Дякон Ярослав Андрійович — Вікіпедія

Ярослав Дякон
в.о. 3-й Голова СБ ОУН
січень 1947 — листопад 1948
Попередник	Микола Арсенич
Наступник	?
Народився	2 лютого 1913(1913-02-02) Дев'ятники, Жидачівського району, Львівська область
Помер	9 листопада 1948(1948-11-09) (35 років) Шпильчина Перемишлянського району, Львівська область
Відомий як	політик
Політична партія	ОУН
Звання	майор СБ
Нагороди

Дякон Ярослав Андрійович (Псевдо: «Дмитро», «Мирон» «Семен», «Дон», «9-98» та інші; 2 лютого 1913, с. Дев'ятники, тепер Жидачівський район, Львівська область — 9 листопада 1948, с. Шпильчина, Перемишлянський район, Львівська область) — визначний діяч ОУН, майор СБ, референт СБ Львівської області (1942—1948), в.о. голови СБ ОУН (01.1947-11.1948),Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1913 у селі Дев'ятники (тепер Жидачівського району Львівської області).

Був членом Пласту (курінь «Степові вовки»).

Закінчив 4 класи гімназії, згодом навчався у Львівській учительській семінарії. Протягом 1929–1940 працював сільським учителем у селах Дев'ятники та Юшківці.

Один із організаторів ОУН у Бібрському повіті. З 31 жовтня 1937 до 9 березня 1938 політв'язень польських тюрем. Член окружного проводу ОУН Львівщини протягом 1938–1941.

Референт Служби Безпеки Львівської області у 1942–1948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.

Загинув 19 листопада 1948 у бою з опергрупою МГБ біля села Шпильчина Перемишлянського району Львівської області.

Нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА у 1947 .

Родина

Брат — Василь Дякон, який служив в українській допомоговій поліції, за виступ проти німці був розстріляний навесні 1944 р. Другий брат Михайло Дякон, пішов до УПА і загинув у бою з чекістами в листопаді 1944 р. в лісах біля с. Великі Глібовичі (тепер Перемишлянський район Львівської області). Третій брат — Іван Дякон, навчався у Львівському лісотехнічному інституті, звідси був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав. Сестра — Катерина, з матір'ю та своїми трьома дітьми у 1949 р. була вивезена у Красноярський край, де мати невдовзі померла. Таким чином, родина Я. Дякона повторила долю багатьох українських родин членів підпільників ОУН(б), які були репресовані і немало настраждалися від радянського режиму.

Вшанування пам'яті

Після відновлення незалежності України в 1991 р. на місці загибелі Я. Дякона і інших повстанців було насипано символічну могилу із освяченим у 1993 р. хрестом. Згодом там було встановлено пам'ятник.

В лютому 2013 р. громадськість Львівщині відзначила 100-річчя з дня народження Я. Дякона, про що досить широко інформували ЗМІ. Зокрема, 15 лютого у Дев'ятниківській середній школі (цей навчальний заклад носить ім'я Я. Дякона) відбулися урочистості: концерт за участю колективів художньої самодіяльності с. Дев'ятники, школярів та гостей — юнацького ансамблю Гніздичівської загальноосвітньої школи «Солов'ї» та чоловічого квартету «Опілля». У заході взяли участь керівники Жидачівського району, освітяни, представники Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце». Громада поклала квіти до пам'ятника «Борцям за волю України» у с. Дев'ятники. На святі були присутні внук та два правнуки Ярослава Дякона, численна родина.

Нагороди[ред. | ред. код]

• Згідно з Постановою УГВР від 22.11.1947 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/47 від 5.12.1947 р. референт СБ Проводу ОУН Ярослав Дякон – «Дмитро» нагороджений Срібним хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

• 20.05.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Жидачів Львівської обл. Срібний хрест заслуги УПА (№ 044) переданий Ярославові Головацькому, правнуку Ярослава Дякона – «Дмитра».

Посилання[ред. | ред. код]

• Дякон Ярослав^{[недоступне посилання з липня 2019]}.
• http://bandera.lviv.ua/?p=3278 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] - бібліотека націоналіста «Бандера».

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
• Онишко Л. В. Дякон Ярослав [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 510. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Онишко Л. В. Дякон Ярослав Андрійович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0. — С. 583.

Див. також[ред. | ред. код]

• Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА
• Лицарі ОУН та УПА

Попередник Микола Арсенич

3-й (в.о.) Голова Служби Безпеки ОУН січень 1947 — † 9 листопада 1948

Наступник ?

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті) Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952); Українська Повстанська Армія Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954) Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949) УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951) УПА-Захід Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949) УПА-Південь Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — ) УПА-Схід Командир не призначений СБ ОУН Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)