French
DeutschДробот Марк Володимирович — Вікіпедія
| Марк Дробот | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Марк Володимирович Дробот | |||
| Народився | 29 серпня 1986 (37 років) Шепетівка, Хмельницька область | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор театру та кіно | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Заклад | Київський національний академічний Молодий театр | |||
| Роки діяльності | 2010 — дотепер | |||
| IMDb | nm8650567 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
| | ||||
Марк Володимирович Дробот (нар. 29 серпня 1986, Шепетівка, Хмельницька область) — український актор театру та кіно. Відомий завдяки ролям у серіалах «Центральна лікарня», «Хазяйка» та «Кріпосна».
Життєпис[ред. | ред. код]
Марк Дробот народився 29 серпня 1986 року в Шепетівці, Хмельницької області[1].
У 2010 році закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого.
Із 2005 року працює в Київському академічному Молодому театрі.
Театральні роботи[ред. | ред. код]
- 2007 — «Право на любов» Олександра Островського; реж. Юлія Маслак — Микола
- 2007 — «Голубка» за п'єсою «Коломба» Жана Ануя — Арман
- 2009 — «Примхливе кохання Дроздоборода» Богдана Стельмаха; реж. Юлія Маслак — Король Дроздобород
- 2010 — «Сатисфакція» за п'єсою «Венеційський купець» Вільяма Шекспіра; реж. Станіслав Мойсеєв — Граціано
- «Талан» Михайла Старицького — Антон Квітка
- «У палаючій пітьмі» за драмою Антоніо Буеро Вальєхо — Ігнасіо
- «Русалонька» Л. Разумовської — Принц
- «Сім бажань Зербіно» В. Глейзера — Зербіно
- «У моєму кінці — моє початок» п'єсою Фрідріха Шиллера — Слуга
- «Сватання на Гончарівці» за п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка — Олексій
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2006 — Ангел з Орлі
- 2008 — Таємничий острів
- 2009 — Блудні діти
- 2009 — Останній кордон — Марк, друг Віктора
- 2010 — Сусіди — Серж
- 2011 — 2013 — Єфросинія
- 2011 — Нова сукня Королеви
- 2012 — Порох і дріб
- 2013 — Жіночий лікар 2 — Кирил
- 2013 — Загублене місто
- 2013 — Пастка
- 2014 — Київський торт
- 2014 — Гречанка
- 2014 — Офіцерські дружини
- 2014 — Безсмертник
- 2016 — Центральна лікарня — Максим Красовский
- 2016 — Потрійний захист
- 2016 — Забудь і згадай — Андрій
- 2016 — Хазяйка — Максим, син господарки
- 2016 — Біженка
- 2016 — Село на мільйон — Денис
- 2018 — Сувенір з Одеси — Жорж Лафар
- 2018 — Марк+Наталка — Марк
- 2019 — Кріпосна — Микола Олександрович Дорошенко
- 2020 — Сліди, що зникають
- 2020 — Доктор Віра — Марк Браницький
Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]
- 2015 — Премія «Київська пектораль (2015)» у номінації «За найкраще виконання чоловічої ролі другого плану» (роль Вурма у виставі «Підступність і кохання»)
- 2019, 26 березня — Заслужений артист України — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рилєв, Костянтин. Марк Дробот: «Был период, когда я уехал в свою Шепетовку и работал грузчиком». Вести (російською) . 2016-10-20. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 13 грудня 2018.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №91/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
|
