French
DeutschЕванджеліста Торрічеллі — Вікіпедія
| Еванджеліста Торрічеллі | |
|---|---|
| італ. Evangelista Torricelli | |
 | |
| Народився | 15 жовтня 1608 Рим, Папська держава[1] |
| Помер | 25 жовтня 1647 (39 років) Флоренція, Італія[2][3][1] ·черевний тиф[1] |
| Поховання | Базиліка Сан-Лоренцо |
| Країна |  Велике герцогство Тосканське |
| Діяльність | математик, фізик, винахідник |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Галузь | фізика, математика |
| Заклад | Галілео Галілей Фердинандо II Медічі Пізанський університет |
| Науковий керівник | Бенедетто Кастеллі |
| Відомі учні | Вінченцо Вівіані |
| Аспіранти, докторанти | Вінченцо Вівіані[4] |
| Членство | Академія делла Круска |
| Відомий завдяки: | Барометр Формула Торрічеллі |
| Батько | Гаспар Торрічеллі |
| Мати | Катерина Анджетті |
 Еванджеліста Торрічеллі у Вікісховищі | |
Еванджеліста Торрічеллі (італ. Evangelista Torricelli; 15 жовтня 1608 — 25 жовтня 1647) — італійський фізик і математик.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 15 жовтня 1608 року у Фаенці.
1627 року приїхав до Риму, де вивчав математику під керівництвом Бенедетто Кастеллі, друга і учня Галілео Галілея. Під враженням праць Галілея про рух написав власний твір на ту ж тему під назвою «Трактат про рух» (Trattato del moto, 1640).
1641 року переїхав до Арчетрі, де став учнем і секретарем Галілея, а пізніше його наступником на кафедрі математики і філософії Флорентійського університету.
З 1642 року, після смерті Галілея, придворний математик великого герцога Тосканського і одночасно професор математики Флорентійського університету. Найбільш відомі праці Торрічеллі в галузі пневматики і механіки.
Внесок у науку[ред. | ред. код]
1644 року розвинув теорію атмосферного тиску, довів можливість отримання так званої «торічелієвої порожнечі» і винайшов ртутний барометр. У основній праці з механіки «Про рух вільно падаючих і кинутих важких тіл» (1641) розвивав ідеї Галілея про рух, сформулював принцип руху центрів тяжіння, заклав основи гідравліки, вивів формулу для швидкості витікання ідеальної рідини з посудини.
Торрічеллі належать також роботи з математики (зокрема, розвинув метод неподільних) і балістики, удосконалення оптичних приладів, шліфуванню лінз. У математиці удосконалив і широко застосував метод неподільних при розв'язанні задач на дотичні. Використовував кінематичні уявлення, зокрема принцип додавання рухів. Узагальнив правило квадратури параболи на випадок довільного раціонального показника. Самостійно, хоч і дещо пізніше від Ж. Роберваля, визначив квадратуру циклоїди. Услід за Рене Декартом знайшов довжину дуги логарифмічної спіралі.
Окрім виготовлення зорових труб і телескопів, займався конструюванням простих мікроскопів, що складаються всього з однієї крихітної лінзи, яку він отримував з краплі скла (розплавляючи над полум'ям свічки скляну паличку). Саме такі мікроскопи набули потім широкого поширення.
Помер Торрічеллі у Флоренції 25 жовтня 1647 року ймовірно від черевного тифу[5]. Похований у базиліці Сан-Лоренцо.
Дослід Торрічеллі[ред. | ред. код]
Запаяну з одного кінця скляну трубку завдовжки 1 м науковець вщерть заповнив ртуттю і незапаяним кінцем занурив у посудину з цією самою речовиною. Ртуть почала виливатися із трубки в посудину, але не вся, зупинилася на позначці 760 мм від поверхні ртуті в посудині. Торрічеллі повторив дослід, розташувавши трубку не вертикально, а похило. І знову відстань від поверхні ртуті у посудині до її краю у трубці становила 760 мм. Одержаний результат він пояснив тим, що стовпчик ртуті у трубці і повітря над відкритою поверхнею ртуті тиснуть на неї однаково. Цей тиск дістав назву нормального атмосферного тиску. А пустий простір який виникав поблизу запаяної частини трубки названий торрічелева пустота.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Торрічеллі названа одиниця тиску — торр, а також астероїд 7437 Торрічеллі і місячний кратер Торрічелі.
Див. також[ред. | ред. код]
- Барометр
- Задача Вебера
- Міліметр ртутного стовпа (торр)
- Парадокс маляра
- Точка Ферма
- Формула Торрічеллі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Favino F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2019. — Vol. 96.
- ↑ Гельфер Я. М. Торричелли Эванджелиста // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1977. — Т. 26 : Тихоходки — Ульяново. — С. 116.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Mario Di Fidio, Claudio Gandolfi, Idraulici italiani, Fondazione BEIC, 2014, p. 77. [1] [Архівовано 21 травня 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
Література[ред. | ред. код]
- Торричелли Евангелиста // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 471. — 50 000 прим. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Торрічеллі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
