French
DeutschДзиндра Євген Васильович — Вікіпедія
| Євген Васильович Дзиндра | |
| Народився | 12 серпня 1913 Демня |
|---|---|
| Помер | 2 вересня 1983 (70 років) Львів |
| Національність | українець |
| Громадянство |  Польща→ СРСР |
| Навчання | Львівська художньо-промислова школа |
| Напрямок | скульптура |
| Роки творчості | 1938—1983 |
| Працював у містах | Львів |
Євге́н Васи́льович Дзи́ндра (12 серпня 1913, Демня — 2 вересня 1983, Львів) — український скульптор, викладач, громадський діяч. Один з найкращих львівських скульпторів середини XX ст.[1] Брат Степана і Михайла Дзиндрів.
Перші роки і навчання[ред. | ред. код]
Євген Дзиндра народився в селі Демня на Львівщині в селянській сім'ї. Демня — давній осередок народної різьби по каменю; там знаходиться кар'єр, з якого видобувають вапняк, придатний для різних мистецьких потреб. Він навчався спочатку в сільській школі, потім в Миколаєві, що за 6 км від Демні. Навчався в скульптора А. Коверка,[1] а з 1933 року Євген продовжував навчання у Львівській художньо-промисловій школі на відділі декоративної скульптури.[2] Його вчителями були видатні педагоги Ян Нальборчик, Мар'ян Внук, Юзеф Стажинський.[1] На міжнародній виставці прикладного мистецтва у 1935 році в Парижі журі відзначило роботи учнів Львівської школи, у тому числі і твір Дзиндри почесним дипломом II ступеня. У 1938 році Євген Дзиндра закінчив школу та отримав диплом скульптора-декоратора. Він почав працювати викладачем у Львівському училищі прикладного мистецтва та створив свої перші скульптурні портрети.
Післявоєнний період[ред. | ред. код]
З 1945 року Євген Дзиндра постійний учасник художніх виставок від обласних до міжнародних. У 1944—1945 роках та пізніше у 1949—1952 роках працював на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. У 1944—1952 — член художньої ради Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, голова правління художнього фонду, член правління обласного відділення спілки художників УРСР. 1981 року відзначений медаллю «За трудову відзнаку»[3], а 1983 — Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.[4]
Творчість[ред. | ред. код]
У 1955 та 1964 роках у Львові експонувалися персональні виставки його творів. Підсумком 40-літнього творчого шляху стала 3-я персональна, вже посмертна виставка Євгена Дзиндри, що експонувалась у Виставковому залі Львівської картинної галереї у вересні 1983 року.
Творчий доробок Євгена Дзиндри охоплює коло тем, розкритих у широкому жанровому розмаїтті. Однаково успішно він працює в станковій, монументальній і декоративній скульптурі, дрібній пластиці і різьбі по дереву.
Мистець створив цілу галерею портретних погрудь: Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Соломії Крушельницької, Людвіга Ван Бетховена, Поля Робсона, Миколи Леонтовича.[1] У Володимирі височіє меморіальний комплекс жертвам фашизму, виконаний у співавторстві з Теодозією Бриж та архітектором Ярославом Назаркевичем.
Серед творів останніх років особливої уваги заслуговують позначене глибиною внутрішнього виразу погруддя закарпатського художника Федора Манайла, сповнена тепла, любові і мудрості скульптура «Мати» і сповнена високого артистизму і внутрішньої культури постать композитора Станіслава Людкевича — останній твір мистця.
Євген Дзиндра також є автором кам'яних левів, що стоять на площі Ринок біля входу до львівської ратуші.
Майже два десятки надгробних скульптур авторства Євгена Дзиндри знаходяться на Личаківському цвинтарі у Львові. Там мистець виробив власну концепцію пам'ятника у вигляді масивної брили каменю, завершеної портретом покійного. Яскравим прикладом можуть бути пам'ятники літераторам Григорію Тютюннику та Андрію Волощаку, василіянину о. Віталію Градюку, професору Василеві Міліянчуку, письменнику Денису Лукіяновичу, професору Іларіону Свенціцькому та багато інших.[2][1]
Сам Євген Дзиндра теж похований на Личаківському цвинтарі (поле № 22). Надгробок йому виконали його учень Ярослав Троцько та зять Петро Дзиндра, використавши проєкт, який скульптор мав намір виконати для пам'ятника на могилі Соломії Крушельницькій[5].
Свої скульптурні твори Євген Дзиндра виконував переважно у твердих матеріалах — мармурі і камені, що давало можливість втілювати образ, враховуючи специфіку матеріалу. Постійна копітка праця, професійна дисципліна і вроджена допитливість розкрили йому технічні і технологічні таємниці каменю, навчили вкладати живу душу в мертву брилу, наказувати каменеві і слухатись його водночас.
Список робіт[ред. | ред. код]
- Проєкт надгробка на могилі Амвросія Андроховича (встановлений на Личаківському цвинтарі влітку 1943, посвячення — за участю отця-доктора Йосифа Сліпого)[6].
- Пам'ятник Тарасові Шевченку у смт Олесько (1950).[7]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку у м. Золочів (1953, мармурова крихта).[8]
- Скульптурний портрет американського співака Поля Робсона (1953).[5]
- Професор І. С. Свєнціцький (1960, пісковик, 64×57×47, Національний музей у Львові).[9]
- «Композитор Микола Леонтович» (1960, пісковик, 58×37×56, Національний музей у Львові).[9]
- Барельєф «Тарас Шевченко» (1961, гіпс, 83×60).[10]
- Горельєф «Григорій Тютюнник» (1965, тонований гіпс, 58×36).[10]
- Меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму у Володимирі. Співавтори скульптор Теодозія Бриж, архітектор Ярослав Назаркевич. Споруджений 1965 року[11] (є також версії про 1966[10] та 1967). Реконструйований 1985 року.[12] На республіканській виставці 1980 року експонувалася фотографія пам'ятника[11], а на виставці львівських художників у Києві 1970 року — фотографія і карбований фрагмент під назвою «В'язень» (90×50).[10]
- Пам'ятник Іванові Трушу в селі Висоцько (1967, бронза, архітектор Ярослав Назаркевич[11], є також версія про 1973 рік[13]).
- Пам'ятник на могилі Модеста Сосенка на Янівському цвинтарі (1968).[14]
- «В задумі» (1968, теракота, 50×37×37).[10]
- «Василь Єрошенко» (1969, кована мідь, 58×50×42).[10]
- Рельєф «Юрій Дрогобич» (1970, кована мідь, 85×64).[10]
- Пам'ятник на місці бою німецьких і радянських військ 1941 року в смт Великий Любінь Львівської області. Споруджений 1973 року, співавтор Степан Дзиндра, архітектор Андрій Шуляр.[15]
- Рельєф «Артистка Соломія Крушельницька» (1975, мармур, 80×70).[9]
- Портрет Героя Соціалістичної Праці ВО «Електрон» Ю. В. Бурак (1977, пісковик, 60×40×42).[16]
- Пам'ятник загиблим землякам у смт Славське (1975, архітектор Олександр Матвіїв)[17], селі П'яновичі (1977, архітектор Олександр Матвіїв).[18]
- Портрет учасника визволення Львова, начальника штабу УВС Львівської області полковника І. І. Гелети (1977, тонований гіпс, 61×52×36).[16]
- Художник Федір Манайло (1979, пісковик, 65×45×40).[9]
- Композитор Станіслав Людкевич, рельєф (1979, гальванопластика, 35×32).[9]
- Пам'ятник Іванові Франку в Нагуєвичах (1981).[19]
- «Мати» (1982, камінь, 52×35×43).[20]
- Пам'ятник Є. Мотовило в селі Миколаїв Радехівського району (1982, архітектор Олександр Матвіїв).[21]
- Пам'ятний знак у селі Зав'язанці Львівської області (архітектор Мирон Вендзилович).[22]
- Погруддя Івана Труша.[23]
- Бронзовий портретний барельєф на гробівці Ярослави Музики на Личаківському цвинтарі.[24][25]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д С. П. Лупій, Р. М. Яців. Дзиндра Євген Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
- ↑ а б Наталка Космолінська (13 серпня 2003). Хай мої камені з вами говорять. postup.brama.com. Поступ. Архів оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
- ↑ Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 / авт. тексту та упор. М. І. Батіг. — Львів : Облполіграфвидав, 1990. — С. 32.
- ↑ Творчо-організаційна діяльність… — С. 30.
- ↑ а б Книга проходів Личаківським цвинтарем, 2017, с. 176.
- ↑ Хроніка. На могилі // Наші дні. — 1942. — Р. ІІ. — Ч. 7 (липень). — С. 15.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 323.
- ↑ Пам’ятник Тарасові Шевченку. lksf.online. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ а б в г д Выставка произведений художников западных областей Украины, 1980, с. 26.
- ↑ а б в г д е ж Художники Львова. Проспект виставки. — Львів : Советский художник, 1970. — С. 23—24, 30.
- ↑ а б в Выставка произведений художников западных областей Украины, 1980, с. 32.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 68.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 321.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 320.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 324.
- ↑ а б Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 47.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, 1980, с. 338.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, 1980, с. 337.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 326.
- ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 14.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР, 1987, с. 336.
- ↑ Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 39.
- ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 36.
- ↑ Перейма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 211. — ISBN 966-96146-9-4.
- ↑ Книга проходів Личаківським цвинтарем, 2017, с. 261.
Джерела[ред. | ред. код]
- Роксоляна Загайська. Вітер в долонях: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — 416 с. — ISBN 978-617-629-367-5.
- Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. (рос.)
- Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — 735 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Євген Дзиндра. Виставка скульптури 1964. Каталог. — Львів: Каменяр, 1966. — 20 с.
- Олена Гутник (13 серпня 2013). Євген Дзиндра: «Хай мої камені з вами говорять…». wz.lviv.ua. Високий замок. Процитовано 2 квітня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Євген Дзиндра. lychakivcemetery.org. Личаківський цвинтар. Процитовано 2 квітня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
|
