Елізабет Вонарбур — Вікіпедія

Елізабет Вонарбур
Народилася	5 серпня 1947 року Париж
Країна	Канада  Франція
Діяльність	перекладачка, письменниця наукової фантастики, письменниця, авторка оповідань, письменниця-романістка
Сфера роботи	наукова фантастика[1], переклади з англійськоїd[1], переклад на французькуd[1] і науково-фантастична літератураd[1]
Alma mater	Університет Бургундіїd[2] і Університет Лаваля[2]
Мова творів	французька[3]
Жанр	науково-фантастичний роман, науково-фантастичне оповіданняd, дитячий романd, есей і поезія
Magnum opus	Хроніки країни матерів[4], Тихе місто[4] і Reine de Mémoired[4]
Нагороди	Велика премія уявного (1982) Q48752866? (2018) Премія Філіпа Кіндреда Діка (1993) Q3404509? (1978) Q3405962? (1981) Q3404409? (1980) Q3404409? (1981) Премія Жозефа Роні-старшого (1982)
Елізабет Вонарбур у Вікісховищі

|псевдонім=

Елізабет Вонарбур (народилась 5 серпня 1947 року, Париж) — канадсько-французька письменниця-фантастка (романи, оповідання), редакторка та літературна критикиня. Авторка циклу романів та оповідань, володарка ряду літературних премій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 5 серпня 1947 року в Парижі (Франція). З 1973 року мешкає в місті Чікоутімі (нині Сагене), Квебек, Канада. У 1979 році провела перший у серії семінарів-практикумів для письменників наукової фантастики, що тривали до кінця 1980-х та відроджені в 2004 році.

Діяльність[ред. | ред. код]

З 1979 по 1990 рік вона працювала літературною редакторкою франко-канадського науково-фантастичного журналу «Соляріс» (1983—1986).

Перший роман Вонарбур вийшов у 1981 році, а наступного року він виграв дві найпрестижніші французькі премії в галузі наукової фантастики — Гран-прі.

У книзі «Мовчання де ля ците» головна героїня Еліза — остання спадкоємиця декадентської спільноти майже безсмертних вчених, які ховаються в закритому підземному місті в Європі, тоді як навколишня пустеля населена варварськими мутантами. Еліза, продукт генетичних експериментів, наділених особливими дарами та силами, залишає місто, щоб дати людству нове начало. Обидва романи також були перекладені десятками мов як «Тихе місто» та «Хроніки Маерланде». Окрім цих двох, Вонарбур є авторкою кількох творів короткої форми. Романи утворюють цикл «Маерланд», який також включає низку повістей.

Нагороди[ред. | ред. код]

Елізабет Вонарбур удостоєна ряду нагород, у тому числі «Le Grand Prix de la SF française» у 1982 р. та Меморіальної премії імені Філіпа К. Діка в 1992 р. за роботу «Хроніки країни матерів», англійську версію Chroniques du pays des mères.

На конкурсі Prix Boreal, який щорічно присуджується в різних категоріях, виграла кілька нагород у категоріях романів, новел та за свою літературно-критичну роботу. У 1987 році вперше виграла Prix Aurora за роботу в «Соляріс» і за заслуги перед літературою в галузі сайфай та сайфай-фандомом.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Елізабет Вонарбур є авторкою Циклу «Тиранаель» (фр. Cycle de Tyranaël).

• La Maison d'Équité, 2007
• La Princesse de Vengeance, 2006
• Le Dragon Fou, 2006
• Le Dragon de Feu, 2005
• La Maison d'Oubli, 2005
• La Mer allée avec le soleil, 1997
• L'Autre Rivage, 1997
• Mon frère l'ombre, 1997
• Le Jeu de la Perfection, 1996
• Les Rêves de la Mer, 1996
• Contes de Tyranaël, 1994
• Les Voyageurs malgré eux, 1994
• Les Contes de la chatte rouge, 1993
• Chroniques du Pays des Mères, 1992
• Ailleurs et au Japon, 1990
• Histoire de la princesse et du dragon, 1990
• Янус, 1984 рік
• Le Silence de la cité, 1981
• L'Œil de la nuit, 1980

Посилання[ред. | ред. код]

• «Мрії про реальне: Мрії про море Елізабет Вонарбур», Джон Гаррісон, «Дивні горизонти», 28 червня 2004 р.

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б в г} Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. ↑ ^{а б} https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/vonarburg-elisabeth-1947-0
3. ↑ https://www.thecanadianencyclopedia.ca/fr/article/elisabeth-vonarburg
4. ↑ ^{а б в} https://www.litterature.org/recherche/ecrivains/vonarburg-elisabeth-466/