Добровольчий український корпус — Вікіпедія

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор»
Нарукавний знак
На службі	2014—2022
Країна	Україна
Належність	Сухопутні війська
Вид	Механізовані війська
Чисельність	бригада
Гарнізон/Штаб	Київ
Війни/битви	Війна на сході України Бої за Карлівку Бої за Савур-Могилу Бої за Донецький аеропорт Бої за Піски Бої за Широкине Бої за Авдіївку Російське вторгнення в Україну (2022): Битва за Київ Бої за Чернігів Слобожанський контрнаступ Бої за Бахмут
Розформовано	2022
Командування
Командир	Андрій Стемпіцький («Летун»)
Начальник Головного Штабу	Василь Малкович («Хорват»)
Визначні командувачі	Дмитро Ярош («Яструб») Андрій Стемпіцький («Летун») Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі») Тарас Бобанич («Хаммер»)
Знаки розрізнення
Прапор
Медіафайли на Вікісховищі

Доброво́льчий Украї́нський Ко́рпус «Пра́вий се́ктор» (ДУК ПС) — українське добровольче формування, що було створене у відповідь на початок російської збройної агресії проти України. Добровольчий Український Корпус став бойовим крилом організації «Правий сектор». За визначенням самого ДУКу, вони є об'єднанням громадян України, українців з-за кордону та громадян інших держав, які виявили бажання брати участь в збройній боротьбі українського народу проти зовнішнього та внутрішнього ворога^[1].

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» був створений з метою захисту територіальної цілісності, національної незалежності України та інших життєво важливих інтересів українського народу і діє згідно зі статтею 65 Конституції України («Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України»).

Офіційною датою створення Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» є 17 липня 2014 року. Цього дня були видані перші накази та положення по ДУК ПС.

Наприкінці 2015 року провідник руху Дмитро Ярош вийшов з «Правого сектора», утворивши на базі фронтових підрозділів корпусу Українську добровольчу армію. Підтримали вихід Яроша і деякі командири резервних батальйонів ДУК, що спричинило хвилю скорочень і реорганізацій у структурі ДУК у 2016 році.

З початком 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення Росії в Україну ДУК легалізовано як окрему військову частину в лавах ЗСУ.

Навесні 2022 року було сформовано 4 батальйони ДУК^[2].

У листопаді 2022 року Добровольчий український корпус був переформатований у 67-му окрему механізовану бригаду у складі Збройних сил України^[3].

Створення[ред. | ред. код]

Основою при створенні Добровольчого українського корпусу стали бойові групи силового крила «Правого сектора», які почали боротьбу на сході України з проросійськими окупантами під час визвольної війни 2014 року. 20 квітня відбувся перший значний бій з сепаратистами на блокпосту біля Билбасівки в околицях Слов'янська.

Ми почали свою роботу ще з квітня місяця, активну роботу. Наші групи виходили на завдання, виконували різноманітні завдання. Це і збір розвідувальної інформації, і зачистка ворожих блокпостів… Зараз же ми побачили те, що необхідно сформувати та об'єднати всі ті доволі розрізнені групи, які діють на всій території Донецької та Луганської областей, в єдиний моноліт. І саме тому створили Добровольчий Український Корпус…

— Дмитро Ярош, Слов'янськ, 20 липня 2014 року^[4].

Від початку перебування в зоні російської терористичної агресії на Сході бойові сили «Правого сектора» були об'єднані під назвою розвідувально-диверсійного батальйону з боротьби з тероризмом «Дніпро-2». Командир — Олег Короташ («Мольфар»). З огляду на обставини смерті Олександра Музичка, керівництво «Правого сектора» відмовилось співпрацювати з МВС у справі формування та озброєння батальйону «Дніпро-2». Міністерство оборони України, і собі, відмовило в державній реєстрації батальйону «Дніпро-2»^[5].

Корпус створено в червні 2014 року за ініціативи громадсько-політичного руху «Правий сектор», коли стало зрозуміло, що кількісний склад бійців не обмежується лише батальйоном на передовій. Назву «Добровольчий український корпус» для створюваного формування ухвалила нарада командирів, де був присутній новопризначений комбат «Хорват» (Олег Короташ наприкінці травня звернувся до Дмитра Яроша з проханням прийняти його відставку), а також Головний командир ВО «Тризуб» Андрій Стемпіцький^[5].

15 липня Провідник «Правого сектора» Дмитро Ярош у відкритому зверненні проголосив про формування Добровольчого українського корпусу^[6]. Офіційним днем створення ДУК вважається 17 липня, коли Командиром Корпусу та Начальником Штабу були видані «Загальні положення про створення Добровольчого українського корпусу „Правий сектор“» та перші накази^[7][8]. Корпус діє згідно зі статтею 65 Конституції України — «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України»^[9].

Завдання[ред. | ред. код]

Корпус створено з метою захисту територіальної цілісності та національної незалежності України; існує до остаточного відновлення конституційного ладу та дії законів України на всіх окупованих територіях України^[6]:

… вважаю за необхідне всі сили нашого руху (політичної партії, громадської організації, силового блоку) спрямувати на боротьбу з московською агресією, знищення ворогів українського народу — терористів та сепаратистів, повернення під повний контроль держави Донецької та Луганської областей та Кримського півострову.

— Дмитро Ярош, 15 липня 2014 року.

Статус[ред. | ред. код]

Статус корпусу був довгий час офіційно не врегульованим. Він є частиною «військово-політичного руху „Правий сектор“»; при цьому члени ДУК можуть не бути членами партії^[8][10].

24 листопада 2014 року помічник глави Міноборони з питань речового забезпечення Збройних Сил України Юрій Бірюков повідомив про декілька питань з його доповіді президенту Петру Порошенку. Зокрема^[11]:

«Легалізація» ДУК ПС.
Власне Андрій Шараскін і його командир вже отримали схеми та варіанти. Тепер вони будуть думати.

Оригінальний текст (рос.)

«Легализация» ДУК ПС.
Собственно Андрей Шараскин и его командир уже получили схемы и варианты. Теперь они будут думать.

Російське вторгнення в Україну (2022) змінило ситуацію у питанні легалізації корпусу. Згідно з офіційним повідомленням командира ДУК ПС Андрія Стемпіцького ДУК легалізовано як окрему військову частину в лавах ЗСУ^[12]. Деякий час мав назву — Центр спеціальних операцій «Добровольчий український корпус»^[13]. У листопаді 2022 року був перетворений на 67-му окрему механізовану бригаду «ДУК»^[14].

Особовий склад[ред. | ред. код]

Бійцем Корпусу могла бути будь-яка людина, що досягла 18-річного віку, незалежно від національної, партійної та релігійної належності. Запис у ДУК проходив виключно на волонтерських засадах у мобілізаційних пунктах Територіальних підрозділів Корпусу.

У ДУК є хлопці з «Тризубу», з УНСО, «Спільної справи», інших організацій. Усі — добровольці. Багато хто раніше проходив різноманітні вишколи. До прикладу, мене навчали організації і діяльності диверсійно-розвідувальних груп в умовах окупованих міст. Ці вишколи проводили фахівці з досвідом воєн у гарячих точках світу. Нас готували до війни. А в тому, що російська агресія можлива, ми не сумнівалися.

Головною рисою є патріотизм. Усе інше може бути дуже різним. До прикладу, в ДУК є люди з трьома вищими освітами, є колишні правоохоронці, робітники… Серед наших бійців є іноземці. Це все дуже різні люди. Були випадки, коли журналісти приїздили робити матеріал про ДУК — і залишалися, вступаючи до наших лав. Думаю, що іншим чітким градаціям ця категорія не підлягає.

— Олег Короташ («Мольфар»), заступник командира ДУК з тилового забезпечення^[5].

Добровольці проходили триступеневу систему добору (у корпусі залишається 25-30 % осіб від тої кількості, які виявили бажання вступити до лав ДУК):

1. мобілізація та навчання;
2. передислокація до батальйону та розподіл по ротах;
3. перший виїзд на бойову позицію.

Структура[ред. | ред. код]

До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року та легалізації ДУК ПС в складі ЗСУ Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» налічував в собі 3 окремі фронтові роти та 25 окремих резервних рот. Також до виходу Дмитра Яроша з Добровольчого Українського Корпусу в 2015 році в складі ДУК були 5-й, 8-й окремі батальйони та медичний батальйон «Госпітальєри»^[15]. Після оголошення про вихід із ДУК-ПС відповідні батальйони в Добровольчому українському корпусі були розформовані.

Структура корпусу (2015-2022)[ред. | ред. код]

Фронтові підрозділи ^[16][ред. | ред. код]

Назва	Нарукавний знак	Місце дислокації	Командир
1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС		Зона бойових дій	друг «Да Вінчі»
2-га окрема рота вогневої підтримки ДУК ПС імені капітана Воловика		Зона бойових дій	друг «Астма»
3-тя окрема стрілецька рота ДУК ПС		Зона бойових дій	друг «Гонта»
Тактична група ДУК ПС «Сапсан»		Зона бойових дій	друг «Сирота»

Резервні підрозділи ^[17][ред. | ред. код]

Назва	Наруковий знак	Штаб	Командир
1-ша резервна сотня ДУК ПС		Закарпатська область	друг «Скрудж»
2-га резервна сотня ДУК ПС		Львівська область
3-тя резервна сотня ДУК ПС		Волинська область
4-та резервна сотня ДУК ПС		Івано-Франківська область	друг «Педро»
6-та резервна сотня ДУК ПС		Тернопільська область	друг «Норд»
7-ма резервна сотня ДУК ПС		Хмельницька область
8-ма резервна сотня ДУК ПС		Кіровоградська область	друг «Турбо»
10-та резервна сотня ДУК ПС		Рівненська область	друг «Капелан»
11-та резервна сотня ДУК ПС		Київська область	друг «Сварог»
12-та окрема сотня швидкого реагування ДУК ПС		Херсонська область	друг «Кулемет»
13-та резервна сотня ДУК ПС		м. Київ	друг «Дельта»
14-та резервна сотня ДУК ПС		Дніпропетровська область	друг «Дядько»
15-та резервна сотня ДУК ПС		Харківська область	друг «Гребля»
16-та резервна сотня ДУК ПС		Чернівецька область	друг «Лев»
17-та резервна сотня ДУК ПС		Полтавська область	друг «Бот»
18-та резервна сотня ДУК ПС		Запорізька область	друг «Ворчун»
19-та резервна сотня ДУК ПС		Житомирська область
20-та резервна сотня ДУК ПС		Сумська область	друг «Док»
21-ша резервна сотня ДУК ПС		Черкаська область	друг «Ведмідь»
22-га резервна сотня ДУК ПС		Чернігівська область	друг «Число»
23-тя резервна сотня ДУК ПС		Миколаївська область	друг «Волоха»
24-та резервна сотня ДУК ПС		Вінницька область	друг «Лис»
25-та резервна сотня ДУК ПС		Одеська область	друг «Князь»
Кримська сотня		Крим

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

17 липня 2014 року наказом командира Корпусу Андрія Стемпіцького територія Донецької, Луганської областей та Кримського півострову оголошена фронтовою зоною^[18].

2014 рік[ред. | ред. код]

25 липня 2014 року прес-служба «Правого сектора» повідомила про затримання в районі західних околиць Донецька одного з бойовиків батальйону «Восток» Лабженідзе Тенгіза Владіміровіча^[19].

29—30 липня 93-тя окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ спільно з 5-м окремим батальйоном Добровольчого українського корпусу звільнили від бойовиків місто обласного значення Авдіївку, що в 13 км від Донецька. В місті знайдені покинутий терористами склад боєприпасів, а біля укріплень — катівня, де вони мордували та розстрілювали людей^[20].

1 серпня бійцями 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ спільно з підрозділами ДУК було з боєм звільнено місто районного значення Красногорівка Донецької області^[21].

Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив до засідки терористів на блокпосту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося лише трьом бійцям, які потрапили до полону (командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і двоє з трьох братів Мартинових — Олег та Андрій). Загинули 10 вояків корпусу^[22].

З вересня бійці ДУК беруть участь в обороні Донецького аеропорту та прилеглого селища Піски разом з військовослужбовцями Збройних сил України. За відчайдушний спротив оборонці аеропорту в українських засобах масової інформації та соціальних мережах були названі «кіборгами»^[23].

6 листопада бійці Добровольчого корпусу та 93-ї окремої механізованої бригади повернули під контроль України селище Опитне біля Донецького аеропорту^[24].

12 листопада повідомлено про вихід бійців корпусу з терміналів Донецького аеропорту — поставлена мета з утримання аеропорту та підсилення військового угруповання була досягнута. Наразі до терміналів «підтягнулося багато військових». За словами керівника прес-центру АТО Владислава Селезньова «АТЦ вживає додаткових заходів для посилення оборони Донецького аеропорту». Натомість бійці ДУК збільшили свою фізичну присутність у селищі Опитне та селі Водяне й залишаються в зоні своєї відповідальності — вся північна сторона злітної смуги^[25].

Дислокація з Пісків поки не міняється. Єдине, що ми поміняли дислокацію на аеропорту. Все, що ми зробили там з нашими штурмовими підрозділами, ми змогли зробити. Зараз там будуть, цим аеропортом, опікуватися тільки Збройні сили України… Питання стояло в одному — утримати аеропорт, допомогти військовим його укріпити й утримати. Ми це зробили. Зараз наша задача вичерпана.
Ми в обов'язковому порядку будемо доукомплектовуватися і перегруповуватися. І у нас є купа напрямків, на яких треба наша допомога, починаючи від Маріуполя, Дебальцевого, закінчуючи Луганською областю.

— Комбат «Чорний», 12 листопада 2014^[26]

16 грудня підрозділи Корпусу, які дислокуються у фронтовій чи прифронтовій зоні, долучилися до заходів з перевірки вантажних перевезень на окуповану територію з метою не допустити постачання бойовиків через гуманітарні конвої «п'ятої колони». Ця діяльність проводиться в координації з іншими добровольчими підрозділами — «Дніпро», «Кривбас» та «Донбас»^[27].

2015 рік[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	1. ДУК. Там, де нас нема // «ДУК-інфо. Правий сектор», 6 травня 2015.

15 березня бійці ДУКу зайняли позиції біля Широкиного під Маріуполем — Корпус тримає фланги на лінії оборони у взаємодії з бійцями полку «Азов» і батальйону «Донбас»^[28]:

Зараз Широкине, фактично, — нейтральна територія. Західна частина та узбережжя — за нами. Східна — їх. Ночами там працюють наші та ворожі ДРГ.

Оригінальний текст (рос.)

Сейчас Широкино, по сути, — нейтральная территория. Западная часть и побережье — за нами. Восточная — их. Ночами там работают наши и вражеские ДРГ.

— Артем Луцак («Доктор»), заступник командира 8-ї окремої роти («Аратта»).

25 березня командир 8-ї окремої роти («Аратта») Андрій «Червень» повідомив про наказ штабу сектору «М» з вимогою до 27 березня залишити Широкине та до 1 квітня залишити зону проведення АТО — вийти повинні всі підрозділи, які не входять до складу ЗСУ та Нацгвардії. Фактично був поставлений ультиматум, про те, що або ДУК входить до складу якої-небудь офіційної структури, або залишає зону АТО. Натомість ДУК звернувся до громадськості Маріуполя, з проханням вплинути на те, щоб добровольці залишилися на позиціях в Широкиному^[29]:

Нехай люди в політичному питанні захистять нас, і ми будемо продовжувати захищати їх фізично.

— Андрій Гергерт («Червень»), командир 8-ї окремої роти («Аратта»).

У ніч на 26 березня в районі Донецького аеропорту російсько-терористичні війська атакували позиції підрозділу Окремої тактичної групи ДУК силами двох взводів за підтримки двох танків. Бій тривав півтори години. Атака була відбита без втрат^[30].

26 березня в. о. начальника прес-служби Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов щодо витіснення добровольців із зони проведення АТО повідомив, що «ніхто ніяких ультиматумів не ставив», остаточне рішення поки що відкладене — представники ДУКу «взяли паузу для того, щоби подумати»^[31]. У відповідь керівник інформслужби «Правого сектора» Артем Скоропадський заявив, що в ДУКу «готові бути підрозділом ЗСУ, але автономним, і підпорядковуватись Ярошу і командиру Корпусу Андрію Стемпіцькому. Такі умови не задовольняють владу. У Нацгвардію ми точно не підемо, бо в МВС не провели люстрацію, і багато наших бійців не хочуть бути працівниками МВС»^[32]. Цього ж дня командир 8-ї окремої роти Андрій Гергерт («Червень») спростував інформацію про нібито відхід ДУКу з позицій у Широкиному^[33]:

Всі ми на позиціях. Не в звичках «Правого сектора» залишати своїх побратимів на полі бою. Нашими побратимами є батальйон «Донбас», батальйон «Азов», Збройні сили України. Ми будемо до кінця на вістрі нашої боротьби, на вістрі в зоні антитерористичної операції. На сьогодні це Широкине, Піски. Наші хлопці там присутні і ми будемо там до кінця, незважаючи ні на які накази…

— Андрій Гергерт («Червень»), командир 8-ї окремої роти («Аратта»).

9 квітня бойові підрозділи ДУКу офіційно залишили лінію безпосереднього зіткнення з противником в зоні проведення АТО у зв'язку з їх підготовкою до входження в ЗС України^[34].

4 травня бійці окремої тактичної групи ДУК, що знаходились у секреті біля селища Опитне Донецької області, перешкодили непомітному просуванню диверсійної групи проросійських бойовиків — відбувся бій. «„Сепари“ відступили. Несподівана атака на позиції ЗСУ не вдалася». Один з бійців ОТГ отримав вогнепальне поранення в плече^[35].

Зовнішні відеофайли
	1. Широкине, підняття прапорів // «ДУК-інфо. Правий сектор», 12 травня 2015.

6 травня повідомляється про підняття бійцями «Термінаторського спецназу» ДУКу в найвищій і найнебезпечнішій наскрізь прострілюваній точці Широкиного червоно-чорного прапора поруч з державним прапором України. В акції брали участь троє бійців — «Буча», «Зєля» та «Козачок»^[36].

16 травня, о 02:00 годині, відбулась спільна бойова операція «Термінаторського спецназу» ДУКу та бійців батальйону «Донбас» у Широкиному. В ближньому бою (до 10 м) вщент знищена з підствольних гранатометів та РПГ-7 вогнева позиція сепаратистів «Рибний світ», що розташовувалась на 2-му поверсі. Під час рейду один боєць отримав легкі поранення^[37].

13 червня бійцями 8-ї окремої роти «Аратта» ДУК під час виконання бойового завдання у Широкиному був полонений бойовик — громадянин Росії Толстокоров Роман Анатолійович, 1 березня 1982 року народження, уродженець міста Зеленокумськ (Ставропольський край). Затриманий при собі мав військовий квиток ДНР (ДН 0024528, виданий 13 травня 2015 року) та паспорт РФ (07 15 038247, виданий 10 квітня 2015 року). 17 травня 2015 року він був зарахований на посаду механіка-водія 1-го батальйону 1-ї роти терористичного угруповання (військової частини) № 08819 ДНР. Брав участь у бойових діях у Широкиному — вів вогонь зі стрілецької зброї по українських позиціях. Під час розмови повідомив про бойовиків, які живуть в покинутих помешканнях і займаються мародерством; про зустріч з двома підрозділами осетинів, які воюють на боці «ДНР»; про те, що багато з тих, що воюють на боці бойовиків хочуть повернутися на бік України, однак бояться покарання. Полонений має на спині татуювання «Герб Третього Рейху» у вигляді імперського орла та нацистської свастики, яке він зробив у російській в'язниці^[38].

10 серпня, о 3:25, після артобстрілу позицій сил АТО російсько-терористичні формування пішли в наступ в районі Старогнатівки (Волноваський район, Донецька область) та прорвали позиції 72-ї окремої механізованої бригади. Контратакою ЗСУ за допомоги бійців ДУК вдалося відкинути супротивника на його попередні позиції та трохи просунутись вперед, але закріпитися на нових позиціях не вдалося. У бою під Білою Кам'янкою (Бойківський район, Донецька область) брали участь дві групи Добровольчого корпусу — одна утримувала відповідну висоту біля населеного пункту, інша сприяла формуванням ЗСУ в проведенні контратаки. У цих боях попаданням снаряда були вбиті троє бійців 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК. 11 серпня 1-ша ШР покинула зону АТО та повернулася до місця своєї постійної дислокації^[39].

2016 рік[ред. | ред. код]

На початку лютого 2016 року в одному з інтерв'ю Дмитро Ярош повідомив, що на лінії зіткнення з російсько-терористичними підрозділами знаходиться близько 300 осіб, які виконують специфічні завдання — контрснайперскі операції, розвідка тощо^[40].

18—19 грудня 2016 року у боях на Світлодарській дузі брала участь 1-ша штурмова рота «Подолянина». У боях загинули 4 бійці роти^[41].

2019 рік[ред. | ред. код]

З 19 по 23 березня на базі 3 стрілецької роти ДУК ПС тривало капеланське служіння священиків ПЦУ СУВД Євгена Орди, Антона Панасенка та Дмитра Карана. У ході служіння, капелани нагородили бійців Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» медалями «За жертовність і любов до України»^[42].

2022 рік[ред. | ред. код]

31 березня 2022 року в ході комплексної військової операції, після відкритого воєнного вторгнення Російської Федерації в Україну, звільнили 10 сіл у Ніжинському районі Чернігівської області^[43].

На червень 2022 року головна задача ДУКу в районі Світлодарська — посилено тримати оборону^[13].

У листопаді 2022 року Добровольчий український корпус «Правий сектор» розформований і переформатований у 67-му окрему механізовану бригаду «ДУК» у складі Збройних сил України^[44][45].

Втрати[ред. | ред. код]

За інформацією Дмитра Яроша на початок лютого 2016 року за час війни з російсько-терористичними підрозділами бойові та небойові втрати склали вбитими — 64 людини, пораненими — понад 500^[40].

Події[ред. | ред. код]

Стрілянина в Мукачевому[ред. | ред. код]

Блокування адмінкордону з Кримом[ред. | ред. код]

20 вересня 2015 року представники ДУКу долучилися до товарної блокади адміністративного кордону з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, яка проводиться за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу. Також в акції «Громадянська блокада Криму» беруть участь Автомайдан, Самооборона Майдану, Цивільний Корпус «Азов», Рух, Одеська самооборона та інші. Учасники перекривають рух на трьох дорогах до Криму — у пунктах пропуску Чонгар, Чаплинка та Каланчак. У Чонгарі зібралося близько сотні бійців ДУКу, які облаштували старе приміщення біля КПП під базу та, зокрема, контролюють в'їзд і виїзд транспорту^[46]. Ініціатори блокади вважають, що українські компанії мають припинити торговельні відносини з Кримом. Мета «продуктової блокади» — змусити владу Російської Федерації виконати низку вимог, серед яких, зокрема, звільнення українських політв'язнів Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Олександра Костенка, Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегерменджі, Алі Асанова і Таїра Смедляєва, припинення переслідування кримських татар, вільні умови роботи для українських ЗМІ та іноземних журналістів, а також зняття заборони на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу. Згодом учасники акції мають намір домагатися припинення постачання електроенергії на півострів^[47].

На території проведення акції для координації роботи підрозділів ДУКу та осередків ПС був створений Оперативний штаб (відділи: інформаційний, адміністративний, кадрів, матеріально-технічного забезпечення), який буде функціювати до закінчення блокади. Начальник штабу — «Хорват»; заступник начальника — «Татарин»^[48]. Загальну координацію всіх підрозділів «Правого сектора» та Добровольчого українського корпусу здійснює командир ДУКу Андрій Стемпіцький («Летун»), який висловився за необхідність блокування залізниці після блокування автошляхів, а також за перекриття постачання електроенергії та води до окупованої території Криму^[49]. За повідомленням Оперативного штабу з проведення акції бійцям ДУКу дозволено долучатися до акції по блокуванню Криму тільки за узгодженням з командирами підрозділів Добровольчого українського корпусу^[50]. В рамках проведення акції також відбувається формування спецгруп для виявлення об'їзних доріг до окупованого Криму^[51].

23 вересня за повідомленням заступника начальника ГУМВС України у Донецькій області Іллі Ківи усі вантажні автомобілі, які були заблоковані активістами на адміністративній межі з Кримом, поїхали назад до материкової України. З 24 вересня акція протестувальників перенесена на 10 км углиб материка^[52].

28 вересня повідомляється про блокування бійцями ДУКу разом із кримськими татарами та небайдужими громадськими активістами однієї з гілок залізничного сполучення, що вела на окупований півострів^[53]:

Заблокували залізничну гілку, що йде на «Титан». Акція блокування розширюється.

— Андрій Стемпіцький, командир ДУК.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	1. Хоробрі серця. Олександр Турчинов нагородив Кіборгів іменною зброєю // «Телеканал 1+1», 19 жовтня 2014.
	2. Перший офіційний «ствол» ДУК // «Громадське ТБ», 19 жовтня 2014.

• 18 жовтня 2014 року ротний 5-го батальйону ДУК Андрій Шараскін («Богема») разом з іншими військовослужбовцями, що захищали Донецький аеропорт, був нагороджений іменною вогнепальною зброєю — пістолетом «Форт-17»^[54]:

Це перший офіційний «ствол», який у нас є.

— Андрій Шараскін («Богема»).

• 15 листопада 2014 року двоє бійців ДУК — комбат 5-го окремого батальйону Владислав «Чорний» і командир розвідувальної групи Віталій Кашуба («Швед»), отримали заохочувальну відзнаку Міністерства оборони України — пам'ятний знак «За воїнську доблесть». Пізніше такою ж відзнакою була нагороджена керівник медичного підрозділу «Госпітальєри» Зінкевич Яна Вадимівна, мобільний загін якої врятував і вивіз з поля бою на той час вже понад 120 поранених^[55].
• 11 березня 2015 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Синодальній залі Київської Патріархії провів зустріч з п'ятнадцятьма бійцями батальйону Національної гвардії імені генерала Кульчицького та Добровольчого українського корпусу й нагородив їх медалями «За жертовність і любов до України». Усі нагороджені брали участь у боях на Донбасі, проявили героїзм та прибули з передової заради зустрічі з Патріархом. Нагороджуючи бійців Святійший Владика сказав, що «немає більшої любові, як хто душу свою покладе за ближніх своїх», тому Україна переможе у цій війні, адже є люди, готові боротися за неї та за своїх рідних^[56].
• 9 квітня 2015 року керівник інформаційного відділу ДУК-інфо Алла Мегель нагороджена недержавною пам'ятною медаллю «Чарівна сила України»^[57].

Зовнішні відеофайли
	1. Орден «Народний Герой України» — церемонія нагородження // «ДУК-інфо. Правий сектор», 18 червня 2015.

• 4 червня 2015 року, о 12:00, у Києві в будинку Митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відбулась перша церемонія нагородження недержавним орденом «Народний Герой України». Серед українських воїнів, медиків, волонтерів було відзначене військове з'єднання Добровольчий український корпус. Цю колективну нагороду від імені корпусу прийняв речник ДУКу Андрій Шараскін («Богема»). Під час вручення ордену волонтером та головою громадської організації «Народний тил» Георгієм Тукою до тексту нагородження був доданий ще один рядок-заслуга: «За відродження українського духу». Окремі персональні нагороди отримали також Провідник військово-політичного руху «Правий сектор» Дмитро Ярош та Начальник Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу Зінкевич Яна Вадимівна^[58].

Зовнішні відеофайли
	1. Селище Піски … рік війни // «ДУК-інфо. Правий сектор», 18 березня 2015.

• 27—29 червня 2015 року у Маріуполя відбувся Міжнародний кінофестиваль «КіТи — Кіно і ти» ім. І. О. Шрейбера. У номінації «Документальне кіно (короткий метр)» дипломом і кришталевою відзнакою за «Найкращий патріотичний фільм» був нагороджений спільний проект ДУК-інфо та волонтерів — фільм «Селище Піски … рік війни». Автори роботи — Мотрук Ярослав Ігорович, Прокіпчук Іван Іванович, Мегель Алла^[59].
• 15 липня 2015 року у Дніпропетровську в Палаці студентів на п'ятій церемонії нагородження орденом «Народний Герой України» був відзначений боєць ДУКу Торбін Сергій Володимирович («Опер»)^[60].
• 1 грудня 2015 року, згідно Указу Президента України Орденом «За заслуги» III ст. «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю» була нагороджена начальниця Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу Зінкевич Яна Вадимівна^[61].
• 30 червня 2016 року, згідно Указу Президента України Орденом «За мужність» І ст. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові» нагороджений (посмертно) боєць ДУКу та волонтер, оперний співак Сліпак Василь Ярославович^[62][63].
• 30 листопада 2021 року, згідно Указу Президента України звання Героя України «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» було присвоєно командирові 1-ї штурмової роти ДУК «Правий сектор» Дмитру Коцюбайло («Да Вінчі»)^[64][65].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

• 9 січня 2015 року в селі Топорівці на Івано-Франківщині відбулося відкриття меморіальної дошки на честь бійця ДУКу Стефурака Степана Степановича («24-й»), який загинув 22 вересня 2014 року поблизу селища Піски під час проведення розвідки. Йому було лише 19 років^[66][67].
• 21 січня 2015 року у Херсоні на території Гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету відбулося відкриття меморіальної дошки на честь бійця ДУКу Райхерта Олександра Олександровича («Чорний»), який загинув 9 листопада 2014 року від важкого поранення у селищі Піски. Цього дня йому мало б виповнитись 19 років^[68].
• У Кривому Розі на будинку, в якому мешкав Козюбчик Андрій Михайлович («Орест»), була встановлена меморіальна дошка на честь бійця ДУКу, який загинув 17 серпня 2014 року від вогнепального поранення у селищі Піски^[69].
• 1 вересня 2015 року у Кривому Розі в ЗОШ № 48 буде відкрито меморіальну дошку на честь бійця 2-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК Дощенка Геннадія Леонідовича («Дощ»), який загинув 17 червня 2015 року у бою під Донецьком від кулі снайпера, прикривши собою бойового товариша^[70].

Зовнішні відеофайли
	1. «Небо падає»: виставка фоторобіт загиблого бійця АТО Антона Кірєєва // «5 канал», 1 листопада 2015.

• 13 жовтня 2015 року у Києві в Галереї мистецтв Деснянського району відкрилася виставка світлин бійця розвідгрупи 5-го окремого батальйону ДУК Кірєєва Антона Аркадійовича («Сифон»), який загинув 5 жовтня 2014 року у бою біля села Спартак під Донецьким аеропортом. Виставка організована товаришами по службі загиблого бійця. Навесні 2014 року Антон поїхав на передову як фотокореспондент, а залишився у підрозділі ДУКу як боєць. З 1 листопада протягом двох тижнів виставка фоторобіт Антона Кірєєва у 3D-вимірі під назвою «Небо падає» працювала у Національному Музеї Історії України^[71].

Зовнішні відеофайли
	1. Знак пошани (Григорій Семанишин) // ТРК «Вежа», 17 березня 2016.

• 17 березня 2016 року в Івано-Франківську на фасаді спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 з поглибленим вивченням німецької мови, в якій навчався боєць ДУК, відкрили й освятили пам'ятну анотаційну дошку начальнику штабу окремої тактичної групи ім. капітана Воловика Семанишину Григорію Петровичу («Семен»), який загинув 18 січня біля Донецького аеропорту, підірвавшись на розтяжці, коли група вже поверталася із завдання^[72].

Критика[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Добровольчий український корпус

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Добровольчий український корпус

• Ярош Дмитро Анатолійович
• Правий сектор
• 67-ма окрема механізована бригада (Україна) ДУК ПС
• Українська добровольча армія
• Chapter 16 «Replacement battalion and company» // Field Manual No. 12-6 «Personnel doctrine». — Washington, DC: Headquarters department of the army, 9 September 1994 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	1. Табір «Правого сектора» на кордоні Донецької області // «Громадське ТБ», 24 червня 2014.
	2. Тренувальна база Добровольчого українського корпусу // «Громадське ТБ», 3 липня 2014.
	3. Правий сектор. Прощання із загиблими // Olena Bilozerska, 18 серпня 2014.
	4. Відеозвернення 5-го окремого батальйону ДУК // Artur Nazarov, 19 серпня 2014.
	5. «Правий сектор» і 93-тя аеромобільна на передовій // ТСН, 18 вересня 2014
	6. Хоробрі серця. Кіборги. Богема // «Телеканал 1+1», 19 жовтня 2014.
	7. Суми. Дорога на Схід 12. Нескорені // «Сумська ОДТРК», 20 жовтня 2014.
	8. Розвідка боєм, 19 жовтня 2014. Батальйон ОУН, ДУК за підтримки ЗСУ // Lezhik Olegich, 23 жовтня 2014.
	9. Комбат «Чорний» про ситуацію в донецькому аеропорту // «Громадське ТБ», 7 листопада 2014.
	10. Комбат «Чорний»: Я змушений воювати проти людей, які ще рік тому були нормальними українцями // «Громадське ТБ», 8 листопада 2014.
	11. Інтерв'ю: Заступник командира ДУК «Правий сектор» Олег Короташ // Телеканал новин «24», 29 листопада 2014.
	12. Піски: як в одному селі живе Правий Сектор і сотня місцевих мешканців // «Радіо Свобода», 2 грудня 2014.
	13. На лінії вогню. «Дорога життя» // ТСН, 17 січня 2015.
	14. Час. Підсумки тижня. Інтерв'ю з Іллею Богдановим: «Колишній ФСБшник разом з Правим Сектором воює за Україну» // «5 канал», 18 січня 2015.
	15. Аеропорт не здано — комбат «Чорний» // «Громадське ТБ», 22 січня 2015.
	16. Інтерв'ю з Командиром ДУК «Правого Сектора» Андрієм Стемпіцьким // Lemberg Max, 15 лютого 2015.
	17. Шевченко 201. Піски // «Піски Україна», 9 березня 2015.
	18. Репортаж із позицій ДУК у Пісках // Ukraine Policy ATO, 15 березня 2015.
	19. «Невигадані історії»: Як живе і воює «Правий сектор» в Пісках // «5 канал», 17 березня 2015.
	20. Інтерв'ю з капеланом ДУК ПС Миколою Мединським «Залізняком» // Pravyy Sektor, 24 березня 2015.
	21. «Білорус». Дак фільм пра беларуса які ваюе ва Ўкраіне // «Белсат», 29 травня 2015.

• Сектор Правди. Офіційний сайт Добровольчого Українського Корпусу [Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Добровольчий український корпус // ВКонтакті
• Мобілізаційно-інформаційний центр ДУК // ВКонтакті [Архівовано 27 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Відділ волонтерської служби ДУК (Пс) // ВКонтакті
• Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК // Facebook
• Розпорядження щодо сприяння ДУК // «Правий сектор», 30 липня 2014 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Дмитро Ярош. Добровольчий український корпус. Світлини // ВКонтакті [Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Медичний батальйон «Госпітальєри» // Facebook [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.]
• Правий Сектор Закарпаття (1 батальйон ДУК) // ВКонтакті [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.]
• 2-й запасний батальйон ДУК Правого Сектора // ВКонтакті
• 3-й запасний батальйон ДУК Правого Сектора «Волинь» // ВКонтакті
• 11-й запасний батальйон ДУК Правого Сектора «Марусин» // ВКонтакті
• 15-й запасний батальйон ДУК ПС // Facebook
• Скаути 11-го батальйону ДУК // ВКонтакті^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Олена Білозерська: Знаю, як треба! // LiveJournal [Архівовано 13 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Жінки в Добровольчому Українському корпусі «Правого сектора» — фільм Олени Білозерської // «Правий сектор. Захід», 20 серпня 2014
• Василь Пашко («Лис») // Стіна ВКонтакті, 11 вересня 2014
• «Коли в очі зазирає смерть», — волинський герой з «Правого сектора» про жахи «Іловайського котла» // «Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК», 18 вересня 2014
• Я можу ввести декілька батальйонів в Київ і вирішити питання з владою, — Ярош // «Антикор», 18 жовтня 2014 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Внутри эпоса про киборгов // «Українська правда. Життя», 27 жовтня 2014 [Архівовано 27 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Бои за Донецкий Аэропорт — «Своими глазами»: Тимур Олевский и Сергей Лойко (відео) // «Эхо Москвы», 29 жовтня 2014 [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  «Своими глазами». Гости: Сергей Лойко, Тимур Олевский (аудіо) // «Эхо Москвы», 29 жовтня 2014: джерело 1 [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.], джерело 2 (рос.)
  «Своими глазами». Запрещенный эфир (текст) // Александр Плющев, 31 жовтня 2014 (рос.)
• Доброволець п'ятого батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК) страшний правосєк // «Диванная Сотня», 8 листопада 2014
• Позивний «Яшка»: Ми готові палити російські танки коктейлями Молотова // «Правий сектор. Захід», 10 листопада 2014
• Аеропорт. Правий сектор. Вони боронять наше «Небо» // «24», 23 листопада 2014 [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Добровольческим батальонам нужна система комплектования и подчинения — Муженко // «InfoResist», 7 грудня 2014 (рос.)
• Кіборг Слива хоче повернутися в Донецький аеропорт, бо там ще багато сепарів // «Укрінформ», 8 грудня 2014
• Коли наступаємо, в нас втрат менше, ніж коли маємо «перемир'я» — захисник Донецького аеропорту // «Радіо Свобода», 18 грудня 2014 [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Портрети війни. Російський націоналіст // «Громадське ТБ», 6 березня 2015
• Алла Мегель: «Мы поколение чистильщиков» // «Харьковский гражданский форум», 12 березня 2015 (рос.)
• Рівнянка Яна Зінкевич: «Страшно, коли твоє забите пораненими авто розстрілюють» // «Все», 12 березня 2015
• Фотографи Reuters показали життя бійців «Правого сектора» у шахті під Донецьком // «ТСН», 8 червня 2015 [Архівовано 11 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Андрій Стемпіцький про перспективи ДУКу та «Тризубу» // «Бандерівець», 13 вересня 2015 [Архівовано 16 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• «Правий сектор» в армії: між анархією і Статутом [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 11 квітня 2017
• Комбат 5 батальйону УДА Владислав Литвин (Чорний): «Донецький аеропорт був як острів серед степу. Кожен заїзд туди відбувався з боєм» [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 6 вересня 2017
• Кириленко О., Мазилюк Н. «Не можу пити смузі, знаючи, що Україна стікає кров'ю». Як бійці «Правого сектору» опановують американську зброю [Архівовано 1 червня 2022 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 1 червня 2022
• Кириленко О., Мазилюк Н. «За Україну треба не вмирати, а вбивати». Як ДУК воює в районі Світлодарська [Архівовано 10 червня 2022 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 10 червня 2022
• Кізілов, Євген (23 серпня 2022). У мережі показали унікальні кадри, як «Правий сектор» з ПТРК б'є по росіянах. Українська правда. Процитовано 24 серпня 2022.
• Книга Пам'яті. Добровольчий український корпус [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль GKG: /g/11b6f2k85h

п о р Добровольчі військові формування України Збройні сили України 67 ОМБр (ДУК ПС) 131 ОРБ «УНСО» 7-й центр ССО (ДУК ПС) 3 ДШБ «Фенікс» лінійний 1 ОШБ «Вовки Да Вінчі» «Дика качка» «Дике поле» батальйон «Скала» Батальйони територіальної оборони у підпорядкуванні Міністерства оборони України Переформовані у окремі штурмові 24-й «Айдар» 46 -й «Донбас» Переформовані у у окремі мотопіхотні 2-й «Горинь» 3-й «Воля» 9-й «Вінниця» 10-й «Полісся» 11-й «Київська Русь» 13-й «Чернігів-1» 15-й «Суми» 16-й «Полтава» 17-й «Кіровоград» 21-й «Сармат» 22-й «Харків» 23-й «Хортиця» 25-й «Київська Русь» 34-й «Батьківщина» 37-й «Запоріжжя» 42-й «Рух Опору» 43-й «Патріот» Переформовані у баталльйони морської піхоти 18-й «Одеса» Переформовані у гірсько-штурмові 8-й «Поділля» Переформовані у лінійні батальйони охорони 6-й «Збруч» 7-й Хмельницький 14-й «Черкаси» 19-й Миколаївський 39-й «Дніпро-2» 41-й «Чернігів-2» 45-й Переформовані у лінійні мотопіхотні 4-й «Закарпаття» 124 ОГШбр 20-й «Дніпропетровськ» 93 ОМБр Розформовані 1-й «Волинь» 5-й «Прикарпаття» 12-й «Київ» 40-й «Кривбас» Патрульна служба особливого призначення у підпорядкуванні МВС України «Берда» «Богдан» «Болград» «Вінниця» «Дніпро-1» «Івано-Франківськ» «Київ» «Кривбас» «Крим» «Луганськ-1» «Львів» «Миколаїв» «Миротворець» «Полтава» «Світязь» «Святослав» «Січеслав» «Скіф» «Суми» «Східний корпус» «Тернопіль» «Харків» «Херсон» «Чернігів» «Шторм» Переформовані «Азов» «Гарпун» «Донецьк-1» «Золоті ворота» «Каскад» «Київ-1» «Київ-2» «Київщина» «Кременчук» «Мирний» «Січ» «Темур» «Харків-1» «Харків-2» Розформовані «Артемівськ» «Донецьк-2» «Полтавщина» «Свята Марія» «Слобожанщина» «Торнадо» «Туман» «Шахтарськ» Національна гвардія у підпорядкуванні МВС України Бат. ім. Кульчицького «Донбас» «Крук» «Азов» Незалежні формування Київський козацький полк ім. Т. Шевченка Підрозділ «Сармат» Добровольчий український корпус «Печерськ» «РУЯН» Фрайкор «Сєвєр» Українська добровольча армія 5 ОБ 7 ОБ «Арей» 8 ОБ «Аратта» «Чорний туман» Єврейська рота «Вольф» «Волинь» «Госпітальєри» Переформовані «Карпатська Січ» «Холодний Яр» «ОУН» Організації, що сприяють добровольчим формуванням «Аеророзвідка» Спецпідрозділ «Карлсон» Національні формування «Грузинський легіон» Вірменський легіон Білоруський добровольчий корпус Полк «Погоня» Полк ім. Кастуся Калиновського «Погоня» Тактична група «Білорусь» Бат. ім. Номана Челебіджіхана Німецький добровольчий корпус Польський добровольчий корпус Легіон «Свобода Росії» Російський добровольчий корпус Батальйон «Туран» Добровольчий батальйон «Крим» Чеченські ОБОП ЧРІ Бат. ім. Шейха Мансура Бат. ім. Джохара Дудаєва Бат. ім. Хамзата Гелаєва ГСОП «Шалена зграя» Бат. ім. імама Шаміля Мусульманський корпус «Кавказ» Карельський батальйон II ІЛ Рота «Башкорт» Розформовані Російська Повстанська Армія Курсивом позначені підрозділи, що саморозпустилися.