French
DeutschЕгей — Вікіпедія
| Егей | |
|---|---|
 Феміда та Егей | |
| Посада | цар Афін[d] |
| Батько | Пандіон[1] |
| Мати | Pyliad[2] |
| Брати/сестри | Лік[2] і Ніс[2][3] |
| Діти | Тесей[1][2] і Medusd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Еге́й (дав.-гр. Αἰγεύς) — в афінському міфологічному циклі легендарний володар міста, син Пандіона й Пілії, дочки мегарського царя Пілада, онук Кекропа, батько Тесея.
Етимологія[ред. | ред. код]
За поширеною етимологією ім'я Егея виводять з дав.-гр. αἴξ — «козел», проте не менш правдоподібною є версія, що пов'язує його з дав.-гр. αἶγες — «хвилі» та іменем морського божества Егеона, якого вшановували іонійці. Можливо також, що легенди про Егея є лише переосмисленням міфів, героєм яких спочатку був Егеон.
Міф про Егея[ред. | ред. код]
Згідно з класичною афінською версією міфу, Егей був народжений, коли його батько був змушений жити у вигнанні. Лише після смерті Пандіона він повернувся до Афін і відібрав в своїх родичів владу, що колись належала батькові. Не маючи дітей від жодної з двох дружин, Егей вирушив до піфії дізнатися, чи судилося йому бути батьком. Загадкові слова пророцтва зрозумів мудрий володар Тройзену Піттей, що напоїв Егея й поклав у ліжко до своєї дочки Етри, до якої тієї ночі приходив і Посейдон. Етра народила Тесея, що виявився, таким чином, одночасно сином Егея та бога.
З часом, коли небожі відібрали у Егея трон, Тесей повернув його батькові. Коли Тесей вирушав на Крит, щоб убити Мінотавра, то домовився з батьком, що подолавши потвору, він замінить чорні вітрила, під якими плив корабель, білими, але в поспіху забув це зробити. Егей, побачивши чорні вітрила, подумав, що син загинув, і в розпачі кинувся в море, яке після цього нібито стало зватись Егейським.
Водночас, версія про перейменування найголовнішого моря Еллади на честь афінського володаря викликає сумніви. За мікенської доби Афіни вважали містом суходільним і на морську могутність вони не зазіхали щонайменше ще кілька століть. Можливо, спочатку йшлося по морського бога Егеона, який з часом «перетворився» на афінського царя Егея[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Gantz T. Mythes de la Grèce archaïque — Paris: Éditions Belin, 2004. — P. 1387. — ISBN 978-2-7011-3067-5
- ↑ а б в г Эгей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XL. — С. 145–146.
- ↑ Н. О. Нис // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXI. — С. 161.
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.16
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Егей |
| ||||||||||||||||
|
