Natta
Народився 26 лютого 1903(1903-02-26)
Porto Mauriziod, Імперія, Лігурія, Італія[1][2]
Помер 2 травня 1979(1979-05-02) (76 років)
Бергамо, Італія[1]
·хвороба Паркінсона
Країна Італія Італія
Діяльність хімік, винахідник, викладач університету
Alma mater Міланський технічний університет
Галузь Органічна хімія
Заклад Міланський технічний університет, Римський університет
Членство Академія наук СРСР
Французька академія наук
Російська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[1]
Нагороди
Особ. сторінка giulionatta.it

CMNS: Джуліо Натта у Вікісховищі

Джуліо́ На́тта (італ. Giulio Natta; 26 лютого 1903, Імперія — 2 травня 1979, Бергамо) — італійський хімік-органік. Іноземний член АН СРСР (1966). Нагороджений Великою золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова (1969).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1924 році закінчив Міланський технічний університет; з 1925 року працював там же асистентом. З 1927 року — професор загальної хімії. У 19331935 роках — директор інституту загальної хімії при університеті в Павії. У 19351937 роках — декан фізико-хімічного факультету Римського університету. З 1938 року — директор інституту промислової хімії при Міланському технічному університеті.

Основні роботи[ред. | ред. код]

Перші наукові роботи Натта були присвячені вивченню структур твердих тіл, в тому числі структур каталізаторів і деяких органічних полімерів. У 1938 році почав дослідження, пов'язані з виробництвом синтетичного каучуку, і вперше здійснив поділ бутадієна і бутена-1. У 1954 році відкрив метод стереоспеціфічної полімеризації. У 1957 році завдяки дослідженням Натта на промисловій установці отримано ізотактичний поліпропілен. Результатом інших його робіт стало створення нових типів еластомерів. Внесок Натта і його школи в хімію полімерів полягає у відкритті нового класу полімерів з впорядкованою структурою — стереорегулярних полімерів.

Нобелівська премія[ред. | ред. код]

У 1963 році отримав Нобелівську премія з хімії спільно з німецьким хіміком Карлом Ціглером: «За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]