French
DeutschДзиндра Михайло Васильович — Вікіпедія
| Дзиндра Михайло Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 листопада 1921 с. Демня |
| Помер | 8 вересня 2006 (84 роки) м. Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство | США |
| Національність | українець |
| Діяльність | художник, скульптор |
| Вчителі | Севера Іван Васильович |
| Напрямок | модернізм, абстрактна скульптура |
| Жанр | живопис, графіка, скульптура |
| Брати, сестри | Дзиндра Євген Васильович і Дзиндра Степан Васильович |
| Нагороди |  |
Миха́йло Васи́льович Дзи́ндра (8 листопада 1921 (1920 за документами), с. Демня — 8 вересня 2006, Львів) — художник, графік, скульптор, архітектор. Брат українських скульпторів Степана і Євгена Дзиндрів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в с. Демня Миколаївського району на Львівщині. З раннього віку почав займатись скульптурним ремеслом. Після смерті батьків у 1935(?) році переїжджає до Львова, де стає учнем у майстерні скульптора Андрія Коверка.
У період німецької окупації (1941—1944) навчався у львівській «Мистецько-промисловій школі» (нині — Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша). Там його викладачами були скульптори Богдан Мухін та Іван Севера.
Після закінчення Художньо-промислової школи художник виїхав у Братиславу (Чехословаччина), де спершу працює у столярному цеху меблевої фабрики, а згодом організовує школу декоративної різьби для глухонімих дітей.
Через рік переїздить до Німеччини, потрапляє в американський табір для біженців під Мюнхеном (9 травня 1945 року), де зустрічається зі своїми колегами та майбутніми друзями Юрієм Соловієм, Григором Круком та іншими.
У 1951 році Дзиндра разом зі своєю сім'єю вирушає до Сполучених Штатів Америки та оселяється в передмісті Нью-Йорку. У 1963 році виставляє свої твори в Українському народному домі, на цей час він мав уже 70 тематичних робіт. У той самий час знайомиться з Олександром Архипенком, відвідує сучасні американські музеї та повністю переосмислює свою творчу практику, що призводить до імпульсивного рішення — нищити все створене за попередні роки, майже всі скульптури. Загалом, 1963—1968 роки — нелегкі в його творчості, вони характеризуються великим застоєм, нереалізованістю. І лише в 1968 році він знову починає працювати, з'являється «Печерна людина» — одна з перших робіт, створена в модерністській манері та новому для автора матеріалі — бетонна суміш, будівельна сітка та фасадна фарба.
У 1991 році після проголошення в Україні незалежності Михайло Дзиндра повертається на Батьківщину. Саме тут виникає ідея створити музей сучасного мистецтва. Хоча вже у Флориді його донька придбала земельну ділянку для будівництва музею, Дзиндра приймає рішення перевезти майже всі свої роботи до України та побудувати музей саме тут. У 2005 році в селищі Брюховичі, поруч зі Львовом відкрито музей площею 1409 м², спроєктований самим скульптором, який заповів його українському народу в особі Львівської національної галереї мистецтв та був названий — «Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри».
Помер Михайло Дзиндра 8 вересня 2006 року, похований на полі 50 Личаківського цвинтаря.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію історичних та сучасних надбань українського народу, активну участь у житті закордонної української громади[1]
У літературі[ред. | ред. код]
Дитинство Михайла описане в книзі для дітей «Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про нагородження представників світового українства з нагоди 15-ї річниці незалежності України. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Анастасія Крачковська про Евариста Ґалуа, Теодора Рузвельта, Енді Воргола, Михайла Дзиндру, Марґарет Тетчер: для молодшого та середнього шкільного віку / А. Крачковська ; літературний редактор І. Андрусяк ; художник Н. Пастушенко. — Київ : Грані-Т, 2009. — 88 сторінок: ілюстрації ; 20 см. — («Життя видатних дітей»). — 3000 примірників. — ISBN 978-966-465-209-1 (в оправі)
Посилання[ред. | ред. код]
- Р. М. Яців (2007). Дзиндра Михайло Васильович. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
- Валентина Сердюк (26 серпня 2008). Дзиндра: скульптор, який подарував Львову все. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
- Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри
- Могила Михайла Дзиндри на Личаківському кладовищі
- Вовк В. Святий гай — Bosque sagrado/ Оповідання до скульптур Михайла Дзиндри [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — Ріо де Жанейро, 1983. — 40 с.
|
