Димитр Димов — Вікіпедія

Димитр Димов
болг. Димитър Димов
Ім'я при народженні болг. Димитър Тодоров Димов
Народився 25 червня 1909(1909-06-25)[1][2]
Ловеч, Болгарія[3]
Помер 1 квітня 1966(1966-04-01)[3][1][…] (56 років)
Бухарест, Румунія[3]
·цереброваскулярні хвороби
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Країна  Болгарія
Діяльність лікар ветеринарної медицини, викладач університету, письменник, прозаїк, драматург
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів болгарська
Роки активності з 1938

CMNS: Димитр Димов у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Димитр Димов (болг. Димитър Димов; 1909—1966) — болгарський письменник, прозаїк та драматург.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1909 р. в місті Ловеч, Болгарія. Помер 1 квітня 1966 р. в місті Бухарест, Румунія. Перший роман «Поручник Бенц» був опублікований в 1938 році. Автор роману-епопеї «Тютюн» про історії соціалістичного руху в Болгарії 1930-х років, антифашистського роману «Засудженні душі», декількох п'єс. Голова Спілки болгарських письменників з 1964 по 1966 р. Лауреат Димитровської премії (1952), заслужений діяч культури Болгарії (1963). На його честь названі декілька шкіл.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Передишка в Арко Іріс
  • Спустошенна Іспанія
  • Засудженні душі
  • Севастополь. 1913 рік
  • Карнавал
  • Анатом Да Коста
  • Жарка ніч в Севільї
  • Липнева зима
  • Жінки з минулим
  • Винний
  • Поручник Бенц
  • Тютюн

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Димов Д., Собрание сочинений, т. 1 — 4, Прогресс, Москва, 1978
  • Зарев П., Панорама на българската литература, Наука и изкуство, София, 1978 с. 291
  • «Димов Димитр», Български писател, София, 1981