Драннік Георгій Миколайович — Вікіпедія

Драннік Георгій Миколайович
Народився	16 березня 1941(1941-03-16) Умань
Помер	21 травня 2024(2024-05-21) (83 роки)
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	професор
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Заклад	Інститут урології НАМН України
Посада	завідувач лабораторії імунології
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди

Гео́ргій Микола́йович Дра́ннік (16 березня 1941, Умань, Черкаська область — 21 травня 2024) — український лікар-імунолог та алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

Георгій Миколайович народився 16 березня 1941 році в Умані, в сім'ї військовослужбовця. У 1958 році вступає на лікувальний факультет Харківського медичного інституту ХМІ (нині Харківський національний медичний університет) і у 1965 році з відзнакою закінчує його. Після завершення навчання працював лікарем-біохіміком у клінічному санаторії «Конча-Заспа» IV Управління МОЗ УРСР (1965—1968)^[1][2].

У 1968 році вступає до аспірантури в Київський Інститут урології АМНУ. У 1971 році закінчив аспірантуру і далі пов'язує свою діяльність з цим інститутом: спочатку працює молодшим науковим співробітником (1971–1976), а згодом — старшим науковим співробітником лабораторії патофізіології (1976—1979) і від 1980 р. стає завідувачем лабораторії імунології^[1][3].

З 1973 по 1986 р. він брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів в Україні (Донецьк, Запоріжжя, Львів, Київ)^[4].

У 1980 році захистив дисертацію доктора медичних наук — «Механізми відторгнення алогенної нирки і можливості диференційованої на них дії».

У 1986 році здобув вчене звання професора.

У 1987 році стає керівником Українського центру клінічної імунології.

З 1992 по 2004 р. Г. М. Драннік — головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології.

У 1994 році засновує і очолює кафедру клінічної імунології та алергології (з курсом дитячої клінічної імунології) Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. З 1994 р. професор приділяє велику увагу питанням викладання імунології у вищій медичній школі. У 1995 році затверджується нова дисципліна — «клінічна імунологія». З 1997 року як завідувач кафедри клінічної імунології та алергології брав активну участь у створенні кафедр (курсів) клінічної імунології та алергології практично в усіх вищих медичних закладах України^[1][2]. У 2012 р., залишившись професором кафедри, передав завідування своєму учневі — доктору медичних наук, професору А. І. Курченку, але продовжував брати участь у житті колективу^[3].

Є фундатором служби клінічної імунології в Україні.

У 1998 р. створив Українське товариство фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (УТІАІ), став першим його президентом та очолював його багато років^[1]. У цьому році Драннік Г. М. засновує і стає головним редактором першого в Україні спеціалізованого журналу «Імунологія та алергологія», який одержав статус ВАК, сьогодні видається під назвою «Імунологія та алергологія. Наука і практика»^[4].

З 2001 по 2010 Драннік Г. М. працював головою проблемної комісії АМН і МОЗ України «Клінічна імунологія та алергологія»^[3].

Помер на 84-му році життя 21 травня 2024 року^[5].

• трансплантаційна імунологія, впровадженням в клінічну практику пересадки нирки як нового методу лікування хронічної ниркової недостатності;
• імуногенетика;
• порушення імунітету в осіб з урологічними та нефрологічними патологіями, із синдромом підвищеної втоми та ознаками вторинного імунодефіциту;
• імунопатогенез в подружжі;
• взаємозв'язок між антигенами системи HLA та схильністю до уронефрологічних захворювань;
• епідеміологія вторинних імунодефіцитів в Україні;
• імунопатогенез хронічного урогенітального хламідіозу та рецидивуючого герпесу;
• імунні механізми атопічного дерматиту;
• способи імунокорекції у хворих з імунозалежною патологією^[1].

Є автором першого підручника з клінічної імунології та алергології українською мовою, 3 посібників, 15 монографій, більш ніж 800 друкованих робіт, 11 авторських свідоцтв, 38 патентів^[3][6].

Г. М. Драннік відомий як засновник української наукової школи з клінічної імунології. Під його керівництвом підготовлено 11 докторів та 31 кандидат медичних наук^[3]. Серед учнів: Луньова Ганна Геннадіївна, Курченко Андрій Ігорович тощо.

• «Система імунітету при захворюваннях внутрішніх органів»
• «Імунітет та інфекція при пересадці нирки», 1986 (співавтор)
• «Імунонефрологія», 1989
• «Генетичні системи крові людини та хвороби», 1990 (співавтор)
• «Імунотропні препарати», 1994 (співавтори Ю. А. Гриневич, Г. М. Дизик)
• «Клінічна імунологія та алергологія: навчальний посібник», 1999, 2003, 2006, 2010
• «Дослідження впливу препаратів „Ербісолув“ на функціональну активність T-хелперів II типу за продукцією ІЛ-4 та ІЛ-10 in vitro», 2003, співавтори В. Є. Дріянська, О. В. Назар, О. М. Ніколаєнко, В. С. Папакіна, В. Й. Фесенкова
• «Основні принципи діагностики та лікування інфекцій, викликаних a-герпесвірусами І-ІІІ типів», 2004, співавтори Л. М. Білянська, В. Є. Казмірчук, С. О. Крамарев, М. А. Мазепа, Г. О. Потьомкіна, В. В. Чоп'як
• «Вплив ербісолу ультрафарм при рецидивуючій герпетичній інфекції на продукцію ІЛ-4, ІЛ-10 та експресію активаційних молекул», 2006 (співавтор).

• Спосіб визначення порушень імунологічної супресії у хворих на хронічний простатит, 2016, співавтори Горпинченко Ігор Іванович, Нуріманов Каміль Раїсович, Порошина Тетяна Вікторівна, Савченко Вікторія Станіславівна.

Працюючи на посаді головного позаштатного спеціаліста МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології, Г. М. Драннік створив та впровадив в практику охорони здоров'я служби клінічної імунології (накази МОЗ України № 104 від 22.04.98 та № 428 від 19.01.02) [2]. Активно розробляв і просував накази щодо створення і вдосконалення в країні служби клінічної лабораторної імунології, затвердження нових медичних спеціальностей «лікар-імунолог» клінічний і «лікар — лаборант-імунолог», а також підготував програму «Захист і реабілітація імунної системи населення України», яка у 1992 р. перемогла у конкурсі програм Державного комітету з науки і техніки. За допомогою Г. М. Дранніка було створено лабораторії клінічної імунології в Києві, Рівному, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Львові, Тернополі, Запоріжжі, Луганську^[3][6].

Георгій Миколайович не тільки зробив вагомий вклад в педагогіку, але і в пропаганду імунології в країні. Ним підготовані і проведені 1-й Національний симпозіум, 16-а Всеукраїнська та 2-а Міжнародна науково-практична конференція по актуальним питанням клінічної імунології та алергології. Особливе значення мають організовані і проведені професором в Україні міжнародна Літня школа (Summer Course) для молодих вчених, перед якими читають лекції професори із різних країн^[2].

1980 — доктор медичних наук

1986 — професор

1999 — член Європейської академії алергології та клінічної імунології

2007 — почесний професор Харківського національного медичного університету

1979 — «Відмінник охорони здоров'я»

2002, 2015 — Почесна грамота Президії НАМН України

2006 — Почесна грамота Всесвітньої організації алергологів

2018 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

• ЕСУ [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Професору Георгію Миколайовичу Дранніку — 70 років! [Архівовано 29 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Науковці України