Ейнштейній — Вікіпедія

Ейнштейній (Es)
Атомний номер	99
Зовнішній вигляд простої речовини	Радіоактивний метал
Властивості атома
Атомна маса (молярна маса)	252,083 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома	292 пм
Енергія іонізації (перший електрон)	0,0(0,00) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація	[Rn] 5f11 7s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус	n/a пм
Радіус іона	n/a пм
Електронегативність (за Полінгом)	1,3
Електродний потенціал	Es←Es3+ -2,0В Es←Es2+ -2,2В
Ступені окиснення	3
Термодинамічні властивості
Густина	n/a г/см³
Молярна теплоємність	n/a Дж/(К·моль)
Теплопровідність	n/a Вт/(м·К)
Температура плавлення	n/a К
Теплота плавлення	n/a кДж/моль
Температура кипіння	1130 К
Теплота випаровування	n/a кДж/моль
Молярний об'єм	n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Період ґратки	n/a Å
Відношення с/а	n/a
Температура Дебая	n/a К
H He Li Be B C N O F Ne Na Mg Al Si P S Cl Ar K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Nh Fl Mc Lv Ts Og * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Ейнштейній у Вікісховищі

Ейнште́йній, або айнштайній^[1] (Es) — трансурановий хімічний елемент із атомним номером 99, радіоактивний, важкий сріблястий метал. Найважчий елемент, добутий у вагових кількостях. Названий на честь Альберта Ейнштейна. Усього відомо 19 ізотопів і 3 ізомери. Найстабільніший з ізотопів ²⁵²Es має період напіврозпаду 471,7 доби.

Електронна конфігурація [Rn]5f¹¹7s²; період 7, f-блок (актиноїд). ²⁵³Es (період напіврозпаду 20 днів) утворюється при нейтронному опроміненні Am, Pu, Cm. Відомі ступені окиснення +3 (типова для актинідів, EsBr₃) та +2 (EsBr₂).

Проста речовина — ейнштейній (айнштайній).

Історія[ред. | ред. код]

Відкритий у грудні 1952 року шляхом аналізу ґрунту з атолу Еніветок (Маршаллові острови), де було здійснено випробування першого американського термоядерного пристрою «Майк».

Утворення[ред. | ред. код]

Утворюється захопленням ядрами плутонію нейтронів:

${\displaystyle \mathrm {^{239}_{\ 94}Pu\ {\xrightarrow[{-5\ \beta ^{-}}]{+\ 14,\ 15,\ 16\ (n,\gamma )}}\ _{\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ 99}^{253,\ 254,\ 255}Es} }$

або при обстрілі каліфорнію ядрами дейтерію^[2]:

${\displaystyle \mathrm {^{249}_{\ 98}Cf\ +\ _{1}^{2}D\ \longrightarrow \ _{\ 99}^{248}Es\ +\ 3\ _{0}^{1}n\quad (_{\ 99}^{248}Es\ {\xrightarrow[{27\ min}]{\epsilon }}\ _{\ 98}^{248}Cf)} }$

Інші ізотопи отримані при обстрілі берклію альфа-частинками^[3]:

${\displaystyle \mathrm {^{249}_{\ 97}Bk\ {\xrightarrow[{-\ 4-1\ n}]{+\alpha }}\ _{\ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ \ 99}^{249,\ 250,\ 251,\ 252}Es} }$

Використання[ред. | ред. код]

Використовується лише як сировина (ядерна мішень) з метою отримання інших трансуранових елементів методом «важких іонів». Комерційного значення не має.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Ейнштейній на Webelements [Архівовано 20 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Ейнштейній у Популярній бібліотеці хімічних елементів [Архівовано 19 травня 2021 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Einsteinium

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.