Дифамація — Вікіпедія

Журналістика
Шаблон Шаблони · Категорія Категорія · Портал

Дифама́ція (лат. diffamatio — обмова, ганьблення від лат. diffamare = поширювати плітки) — поширення про особу неправдивої інформації, яка принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації.[1] Дифамація є синонімом до терміну «приниження честі, гідності та ділової репутації». Загалом, українське законодавство не вживає термін дифамація, однак як лаконічне змістовне слово іншомовного походження він активно використовується на практиці та в законодавствах деяких інших країн.[2]

Ознаки дифамації[ред. | ред. код]

Твердження про який-небудь факт є дифамацією лише за умови, якщо воно:

  • недостовірне;
  • принижує честь та гідність, або завдає збитків репутації конкретної особи;
  • поширене — тобто донесене принаймні до однієї людини, окрім тієї, про яку поширюється інформація[3].

Дифамація стосується конкретних фактів, які слід відрізняти від оціночних суджень.

Види дифамації[ред. | ред. код]

Дифамація може здійснюватися у письмовій (пасквіль, наклеп) або усній (лихослів'я, обмовляння) формах.

Притягнення до відповідальності[ред. | ред. код]

Для того щоб людину притягнули до відповідальності, потрібно встановити наявність таких елементів (відсутність принаймні одного з них звільняє від відповідальності):

  • факт поширення інформації — інформація мала бути повідомлена принаймні одній людині за винятком тієї, про яку йдеться. Тобто у випадку, коли недостовірна інформація була повідомлена лише тій особі, якої вона безпосередньо стосується, не може бути підстав для позову, оскільки приниження честі і гідності має бути в очах інших осіб, які дізналися про цю інформацію.
  • інформація має бути про особу, яка ініціює позов;
  • інформація має бути недостовірною;
  • інформація має принижувати честь і гідність[4].

Звільнення від відповідальності[ред. | ред. код]

Якщо журналіст не є безпосереднім автором інформації, а лише доносить до читача чи глядача позицію іншої людини, то його не можна притягнути до відповідальності — претензії висуваються до джерела інформації.

Оціночні судження[ред. | ред. код]

Оціночне судження — це суб'єктивна особиста оцінка певної події чи явища (певного факту), зроблена конкретною особою.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Defamation | Definition, Slander vs. Libel, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 4 травня 2023. 
  2. Defamation. Legal Information Institute. 
  3. Стисло про дифамацію: основні концепції законодавств по захисту репутації. Посібник. Київ, 2008. Інститут Медіа права. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 16 березня 2022. 
  4. Інститут медіа права. Лекція «Дифамація. Частина 1»

Література[ред. | ред. код]

  • Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Гловченко… В. С. Ковальський (кер) та ін.— К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
  • Дифамація політична //Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
  • М. Требін. Дифамація політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.220 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]