Елювій — Вікіпедія

Елювій (від лат. eluo — вимиваю) — продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи так звану кору вивітрювання.

Опис[ред. | ред. код]

Елювій формується на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація.

У залежності від характеру материнських гірських порід і типу вивітрювання продукти вивітрювання можуть мати різну структуру (від уламкової до глинистої) і склад (каоліни, руди заліза, марганцю, алюмінію, нікелю тощо).

Процес видалення матеріалів з геологічних або ґрунтових горизонтів називається елювіацією або вилуговуванням. Існує різниця у використанні цього терміна в геології та ґрунтознавстві. У ґрунтознавстві елювіація — це транспортування ґрунтового матеріалу з верхніх шарів ґрунту на нижні рівні шляхом просочування води вниз через горизонти ґрунту, а накопичення цього матеріалу (ілювіального відкладення) на нижніх рівнях називається ілювіацією^[1][2]. У геології вилучений матеріал не має значення, а родовище (елювіальне родовище) є матеріалом, що залишився. Елювіація відбувається, коли кількість опадів перевищує випаровування.

До елювіальних рудних відкладень відносяться розсипні родовища вольфраму і золота, сформовані осіданням і збагаченням рахунок винесення речовин з меншою густиною.

Алмази у ґрунті, сформованому вивітрюванням кімберліту, каситеритові вкраплення та відкладення колумбіту-танталіту можуть бути розглянуті як елювіальні відкладення. Елювіальне родовище олова Пітінга (Бразилія) є одним із найбільших у світі. Супергенне збагачення багатого апатитом карбонатиту в Онтаріо (США) призвело до утворення значних елювіальних родовищ фосфатної руди.

Поширення в Україні[ред. | ред. код]

Елювіальні утворення поширені на всій території України.

В Українських Карпатах і Кримських горах на крутих схилах вони представлені грубоуламковим матеріалом. На відносно пологих схилах на елювії формуються ґрунти.

На річкових терасах — молода каолінова кора вивітрювання.

На кристалічних породах Українського щита розвинута потужна (до 60 м і більше) каолінова, рідше латеритна, кора вивітрювання (ортоелювій).

У Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Донецькому прогині, Волино-Подільській монокліналі поширені кори вивітрювання, утворені на осадових породах (метаелювій).

Своєрідні елювіальні висококремнієві пухкі утворення трапляються на карбонатних породах (півд.-зах. схили Українського щита, Львівська крейдова западина).

Всього на території України виявлено понад 16 різновікових горизонтів викопного елювію.

Див. також[ред. | ред. код]

• піски елювіальні
• елювіальні розсипи
• Алювій

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Fritz Scheffer, Paul Schachtschabel: Lehrbuch der Bodenkunde. Springer, Berlin 2018, ISBN 978-3-662-55870-6.

Примітки[ред. | ред. код]