Діазоаміносполуки — Вікіпедія

Тріазени (Діазоаміносполуки) — хімічні сполуки зі структурою RN=N–NR2 (де не всі R = H, і один R звичайно арил).

Приклад: метилдіазоамінобензен PhN=N–PhMe.

Номенклатура[ред. | ред. код]

У систематичній номенклатурі при іменуванні тріазенів RN = N-NR1R2 використовується префікс діазоаміно-, що додається до імені батьківського з'єднання RH радикала R при атомі азоту азогрупи діазоаміносполуки: так, наприклад, PhN = N-NHMe — N-метілдіазоамінобензол.

У тріазенах атом водню при аміногрупі може бути заміщений функціональною групою X, такі сполуки при X = OH називаються N-гідрокситріазенами, при X = NO або NO2 — N-нітрозотріазенами і N-нітротріазенами відповідно, при X = COOH — діазоаміносполуки-N-карбоновими кислотами, X = SO3H — діазоаміносполуки-N-сульфокислот.

Отримання[ред. | ред. код]

Триазен може бути отриманий шляхом імпульсного радіолізу гідразину[1].

Однак сполука нестабільна і розкладається на аміак і азот.[2]

Властивості[ред. | ред. код]

Як і в разі інших азосполук, для тріазенів характерна цис-транс  — ізомерія щодо зв'язку -N = N-, термодинамічно стійкою є транс -конфігурація, що переходить в цис - конфігурацію при опроміненні ультрафіолетом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Reinhard Haubold, Claudia Heinrich-Sterzel, Ulrike Ohms-Bredeman, Carol Strametz: N Nitrogen. Springer Science & Business Media, 2013, ISBN 978-3-662-06336-1, S. 159 (Діазоаміносполуки на «Google Books»).
  2. Michaela Krieger-Hauwede, Jen-Hui Chang: Grundlagen und Hauptgruppenelemente Band 1: Grundlagen und Hauptgruppenelemente. Walter de Gruyter GmbH & Co KG, 2016, ISBN 978-3-11-049585-0, S. 785 (Діазоаміносполуки на «Google Books»).

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]