Дурікруст — Вікіпедія

Підданий ерозії та сильно вивітрюваний шар грунту Нова Шотландія, Канада)

Дурікруст (англ. Duricrust) — це твердий шар на поверхні ґрунту. Товщина дурікрустів може бути від кількох міліметрів або сантиметрів до кількох метрів.

Це загальний термін (не плутати з дуріпаном) для зони хімічних осадів, утвореної на поверхні осадових тіл або поблизу неї в результаті процесів грунтоутворення. Зазвичай він утворюється шляхом накопичення розчинних мінералів, відкладених мінеральними водами, які рухаються вгору, вниз або збоку за рахунок капілярної дії, що зазвичай допомагає в посушливих умовах шляхом випаровування[1][2]. Існують різні типи дурікрустів, кожен з яких відрізняється домінантною мінералогією. Наприклад, у латериті переважають напівоксиди заліза; у бокситі переважають напівоксиди алюмінію.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Hans Füchtbauer (Hrsg.): Sediment-Petrologie, Bd. 2: Sedimente und Sedimentgesteine. 4. Aufl. Schweizerbart, Stuttgart 1988, ISBN 3-510-65138-3.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dixon, J.C. and McLaren, S.J., 2009. Duricrusts. In A.J. Parsons and A.D. Abrahams, ed., pp. 123—151. Geomorphology of desert environments. Springer, Dordrecht . ISBN 978-1-4020-5718-2
  2. Woolnough, W.G., 1930. The influence of climate and topography in the formation and distribution of products of weathering. Geological Magazine, 67(3), pp.123-132.

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]