Дієз — Вікіпедія

Нота з дієзом.
Нота з дубль-дієзом.

Діє́з[1], або діе́з[2] (фр. dièse від дав.-гр. δίεσις — «дієса», «півтон») — у музичній нотації це знак альтерації, який позначає підвищення ноти, що стоїть справа від нього, на один півтон. Дієз позначається значком (). Іноді існує необхідність підвищити ноту на цілий тон, для цього застосовується дубль-дієз, який має вигляд x-подібного хрестика з маленькими квадратами на кінцях ().

В авангардній музиці другої половини XX століття можна зустріти також «напівдієзи» та інші подібні знаки (як правило, у вигляді ґратки з недомальованою однією чи двома перетинками), що підвищують ноту на , тону і т. ін. (див. мікрохроматика).

У таблиці символів Юнікод є спеціальний символ для дієза «» (шістнадцятковий номер 266F), який відрізняється від символу октоторпа (решітки) «#». Тому октоторп не рекомендується вживати замість знаку дієза. Знак дубль-дієза (𝄪) має в Юнікоді шістнадцятковий номер 1D12A.

Див. також[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дієз // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Діез // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

Література[ред. | ред. код]