Електрозапалювач — Вікіпедія

Електрозапа́лювач (рос.электровоспламенитель, англ. electrodetonating fuse, electric fuse igniter; нім. Elektroanzünder m, Elektrozündsatz m, elektrischer Zünder m) — у вибуховій справі — пристрій, призначений для підривання на відстані електричним струмом капсулів-детонаторів або зарядів димного пороху.

Належить до засобів висадження.

Складається з пари провідників, до кінців яких припаяний місток розжарювання із платино-іридієвої, константанової або ніхромової (частіше за все) нитки діаметром 25-50 мкм. Місток знаходиться в краплі затверділої запалювальної речовини.

Див. також[ред. | ред. код]

• Електродетонатор

Література[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.