Діонісій Балабан — Вікіпедія

	Діонісій (Балабан)
	Митрополит Діонісій (Балабан)
	Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
	Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1657 — 1663
Церква:	Українська Православна Церква
Попередник:	Косів Сильвестр
Наступник:	Йосип Тукальський-Нелюбович
Діяльність:	священник
Національність:	українець
Народження:	невідомо; Волинське воєводство, Річ Посполита
Смерть:	10 травня 1663; Корсунь, Гетьманщина
Єп. хіротонія:	1650
	Діонісій Балабан у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балабан.

Діонісій Балабан (?, Волинське воєводство, Річ Посполита — 10 травня 1663, Корсунь, Гетьманщина) — український церковний діяч, Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси (1657—1663). Відстоював канонічну єдність Української Православної Церкви із Константинопольською патріархією.

Життєпис[ред. | ред. код]

Належав до давнього шляхетського роду Балабанів з Волині та Галичини. Займав Холмську єпископську кафедру (1650–52)^[1].

У часи гетьмана всієї України Богдана-Зиновія Хмельницького висвячений на єпископа Луцького і Острозького (1655)^[1].

Обраний 1657 року митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси^[1] (без Московії). Як і всі Київські митрополити, дістав благословення на кафедру від Константинопольського патріарха (Парфенія). Рішуче відмовився прийняти антиканонічну посвяту в Москві. Через це 1658 змушений був перенести свою резиденцію з Києва, де перебувала московська військова залога, до гетьманської столиці Чигирина^[1].

Зупинив незаконні спроби Московії підпорядкувати Київську Митрополію Московському патріархату.

Його церковна діяльність припадає на важкі для Української козацької держави роки гетьманування Івана Виговського та Юрія Хмельницького. Балабан підтримував політику Виговського, брав участь у складанні Гадяцького договору 1658 року з Польщею. 1663 року постриг у ченці Юрія Хмельницького в Канівському монастирі^[1].

Після укладення Переяславських статей у 1659 році владика Діонісій залишається на Правобережжі, у м. Чигирин. Навіть перебуваючи поза Києвом, визнавався митрополитом духовенством Правобережної та Лівобережної України.

Помер 10 травня 1663 року у Корсуні.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Дзира Я.І. БАЛАБАН Діонісій [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Література[ред. | ред. код]

Дзира Я.І. Балабан Діонісій [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Коваленко Сергій. Балабан Діонісій // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 2. — К. : Стікс, 2008.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
о. Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. — Львів : Свічадо, 2007.
Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Посилання[ред. | ред. код]

Балабан Діонісій^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Сайт видавництва історичних книг «Стікс».

Попередник:	Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1657—1663	Наступник:
Сильвестр Косів	Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1657—1663	Йосиф (Нелюбович-Тукальський)

[ЕІУ-1] а ^б ^в ^г ^д Дзира Я.І. БАЛАБАН Діонісій [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

[1]