Дискреція — Вікіпедія

Дискреція, Tacuinum Sanitatis casanatensis (XIV secolo)

Дискреція — вирішення посадовою особою або державним органом будь-якого питання на власний розсуд.

Це будь-які фактично створені законом можливості для представника держави «вирішувати питання» на власний розсуд, зокрема: правила, які передбачають судження/оцінку з боку контролюючих органів і, як наслідок, допускають неоднозначне тлумачення; «виделки» у законі для застосування санкцій; можливість вибіркового застосування нездійсненного (або такого, який масово не виконується) закону; неоднозначні формулювання самого закону, що допускають різне трактування; протиріччя між нормативними актами тощо

Поряд з цим, за латиною discretio це — рішення посадової особи або державного органу віднесеного до їх компетенції питання на власний розсуд в порядку реалізації дискреційної влади.

Дискреційні повноваження — право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону.

Також вживається для позначення вибіркового застосування законодавства.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Від податкової міліції до фінансової поліції. Крок до цивілізованого контролю бізнесу. Блог ініціативи "Разом проти корупції". 16 січня 2017,. Архів оригіналу за 17 січня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]