Драгоманов Яків Якимович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Драгоманов.
Драгоманов Яків Якимович
Народився 24 лютого (8 березня) 1801[1]
Малі Будища, Гадяцький район, Полтавська область
Помер 1840
Громадянство Російська імперія
Діяльність військовослужбовець, поет, перекладач
Військове звання прапорщик
Батько Драгоманов Яким Стефанович
Мати Драгоманова Ганна Якимівна
Брати, сестри Драгоманов Петро Акимович

Яків Якимович Драгоманов (8 (20) березня 1801–1840)[2] — прапорщик Полтавського піхотного полку, декабрист, брат Петра Якимовича Драгоманова, дядько історика Михайла Петровича Драгоманова та письменниці Олени Пчілки.

Життєпис[ред. | ред. код]

З дворян Полтавської губернії. Народився в с. Монастирські Будища Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині с. Малі Будища Гадяцького повіту Полтавської області). Батько — військовий скарбничий, колезький асесор Яким Стефанович Драгоманов. Мати Ганна Драгоманова походила із заможного роду Колодяжинських.

У службу вступив до канцелярії ради військового міністра — 1 березня 1817 року, переведений до канцелярії військового губернатора в чині губернського реєстратора — 1 серпня 1817 року, звільнений з канцелярії — 17 серпня 1820 року.

1820 року вступив юнкером доПолтавського піхотного полку, згодом став прапорщиком і поповнив ряди таємного «Південного товариства», затим — Товариства об'єднаних слов'ян з весни 1825 року. Драгоманов однією з причин створенняТовариства об'єднаних слов'ян вважав необхідність боротьби проти бідності селян. Знав, що метою товариства є зміна уряду. Читав клятву слов'ян. Два рази був на зборах у Андрієвича. Сам в товариство нікого не прийняв, серед підлеглихагітацію не проводив. У день повстання на Сенатській площі він перебував у шпиталі, і це врятувало його від каторги. На слідстві Яків Драгоманов поводився гідно, відкрито заявивши, що джерелом його революційних переконань є невдоволення чинним ладом.[3]

Заарештований і доставлений в Головну квартиру 1 армії для залучення до військового суду.

Височайше наказано (15 грудня 1825 року) тримати 3 місяці у Дінабурзькій фортеці і перевести в полки 3 піхотної дивізії під суворий нагляд начальства.

Після закінчення терміну ув'язнення в фортеці переведений в Староінгерманландскій піхотний полк — 16 грудня 1826 року. В чині прапорщика, звільнений від служби за хворобою — 21 лютого 1828 року і залишений під суворим секретним наглядом.

Цей факт вияву інакомислення міцно закарбується в пам'яті всіх членів драгоманівського роду й передаватиметься в подальшому від покоління до покоління як одна з його знакових характеристик.

В кінці 1830-х років в журналах друкувалися його вірші. За сприянням друзів і брата Петра, який жив тоді в Петербурзі, йому вдавалося час від часу публікувати свої вірші в періодичній пресі, в альманахах — «Північному Меркурії», «Гірлянда», «Сині батьківщини».[4]

Декабристу Драгоманову не судилося стати великим поетом. Досягла вершин поезії внучка його брата, Петра Якимовича Драгоманова — Лариса Петрівна Косач (Леся Українка).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Russian Writers 1800-1917: Tome 2 / под ред. П. А. Николаев — Москва: Большая российская энциклопедия, 1992. — Т. 2. — 623 с. — ISBN 5-85270-064-9, 5-85270-011-8
  2. ↑ Драгоманов Яків Якимович. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
  3. ↑ Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.- М., «Наука», 1988, с.254
  4. ↑ Анатоль Костенко. Леся Украинка. Часть первая. Предки, от герцога до казацкого сотника. Драгоманы. Поэт и декабрист. Архів оригіналу за 24 квітня 2011. Процитовано 6 жовтня 2012.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Драгоманов_Яків_Якимович&oldid=42157008