Екологія атмосфери — Вікіпедія

Еколо́гія атмосфе́ри — розділ геоекології, що вивчає стан атмосфери і вплив на атмосферу діяльності людини.

Забруднення атмосфери[ред. | ред. код]

Забруднення атмосфери відбувається внаслідок дій як природних факторів (пожежі, виверження вулканів, пилові бурі), так і антропогенних, або штучних. Забруднюючі речовини можуть бути в газоподібному або в твердому стані (пил та аерозоль).

При забрудненні

Основні наслідки забруднення атмосфери[ред. | ред. код]

Результатом викидів забруднюючих речовин з різних джерел є забруднення атмосфери. При перенесенні по повітрю від джерел появи забрудненюючі речовини можуть зазнати змін, у тому числі і хімічні перетворення одних забруднень в інші, ще небезпечніші речовини. Таким чином, забруднюючими прийнято вважати ті речовини, які негативно впливають на довкілля безпосередньо, або після хімічних змін в атмосфері, або у поєднанні з іншими речовинами.

Вміст забруднень, що встановився в повітрі, визначає ступінь руйнівної дії на цей регіон. Результати забруднень можна оцінити по негативній дії на людину, рослини, тварин, воду і т.і.; а також, в глобальнішому сенсі, по негативній дії на клімат, ряд економічних і соціальних умов.

Найвідоміші результати забруднення атмосфери:

Захист атмосфери[ред. | ред. код]

На XIX спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН у червні 1997 року було прийнято один з основних напрямків природоохоронної діяльності національних урядів у рамках програми. Цей напрямок полягає у підтримці чистоти атмосферного повітря планети. Для захисту атмосфери потрібні адміністративні і технічні заходи, спрямовані на зменшення зростаючого забруднення атмосфери. Захист атмосфери не може бути успішним при односторонніх і половинчастих заходах, спрямованих проти конкретних джерел забруднення. Необхідно визначити причини забруднення, проаналізувати вклад окремих джерел в загальне забруднення і виявити можливості обмежити ці викиди.

Так в цілях захисту довкілля в грудні 1997 року ухвалив Кіотський протокол, спрямований на регулювання викидів в атмосферу парникових газів. В Україні на збереження і поліпшення якості атмосферного повітря спрямований закон «Про охорону атмосферного повітря». Цей закон повинен регулювати відношення в області охорони атмосферного повітря, щоб поліпшити стан атмосферного повітря і забезпечити сприятливе середовище для мешкання людини, попередити хімічні тощо впливи на атмосферне повітря і забезпечити раціональне використання повітря в промисловості.

Науковці Житомирської області розробили спеціальну програму, яка покликана покращити ситуацію з викидами в повітря.[1]

Очистка повітря[ред. | ред. код]

Очистка антропогенних викидів в атмосферу може бути промислова або санітарна. Мета промислової очистки викидів - отримання корисних речовин і їх подальше використання. Мета санітарної очистки викидів - очистка викидів до такого вмісту шкідливих речовин, що є безпечним для людини та навколишньої природи.

Методи очистки повітря від газоподібних шкідливих речовин:

Для очистки повітря від твердих шкідливих речовин використовують:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник. -К.: Знание, КОО., 2004. — 309 с.
  • Елмалова В. И. Охрана атмосферного воздуха.- М.: Юрид. лит., 1984. — 122 с.
  • Луконенко В. Г., Несолёнов Г. Ф. Определение антропогенного воздействия производственного процесса на воздушную среду: Учеб. пособие. — Самара: Самарский гос. Аэрокосмический ун-тет, 1994. — 44 с.
  • Никитин Д. П., Новиков Ю. В. Окружающая среда и человек. — М., 1988. — 315с.
  • Родионов А. И. и др. Техника защиты окружающей среды. Учебник для вузов. — М.: Химия, 1989.
  • Сытник К. М., Брайон А. В. Биосфера, экология, охрана природа.- К.: Наук. думка, 1987. — 522 с.
  • Тищенко Н. Ф. Охрана атмосферного воздуха.- М.: Изд. «Химия», 1991. — 362 с.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Програма охорони атмосферного повітря на Житомирщині. zhytomyr.name (укр.). Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.