Дранка (будівництво) — Вікіпедія

Дра́нка^[1], дрань, діал. дра́ни́ці^[2] (однина — дра́ни́ця^[3], драни́чина^[4], дранка^[1]) — збірне поняття «тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін.».

Дранка покрівельна[ред. | ред. код]

Довжина дранки для покрівлі становить від 40 см до 1 м. Дранка для покрівлі менших розмірів іноді називається «тріскою» — калькою з рос. щепа, не засвідченому в подібному значенні українськими словниками^[5][6][7]. Словник СУМ-11 фіксує (ілюструє назву цитатами з популярних творів у середині XX ст.) й термін скі́па^[8].

По суті, дранка для покрівлі — спрощена версія ґонту,^{[джерело?]} вона не має клиноподібного паза. Виготовляють дранку колоттям («дранням») дерев'яних цурок до 1 м довжиною. Для цієї мети використовують спеціальні інструменти: ніж з ресори, металевий клин з держаком. Колоди повинні бути добре висушеними: з вологістю не меншою, ніж 18 % — інакше готовий матеріал потріскається. Треба обирати стовбури без сучків — після висихання вони випадають і залишають діри. Для дранки використовують частіше за все сосну, ялину, осику, вільху.

На Гуцульщині дранка для покрівлі різного розміру мала окремі назви^{[джерело?]}:

• Посіжняк (від «сажень») — довжиною 1500—2500 см і більше, шириною 8–16 см і товщиною 1,3–1,5 см;
• У щир (чи просто «дранка», «драниця») — довжиною 80-100 см, шириною 7–15 см, товщиною 1,2–1,3 см;
• Румунка — довжиною 60-70 см, шириною 7–14 см, товщиною 1,2–1,3 см^[9].

Кріплять дранку на дах у шаховому порядку в 2–5 шарів, з напустком як по горизонталі, так і по вертикалі^[10].

За різними словниками та енциклопедіями[ред. | ред. код]

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

• Давньоруська мова успадкувала з праслов'янської назви різних побутових речей з дерева, виготовлення яких не вимагало спеціальної підготовки. До таких слів відноситься слово драниця. Це слово фіксує Висоцький Сергій Олександрович в Древнерусские надписи Софии Киевской, XII, табл. 38: «въдала… въ драниць семьсътъ гривьнъ».^[11]

• Тлумачний словник живої великоруської мови (один з найбільших словників російської мови укладений В. І. Далем у 1863 році) не вказує, що драниця в російській мові є діалектною назвою. Словник містить лексику письмової і усної мови XIX століття, термінологію і фразеологію різних професій і ремесел. Словник не нормативний, у ньому практично відсутня стилістична характеристика лексики (тільки поміти діалектизмів місцевого вживання). Більш того, цей словник визначає як розмовне дранку (не драницю).^[12]

• Електронна версія «Великої української енциклопедії» (Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» за участі Інституту програмних систем НАН України) подає слово Дранка «драниця, дрань — покрівельний матеріал у вигляді тонких довгих дощок».^[13]

• Словник-довідник «Історія української мови» (рецензентами є три професори і, водночас, усі доктори філологічних наук,) в жодному місці не використовує слово дранка, натомість згадує слово драниця як таке, що увійшло до румунської мови (рум. draniţă) як лексичне запозичення українського походження.^[14]

• Лесюк Микола Петрович відносить слово дранка до лексики, яка перебуває на маргінесі української літературної мови.^[15]

• Слово драниця увійшло до румунської мови (рум. draniţă) як лексичне запозичення українського походження.^[14][16]

• Науково-популярне видання «Короткий словник маловживаних слів Коломиї та прилеглих сіл», в якому представлено близько 2000 лексем, які вживалися в період з ХІХ століття до кінця першої половини ХХ століття й частково побутують і сьогодні на теренах Коломийщини. Реєстр словника охоплює лексику, яку умовно можна поділити на три семантико-етимологічні групи: 1) власне діалектна лексика, 2) лексика, яка має діалектне походження, але є надбанням літературної мови і зафіксована у словниках сучасної української літературної мови, 3) лексика іншомовного походження, яка є рідковживаною у Коломиї та навколишніх селах. Словник визначає такими слова дранка і драниця, і описує їх, як: «Драниця, -і, дранка, — тонкі смужки хвойної породи, позбивані квадратами навхрест, які використовують для замащування глиною стелі; полатана сорочка».^[17]

• «Драниці — тонкі дощечки для покрівлі будинків; дранка — зношена сорочка».^[18]

• Словник української мови в 11 томах (укладений колективом працівників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка Івана Білодіда. Виданий у 1970–1980) пояснює драниця, драниці як діалектне, якому відповідає категорія дранка, а дранку відображує з двома значеннями: збірне ДРАНКА1 в двох (теж в двох) значеннях «Тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і таке інше» та «Кожна з таких дощечок», і як розмовне ДРАНКА2 «драний, протертий, зношений одяг, постіль і так далі» Словник ілюструє назву цитатами з популярних творів.

• 20-томний «Словник української мови», видавництво якого розпочато 2010 року тією ж установою, що й попередній Словник української мови в 11 томах (установа-видавець — Український мовно-інформаційний фонд НАН України) так само подає основним значенням дранка^[19], а драниця — діалектним^[20].

Відомо, що у словниках фіксуються (зокрема, у Словнику української мови в 11 томах, — див. статтю про цей словник) діалектизми та слова, що стоять на межі літературного вживання. Словник охоплює також значну частину лексичного складу мови, що відійшла до пасивного мовного фонду, але свого часу активно вживалася і тому засвідчена як у фольклорі, так і в творчості майстрів слова; фіксуються у словнику часто вживані діалектизми та слова, що стоять на межі літературного вживання.

Томіленко Людмила Миколаївна (кандидат філологічних наук (Українська мова), Український мовно-інформаційний фонд Національної академії наук України, Відділ лінгвістики, Старший науковий співробітник в НАН) розглядаючи інше питання (щодо радянізмів, неологізмів і історизмів), зокрема зазначає, про таке явище в мовознавчих практиках, як ідеалізація мовцями лексикографічних джерел першої третини ХХ століття, не маючи перед очима всього реєстру української лексики (оскільки словники переважно російсько-українські), науковці обмежуються вибірковим аналізом окремих груп слів, що не сприяє цілісному уявленню про реальний склад досліджуваних лексиконів:

	«Чимало мовознавчих праць, зокрема й різноманітних словників післяреволюційної епохи, починаючи з дев'яностих років ХХ ст., було перевидано та (або) оцифровано. Не можна не зауважити, що нинішні мовознавці здебільшого схильні до ідеалізування лексикографічних джерел першої третини ХХ ст. Не маючи перед очима всього реєстру української лексики (оскільки словники переважно російсько-українські), науковці обмежуються вибірковим аналізом окремих груп слів, що не сприяє цілісному уявленню про реальний склад досліджуваних лексиконів».[21]
— Томіленко, Л. М. (2019) Радянізми в українській перекладній лексикографії постреволюційних років: від неологізмів до історизмів. ІХ.

Штукатурна дранка[ред. | ред. код]

• Штукатурна дранка — рейки, які використовують для обрешітки дерев'яних стін перед тинькуванням — щоб ліпше тримався розчин^[1]. Сировиною для виробництва слугують деревні відходи: обаполи, обрізки фанери. У такій дранці допускаються зрощені з деревиною сучки (діаметром до 10 мм) і також отвори від випалих сучків. Бруски розпилюють або розколюють уздовж волокон на спеціальній машині. Товщина дранки 2…3 мм, ширина — 15…20 мм, довжина 70…100 см. Форма реалізації штукатурної дранки — або в зв'язках по 100 шт. або у вигляді ґрат, покладених у пакети по 10 м² у кожному^[22].

Див. також[ред. | ред. код]

• Ґонт
• Тес

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґонт і дранка

Примітки[ред. | ред. код]

Нормативний контроль GKG: /g/11c5zvxd0h