Еліу Рут — Вікіпедія

Еліу Рут
англ. Elihu Root
Народився 15 лютого 1845(1845-02-15)[1][2][…]
Клінтон, Онейда, Нью-Йорк, США[4]
Помер 7 лютого 1937(1937-02-07)[1][2][…] (91 рік)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Поховання Hamilton College Cemeteryd[5]
Країна  США
Діяльність політик, адвокат, дипломат, правник
Галузь право[6], політика[6] і дипломатія[6]
Alma mater Гамільтонський коледжd, New York University School of Lawd, Колумбійський університет і Williston Northampton Schoold
Знання мов англійська[7][6]
Членство Американська академія мистецтв і наук, Фі Бета Каппа, Американське філософське товариство[8], Американська академія мистецтв та літератури і Інститут міжнародного права
Посада державний секретар США, військовий міністр США, сенатор США[d][9], сенатор США[d][9] і сенатор США[d][9]
Партія Республіканська партія США
Батько Oren Rootd
Мати Nancy Whitney Buttrickd
Брати, сестри Oren Root Jr.d і Edward Walstein Rootd
У шлюбі з Clara Frances Walesd
Діти Edith Rootd[10], Elihu Root, Jr.d і Edward Wales Rootd
Автограф
Нагороди
Grand Cross of the Order of the Crown
Нобелівська премія миру

Член Американської статистичної асоціації[d]

Почесний доктор Лейденського университетуd (1913)

Еліу Рут (англ. Elihu Root; нар. 15 лютого 1845(18450215) — пом. 7 лютого 1937) — американський політик та державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру за 1912 рік. Державний секретар США у 19051909 роках.

1905 року, після смерті Джона Хея, президент Теодор Рузвельт призначив Рута державним секретарем США. На посаді державного секретаря Рут реформував консульську службу. 1906 року відвідав третю Панамериканську конференцію у Ріо-де-Жанейро, переконував уряди латиноамериканських країн взяв участь у Гаазькій мирній конференції.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]