Еммануель де Вітте — Вікіпедія

Еммануель де Вітте
нід. Emanuel de Witte
«Надгробок Віллема Сілента в Новій церкві Делфта», м. Лос-Анжелес
При народженні	Emanuel de Witte
Народження	1617(1617) Алкмар
Смерть	1692(1692)
	Антверпен (утоплення)
Країна	Нідерланди
Жанр	пейзаж, релігійний та міфологічний твір, портрет, храмовий інтер'єр
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Вплив	Пітер Санредам
Вчитель	Evert van Aelstd
Член	Alkmaar Guild of Saint Luked
Твори	пейзаж, релігійний та міфологічний твір, храмовий інтер'єр, портрет
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Палац витончених мистецтв[1], Музей мистецтва Метрополітен[2], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Амстердамський музейd, Національні галереї Шотландіїd, Музей Принценгоф, Мауріцгейс, Рейксмузей, Художній інститут Чикаго, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національна галерея, Національний музей, Баварські державні колекції картинd, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Rijksmuseum Twenthed, Монреальський музей красних мистецтв, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Ресіденцгалеріd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Allen Memorial Art Museumd, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей Ізраїлю, Timken Museum of Artd, Зібрання Воллеса, Гарвардський художній музей, Музей фюрера, Художній музей Фогга[d], Берлінська картинна галерея, Hallwyl Museumd, Єврейський історичний музей, The Mesdag Collectiond, Staatliches Museum Schwerind, Музей Гронінгена, Stedelijk Museum Alkmaard, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Barber Institute of Fine Artsd і Guildhall Art Gallery and London's Roman Amphitheatred
Еммануель де Вітте у Вікісховищі

Еммануель де Вітте (нід. Emanuel de Witte бл. 1617, Алкмар — 1692, Астердам) — голландський художник XVII століття. Робив портрети, побутові сцени, релігійні композиції, зображення інтер'єрів здебільшого готичних церков.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Алкмар. Походить з родини викладача (батько був вчителем математики в школі). Син обрав шлях художника. 1636 року був прийнятий в гільдію Святого Луки в Алкмарі.

Починав з релігійних та міфологічних картин, серед яких «Юпітер і Меркурій у Філімона та Бавкіди» (1647, Делфт, музей Гет Прінсенгоф). Але релігійний живопис все менше користувався попитом в протестантській країні, прочани якої вважали біблійні композиції ідолослужінням. Це навернуло художника до розробки інших сюжетів, серед яких були портрети на замову та храмові інтер'єри готичних церков, синагог тощо. Храмові інтер'єри робив також художник Пітер Санредам. Для церковних інтер'єрів Санредама, що створюють настрій спокою і ясності архітектурного образу, характерне зображення всього вільного простору церкви із переважанням прямої, фронтальної перспективи, м'якого розсіяного світла і невеликої кількості стаффажних фігур.

Зовсім інакше підійшов до створення інтер'єрів де Вітте. Зазвичай це храмові фрагменти з грою сонячного освітлення на колонах готичних споруд, в напівпорожніх протестантських тепер храмах Делфта, Амстердама тощо. Зустрічались також фантазійні інтер'єри якихось умовних храмів, створених з використанням реальних замальовок митця.

Зайва особа[ред. | ред. код]

Життя художника припало на добу дикого капіталізму в Голландії. Розбурхане суспільство роздирали богословські пошуки, швидке розшарування на бідних та багатих, безжальна боротьба конкурентів, війни в Європі, активна участь Голландії в географічних експедиціях і колоніальних захопленнях заморських земель. Неспокійний характер митця не сприяв ні його фінансовим успіхам, ні праці в якомусь єдиному художньому центрі. За свідоцтвами сучасників, він часто обурювався, брав участь в азартних іграх і бійках, які починав сам (збережені відомості про його бійку з Герардом де Лерессом). Він робив борги, лаявся з глядачами під час праці над власними картинами, розривав контракти з торговцями картин. Все це зменшувало кількість замов і спонукало до вимушених подорожей. Його життєвий шлях все більше ставав життям зайвої особи, що не вписувалась в жорстоке капіталістичне суспільство.

Маловдалим було і його приватне життя. Першу дружину художника Гер'є Арентс спіймали на крадіжках і вигнали з міста вагітною. Невідомо від чого, але вона померла 1655 року. Художник узяв новий шлюб вдруге, але і вона померла молодою 1663 року. Життя закінчував у прихистку для бідних. Після конфлікту з черговим кредитором старий художник у відчаї покінчив життя самогубством. Він повісився на міському мосту взимку, але мотузка обірвалась і тіло впало у воду. Мерця знайшли лише через декілька тижнів навесні.

Життєпис художника і драматичні події останніх років його життя надав художник і історіограф нідерландських митців Арнольд Хоубракен.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

• "Нова церква в Делфті ", 1644, Зальцбург
• «Юпітер і Меркурій у Філімона та Бавкіди», 1647, Делфт, музей Гет Прінсенгоф
• "Оде Керк в Делфті ", 1651, Лондон
• «Фондова біржа в Амстердамі», 1653, Роттердам, музей Ван дер Ворм
• «Нова церква в Делфті», 1656, Палац витончених мистецтв (Лілль), Франція
• "Оде Керк в Амстердамі під час проповіді ", 1660, Національна галерея (Лондон)
• "Рибний ринок ", 1672, Роттердам, Музей Бойманс ван Бенінген
• "Палац в італійському місті ", Ермітаж, Санкт-Петербург
• "Інтер'єр синагоги ", 1680, Берлін
• "Ринок в порту ", Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• "Храмовий інтер'єр ", Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  «Оде Керк в Делфті під час проповіді», Канада, Національна галерея
• 
  «Готична церква», 1679, Музей красних мистецтв, Страсбур
• 
  «Подвір'я біржі в Амстердамі», Роттердам, Музей Бойманс ван Бенінген
• 
  «Храмовий інтер'єр», Клівленд

Див. також[ред. | ред. код]

• Протестантизм
• Реалізм
• Побутовий жанр
• Пітер Санредам
• Ізгої
• Золоте століття голландського живопису
• Самогубство
• Арнольд Гаубракен

Джерела та література[ред. | ред. код]

• I. Manke, Emanuel de Witte, Amsterdam 1963.
• Лев Н. Ю. Эмануэль де Витте. М.: Искусство, 1976
• Життєпис художника [Архівовано 6 квітня 2008 у Wayback Machine.]
• Твори в музеях світу [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Живопис on line [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Вітте // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еммануель де Вітте

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Invaluable.com · Invaluable.com · Artnet · Artsy · Athenaeum · Europeana · Frick Art Reference Library · Kunstindeks Danmark · RKDartists · Архів образотворчого мистецтва (Чехія) · Музей мистецтв Філадельфії · Національний музей Швеції Література та бібліографія Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Універсальна литовська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Allgemeine Deutsche Biographie · Encyclopædia Britannica · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook Довідкові видання Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · ECARTICO · Google Arts & Culture · KulturNav · National Historical Museums of Sweden · Swedish Open Cultural Heritage Нормативний контроль BNE: XX1719361 · BNF: 14492160w, 14943039v · BPN: 70260141 · FAST: 434178 · Freebase: /m/070tlp · GND: 118634151 · ISNI: 0000000082585639 · J9U: 987007509740805171 · LCCN: no99039098 · LNB: 000208026 · NKC: ola2002161332 · NLI: 001437078 · NTA: 069393389 · RRL: 190030 · SUDOC: 158271769 · ULAN: 500025645 · URBS: 258898 · VIAF: 69722781 · WorldCat: lccn-no99039098

1. ↑ http://www.pba-lille.fr/Collections/Chefs-d-OEuvre/Peintures-XVI-sup-e-sup-XXI-sup-e-sup-siecles/Interieur-de-la-Nieuwe-Kerk-de-Delft
2. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/438490
3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/de-witte-emanuel-1