Емма Томпсон — Вікіпедія

Емма Томпсон
англ. Emma Thompson
Ім'я при народженні англ. Emma Thompson
Народилася 15 квітня 1959(1959-04-15)[3][4][…] (65 років)
Паддінгтон, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Громадянство  Велика Британія
Діяльність акторка, телеакторка, кіноакторка, комікеса, кінорежисерка, сценаристка, акторка театру, акторка озвучення, письменниця
Alma mater Ньюнгем коледж, Кембриджський університет і The Camden School for Girlsd
Роки діяльності 1980 — і дотепер
Чоловік Кеннет Брана (1989—1995) — розлучені
Грег Вайз (2003 — дотепер)
Діти 2 (Гая, Тиндиєбуа Агаба)
Батьки Eric Thompsond[4]
Phyllida Lawd[4]
Брати / сестри Sophie Thompsond
IMDb ID 0000668
Нагороди та премії
CMNS: Емма Томпсон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Томпсон.

Дама-командор Е́мма То́мпсон (англ. Dame Emma Thompson; нар. 15 квітня 1959, Паддінгтон) — британська театральна та кіноакторка, сценаристка, продюсерка, комікеса, феміністка, екоактивістка, ВІЛ/СНІД-активістка, письменниця. Як акторка і сценаристка Томпсон отримала найпрестижніші премії в кіноіндустрії: дві премії «Оскар» (1993, 1996), дві премії «Золотий глобус» (1993, 1996), дві премії Британської академії кіно (БАФТА) (1993, 1996), телевізійну премію Британської академії (1988) та прайм-тайм премію «Еммі» (1998).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилась в Лондоні 15 квітня 1959 року.[6] Батько — англійський актор Ерік Томпсон (англ. Eric Thompson[en]). Мати — шотландська акторка Філліда Лоу (англ. Phyllida Law[en]), грала разом з Еммою в кількох фільмах. Сестра, Софі Томпсон (англ. Sophie Thompson[en]) — також акторка. Дитиною Емма навчалась в школі для дівчат в Камдені (район в Лондоні).[7]

Студентські роки[ред. | ред. код]

В підлітковому віці Томпсон цікавилась мовами та літературою. Вона успішно здала екзамени з англійської, французької та латинської мов, після чого у 1977 отримала стипендію на вивчення англійської мови в коледжі Ньюмен в Кембриджі. Під час навчання в коледжі вона потрапила у престижний театральний клуб «Рампа» (англ. Footlights[en]) при Кембриджському університеті, де стала першою жінкою-учасницею клубу.[8] У 1980 вона стала віцепрезиденткою цього театрального клубу[9] і співрежисеркою першої жіночої ревю-трупи «Жіноча година» (ревю — це жанр театрального мистецтва, в якому поєднуються музика, танці та скетчі)[10]. У 1981 році Емма Томпсон разом зі своєю трупою отримала перемогу на фестивалі в Единбурзі.[11] Коледж закінчила з відзнакою.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1980-ті: рання робота та прорив[ред. | ред. код]

Першу професійну роль Томпсон отримала в 1982 році, у театральній версії популярного комедійного шоу «Не новини о дев'ятій годині» (Not the Nine O'Clock News). Потім вона отримала невелику роль у комедійному серіалі на місцевому каналі ITV «Немає про що турбуватися!» (There's Nothing to Worry About!) (1982). У 1983 році акторка з'явилась у шоу на каналі BBC «Кришталевий куб» (The Crystal Cube) (1983), який створили Стівен Фрай та Г'ю Лорі (пізніше, у 1988, вона знову співпрацювала з ними у шоу BBC «Radio 4 Saturday Night Fry»). У 1985 акторка зіграла Саллі Сміт у музичній виставі «Я і моя дівчина» в театрі Вест Енд в Лондоні.[12]. Томпсон виходила на сцену в цій ролі 15 місяців.[13] За цю роль акторка отримала схвальні відгуки.

Прорив Томпсон здійснила у 1987 році у головних ролях одразу в двох мінісеріалах на телеканалі ВВС «Доля війни» (Fortunes of War) і «Тутті Фрутті» (Tutti Frutti). За них вона у 1988 році отримала премію Бафта за найкращу жіночу роль.[14]

У 1989 році Томпсон дебютувала в повнометражному фільмі  британській романтичній комедії «Високий хлопець». Хоч фільм і не став популярним, проте критика дала позитивну оцінку роботі Томсон. Зокрема, кінокритика The New York Times назвала її «надзвичайно різнобічною комічною акторкою».[15]

1990-ті: визнання критики та прорив у Голлівуді[ред. | ред. код]

У 1990-му Емма Томпсон грала в театрі в п'єсах Шекспіра «Сон в літню ніч» та «Король Лір». Ці вистави ставив її перший чоловік Кеннет Брана.[16] В 1991 Томпсон повернулась до кіно, виконавши роль другого плану в фільмі «Експромт». За цю роль вона була номінована на найкращу акторку другого плану премії Independent Spirit Award. Цього ж року Томпсон з'явилась у повнометражному фільмі «Померти знову» (1991), режисером в якому був Брана. Фільм доволі високо оцінила аудиторія, його оцінка на сервісі IMDb — 6.9 з 10.[17]

Голлівудський прорив Емми Томпсон стався у 1992 році, після однієї з головних ролей у драмі «Маєток Говардс Енд» (з Ентоні Гопкінсом та Геленою Бонем Картер). Критика високо оцінила гру Томпсон. Зокрема, відомий сценарист і кінокритик, лауреат Пулітцерівської премії Роджер Еберт у своїй рецензії зазначив: «Емма Томпсон чудова в центральній ролі: тиха, іронічна, спостережлива, зі сталевим стержнем усередені».[18]. Фільм отримав 49 номінацій та 32 нагороди, в тому числі 3 Оскари, з яких один для Емми Томпсон у номінації «Найкраща акторка головної ролі».[19]. Крім цього, Томпсон отримала за цей фільм й інші відомі нагороди — Золотий глобус та премію БАФТА. Журналіст The New York Times зазначив, що акторка «майже за одну добу досягла міжнародного успіху».[6]

У 1993 Томпсон знялася ще в одному фільмі з Ентоні Гопкінсом – «Наприкінці дня». Фільм мав комерційний успіх, також його позитивно оцінила аудиторія та критика. На IMDb фільм отримав рейтинг 7.8 з 10.[20] Згодом Томпсон в інтерв'ю BBC назвала фільм чудовим досвідом для своєї кар'єри і «шедевром стриманих емоцій».[21] Стрічка була номінована на 8 Оскарів, в тому числі й Емма Томпсон (в категорії «за найкращу жіночу роль»). Того ж року акторка була номінована ще на один Оскар – у категорії «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль у фільмі «В ім'я батька» (1993). Завдяки цьому Томпсон стала восьмою акторкою за всю історію премії, яка була номінована на Оскари в двох категоріях за один рік.[22]

У 1995 році Томпсон взяла участь як сценаристка у створенні фільму «Розум і почуття». Томпсон протягом 5 років працювала над адаптацією сценарію на основі однойменного роману Джейн Остін. Вона виконала роль однієї з трьох стестер (Елінор Дешвуд). Разом із Томпсон головні ролі зіграли Алан Рікман, Кейт Вінслет і Г'ю Грант (а одну з другорядних ролей – Г'ю Лорі). Фільм отримав шалений успіх і вважається однією з найкращих екранізацій Джейн Остін. На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг 97 % від кінокритики і 90 % від аудиторії.[23] Стрічка була номінована на 7 Оскарів і виграла один. Томпсон отримала третю в своїй кар'єрі номінацію за найкращу жіночу роль і перемогу в номінації «Найкращий адаптований сценарій». Таким чином Емма Томпсон стала першою і єдиною досі акторкою, яка отримала Оскар і за акторську майстерність, і за написання сценарію.[24] За цей фільм вона також отримала другу в своїй кар'єрі премію БАФТА за найкращу жіночу роль та премію Золотий глобус за найкращий сценарій.[25]

У 1999 році Томпсон народила доньку і вирішила зменшити навантаження у зйомках. У 1999 і 2000 грала лише в невеликих епізодичних ролях.[26]

2000—2010: успішне повернення до кар'єри[ред. | ред. код]

У 2001 році Томпсон зіграла лише в одному фільмі – драмі «Дотепність» (Wit). Фільм був знятий на основі п'єси, за яку авторка, Маргарет Едсон, отримала Пулітцерівську премію. Томпсон погодилась узяти роль через переконання, що "сценарій цього фільму – один з найкращих, серед тих, що вийшли в Америці".[27]. Вона втілила головну героїню — хвору на рак яєчників професорку Гарвардського університету. Томпсон провела кілька місяців репетицій, щоб правильно передати складний характер і драму головної героїні. Також для ролі вона поголила голову. Кінокритика була в захваті від гри та проживання ролі Еммою Томпсон[28],[29]. За фільм Томпсон була номінована на премії Золотий глобус, Еммі та премію Гільдії кіноакторів США «за найкращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі».

У 2002-му акторка продовжила утримуватись від ролей, виховуючи доньку. В цьому році вона лише озвучила персонажку гри «Планета скарбів» для Play Station (капітанку Амелію).

У 2003 році Томпсон частково повернулась до кар'єри. Зокрема, вона зіграла в одному з найвідоміших фільмів за її участі – «Реальна любов». Фільм отримав позитивні відгуки від критики та аудиторії. Томпсон втілила дружину, яка підозрює свого чоловіка у зраді. Критика назвала сцену з плачем Томпсон «найкращим плачем на телеекранах».[30]. Згодом вона в інтерв'ю розповіла, що їй нескладно було зіграти роль: «У мене було багато життєвого досвіду, коли я плакала в спальні, а потім виходила і мусила бути веселою, збирати шматочки свого серця і класти у шухляду».[31]

Ще одна успішна роль у 2003 році — в мінісеріалі від HBO «Янголи в Америці» спільно з Аль Пачіно та Меріл Стріп. Сюжет серіалу стосується епідемії СНІДу в Америці часів Президента Рейгана. Томпсон виконала в серіалі одразу 3 ролі: медсестру, бездомну жінку та головну роль. За цю роботу знову номінувалася на Еммі.[32]

На прем'єрі фільму «Моя жахлива няня», 2005 рік

У 2004 році Томпсон долучилась до акторського складу серії фільмів про Гаррі Поттера. Перша її поява в популярній франшизі – в ролі ексцентричної вчительки ворожінь Сивілли Трелоні у третьому фільмі «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану» (2007). Згодом вона повторила свою роль у п'ятій серії фільмів «Гаррі Поттер і Орден Фенікса», а також в останньому фільмі – «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 2» (2011).[33]

У 2005 році вийшов проєкт, над яким Томпсон працювала 9 років.[34] Вона створила сценарій для дитячого фільму «Моя жахлива няня» (або дослівно: «Няня Макфі»), в основі якого – неприваблива няня, яка має дисциплінувати групу дітей. Крім роботи над сценарієм, Томпсон також виконала головну роль (няні) спільно з Коліном Фертом та Анджелою Ленсбері.[35] Фільм став дуже успішним, посівши перше місце в прокаті Великої Британії і заробивши понад 123 мільйони доларів по всьому світу (бюджет фільму складав $25 мільйонів).[36]

Ще один доволі успішний фільм, за який Томпсон отримала позитивні відгуки аудиторії та критики – «Останній шанс Гарві>» (2008). Емма Томпсон зіграла з Дастіном Гоффманом самотню пару середніх років, які починають стосунки. За ці ролі обоє отримали номінації на Золотий глобус. Критика відзначила, що «Томпсон і Гоффман створили потрібну магію у фільмі. Завдяки їм цей фільм запам'ятається».[37]

Через 5 років після фільму «Моя жахлива няня», у 2010-му, Томпсон повторила роль няні Макфі у продовженні – «Моя жахлива няня: Великий бум».[33]

Того ж року знову зіграла в дуеті з Аланом Рікманом, у телевізійному фільмі від BBC «Пісня Ланчу», пару, яка зустрілася в ресторані через 15 років після завершення своїх стосунків. Це телевізійна версія однойменної романтично-драматичної поеми Крістофера Ріда. Фільм доволі короткий — триває всього 50 хвилин.[38] Стрічка принесла акторці четверту номінацію на премію Еммі.[32]

2011—2021: зйомки в блокбастерах та фільмах студії Дісней[ред. | ред. код]

У 2012 році Емма Томпсон з'явилась у великобюджетному голлівудському блокбастері «Люди в чорному 3». Ця науково-фантастична комедія стала одним з найкасовіших фільмів, у яких грала Томпсон (касові збори склали понад 620 млн доларів).[39]

На прем'єрі фільму «Як вкрасти діамант», 2013 рік

У 2012 Емма Томпсон двічі втілювала королев: озвучуючи персонажку мультфільму студії Pixar «Відважна» (королеву Елінор, матір головної героїні); королеву Єлизавету II в британській телевізійній п'єсі «Playhouse Presents».

2013 року Томпсон зіграла лиходійку в фентезійній мелодрамі «Прекрасні створіння». Фільм провалився і в оглядах кінокритики, і в рейтингах переглядів. Зокрема, на сервісі Rotten Tomatoes фільм отримав «гнилий помідор» (негативну оцінку кінокритики) і рейтинг 54 % зі 100 % від глядачів та глядачок.[40]

Наступний фільм, який вийшов з Еммою Томпсон у 2013 році, був значно вдалішим. Вона виконала одну з головних ролей: письменницю у біографічній комедійній драмі «Порятунок містера Бенкса» від кінокомпанії Walt Disney Pictures. Акторка зіграла в головних ролях спільно з Томом Генксом. Томпсон заявила, що це найкращий сценарій, який вона читала за останні роки, і була рада, що їй запропонували роль. Вона вважала цю роль однією з найскладніших у своїй кар'єрі, бо «ніколи, насправді ніколи не грала нікого настільки суперечливого чи складного»[41] Критика зазначила, що роль Томпсон – «одна з найкращих її ролей за останні роки» і те, що акторка «принесла глибину в передбачуваний фільм».[42]

2015-го вийшло три фільми з участю Емми Томпсон. Найуспішніший — «Легенда про Барні Томсона», в якому вона зіграла 77-річну колишню повії з Шотландії (матір головного героя), працюючи у віковому гримі, що зістарював її на 20 років. І хоч фільм отримав посередні відгуки від аудиторії та кінокритики, остання позитивно відгукувалася про гру Томпсон. Більшість критиків відзначили чудове перевтілення акторки і те, що «вона додала іскри цьому фільму».[43]

У 2016 вийшов фільм «Дитина Бріджит Джонс», в якому Томпсон спробувала себе в ролі сценаристки романтичної комедії, а також виконала епізодичну роль лікарки.

У 2017 вийшов музичний фільм «Красуня і Чудовисько» від компанії Walt Disney Animation Studios, в якому Емма Томпсон озвучила місіс Поттс — економку замку, яку закляття відьми перетворило на чайник.[33] Фільм став найкасовішим серед тих, в яких акторка брала участь: касові збори склали понад 1.2 мільярда доларів.[44]

Найуспішнішою роллю Томпсон у 2018 році стала головна роль у соціальній драмі «Закон про дітей». Вона втілила суддю, котра розглядає справу, в якій батьки відмовились лікувати свого сина від раку через релігійні переконання.[33]

2019-го вийшла драматична комедія з Томпсон у головній ролі – «Пізній вечір». Томпсон зіграла Кетрін Ньюбері, ведучу вечірнього комедійного шоу, в якого стрімко падають рейтинги. Практично всі кінокритики позитивно відгукнулись про гру Томпсон. Зокрема, зазначали, що «холодна відьма, яку грає Томпсон, можливо навіть перевершила роль Меріл Стріп з фільму „Диявол носить Prada“». Також акторка чудово розкрила свою героїню, яка спочатку була байдужа і самозакохана, а згодом стала більш м'якою і людяною.[45] Томпсон за цю роль була номінована на премію «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у комедії або мюзиклі.

У 2021 році вийшов успішний фільм «Круелла» від Walt Disney Pictures, в якому Томпсон зіграла головну лиходійку – Баронесу фон Геллман. Більшість і глядачів, і критиків позитивно відгукнулись про фільм та гру двох головних героїнь — Емми Томпсон і Емми Стоун. Зокрема, кінокритика зазначала, що зла героїня Томпсон вийшла настільки холодною, що «Томпсон дала баронесі можливість охолодити кімнату одним поглядом і вміння жахати лакея одним словом».[46] В рецензії видання The New York Times Топсон у цій ролі назвали «неймовірно елегантною і диявольською». Крім цього, критика позитивно відгукнулась про те, що Томпсон змогла показати свою героїню максимально лихою: «Баронеса Томпсон вийшла як справжня велика лиходійка. Вона небезпечний нарцис і однозначне чудовисько, людина, яка заслуговує на те, щоб її принизили, зганьбили і нарешті скинули з трону».[47]

Особисте життя[ред. | ред. код]

З матір'ю, акторкою Філлідою Лоу (в центрі), та сестрою, акторкою Софі Томпсон (ліворуч), 2014 рік

Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х рр. акторка зустрічалася із Г'ю Лорі, разом із яким брала участь у театральному клубі «Рампа».

У 1989—1995 роках була одружена з актором і режисером Кеннетом Браною.

У 2003 році одружилася з актором, сером Ґреґом Вайзом (англ. Greg Wise[en]), з яким познайомилась у 1995 р. на зйомках фільму «Розум і почуття». Пара має дочку Гаю (англ. Gaia), яку Томпсон народила в 1999 році,[48] та усиновленого сина-руандійця Тиндиєбуа Агабу (англ. Tindyebwa Agaba), родина якого загинула під час геноциду, а сам він деякий час був дитиною-солдатом.[49]

Емма Томпсон не має другого особистого імені (англ. middle name), традиційного в західному світі.

Активізм[ред. | ред. код]

Емма Томпсон є прихильницею лейбористської партії Великої Британії (лівоцентризм) і Партії рівності жінок.

Фемінізм[ред. | ред. код]

Томпсон називає себе феміністкою (і згадує, що «у 19 була радикальною феміністкою»). Вона зауважує, що слово "фемінізм" демонізували, адже багато жінок, в тому числі молодих голлівудських акторок, навіть не розуміють його справжнього сенсу і часто відповідають, що не поділяють фемінізм. В одному з інтерв'ю Томпсон висловилась на цю тему: «Це дивно. Будь-яка жінка, яка каже, що не феміністка, фактично каже, що не вірить у рівні права жінок».[50]

Томпсон часто в своїх інтерв'ю та відкритих листах піднімає питання рівної оплати праці для жінок та боротьби з домашнім насильством.[51]. Вона також підіймає питання важливості сексуальної освіти та безпеки дітей від педофілів. В інтерв'ю британському Daily Mail Томпсон розповіла, що до неї у 8-річному віці сексуально приставав аніматор-чарівник на святкуванні дня народження та насильно поцілував у рот: «Я думала, що це моя провина. Діти завжди думають, що це їхня провина».[52]

Емма Томпсон фінансово підтримала фонд матеріальної підтримки жінок, які йдуть у політику. В інтерв'ю виданню The Guardian Томпсон роз'яснила: «Жінкам часто потрібна додаткова допомога, щоб подолати численні бар'єри для входу в політику. Наша політична система була побудована для чоловіків. Нам потрібні жінки різного походження та з різним життєвим та професійним досвідом, щоб бути обраними і щоб система працювала для більшості людей, а не лише для кількох провідних груп».[53]

Екозахист[ред. | ред. код]

Емма Томпсон є прихильницею екологічної організації Грінпіс. У 2009 році Томпсон викупила частину землі біля аеропорту Лондон-Хітроу через те, що планувалось суттєве розширення аеропорту і кількості авіарейсів. На думку екологів така дія суттєво збільшила б рівень шуму і забруднення навколишньої території. Томпсон і ще троє активістів викупили землю і таким чином заблокували забудову.[54]

У серпні 2014 року Томпсон з 14-річною дочкою Гаєю вирушила в експедицію Грінпіс «Зберегти Арктику». Цей проєкт має на меті підвищити обізнаність про глобальне потепління, танення льодовиків і небезпеку буріння нафти в Арктиці.[55] Топмсон була учасницею та спікеркою на Народному марші проти змін клімату в Лондоні.[56] Вона відвідувала Швецію, де на конференції разом з іншими європейськими екологами закликала Норвегію не розширювати кількість точок з буріння нафти в Арктиці.[57]

Емма Томпсон і Україна[ред. | ред. код]

У 2022 році підтримала Україну після початку повномасштабного російського вторгнення. Акторка курувала Комітет, що опікується біженцями, та виступала за спрощення оформлення віз для українців[58]. У березні 2022 року взяла участь у багатотисячній демонстрації на підтримку України у Лондоні, прочитавши англійською мовою вірш Тараса Шевченка «Сонце заходить, гори чорніють», а через два роки привітала Ліну Костенко з 94-річчям, прочитавши англійською мовою її вірш «Крила». «Я щодня думаю про вас [український народе], залишаючись в єдності з Україною та заради неї» — казала Емма Томпсон[59].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Оригінальна назва Персонажка
1989 Генріх V Henry V Катерина Валуа
1990 Довгов'язий The Tall Guy Кейт Леммон
1991 Померти знову Dead Again Грейс / Маргарет Штраус
1991 Експромт Impromptu герцогиня Д'Антан
1992 Маєток Говардс Енд Howards End Маргарет Шлеґель
1992 Друзі Пітера Peter's Friends Меггі Честер
1993 Багато галасу з нічого Much Ado About Nothing Беатріс
1993 У присмерках дня The Remains of the Day міс Кентон
1993 В ім'я батька In the Name of the Father Герет Пірс
1993 Наприкінці дня The Remains of the Day Сара Кентон, економка
1994 Джуніор Junior докторка Діана Реддін
1995 Розум і почуття Sense and Sensibility Елінор Дешвуд
1995 Каррінгтон Carrington Дора Каррінгтон
1997 Зимовий гість The Winter Guest Френсіс
1998 Основні кольори Primary Colors Сюзан Стентон
1998 Поцілунок Юди Judas Kiss Седі Гокінз
2000 Все можливо, Бебі Maybe Baby Друзілла
2002 Планета скарбів Treasure Planet капітанка Амелія (озвучення)
2003 Мріючи про Аргентину Imagining Argentina Сесілія
2003 Реальна любов Love Actually Карен
2003 Янголи в Америці Angels in America сестра Емілі / безпритульна жінка / янгол в Америці
2004 Гаррі Поттер і в'язень Азкабану Harry Potter and the Prisoner of Azkaban професорка Сивіла Трелоні
2005 Моя жахлива няня Nanny McPhee няня Матильда МакФі
2006 Персонаж Stranger than Fiction Карен Ейфелл
2007 Гаррі Поттер і Орден Фенікса Harry Potter and the Order of the Phoenix професорка Сивіла Трелоні
2007 Я — легенда I Am Legend докторка Еліс Криппін
2008 Повернення до Брайдсгеду Brideshead Revisited леді Марчмейн
2008 Освіта An Education директорка
2008 Останній шанс Харві Last Chance Harvey Кейт Вокер
2009 Рок-хвиля The Boat That Rocked Шарлот
2010 Моя жахлива няня 2 Nanny McPhee and the Big Bang няня Матильда Макфі
2010 Пісня ланчу The Song of Lunch Вона
2011 Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії Harry Potter and the Deathly Hallows професорка Сивіла Трелоні
2012 Люди в чорному 3 Men in Black 3 агентка Оу
2013 Порятунок містера Бенкса Saving Mr. Banks Памела Ліндон Треверс
2017 Історії сім'ї Мейровіц The Meyerowitz Stories Морін
2017 Закон щодо дітей The Children Act Фіона Мей
2017 Upstart Crow[en] Єлизавета I
2018 Король Лір King Lear Гонеріл (Гонерілья)
2018 Агент Джонні Інгліш: Нова місія Johnny English Strikes Again прем'єр-міністерка
2019 Люди в чорному: Інтернешнл Men in Black: International глава американського підрозділу ЛВЧ агентка Оу
2019 Серіал Роки і роки Years and years скандальна політична діячка Вів'єн Рук
2019 How to Build a Girl Аманда
2019 Вимирання (короткометражний) Extinction
2019 Щасливого Різдва Last Christmas Петра
2019 Дулітл: Прослуховування (короткометражний) Dolittle — Auditions папуга Полі (Полінезія) — голос
2020 Дулітл Dolittle папуга Полі (Полінезія) — голос
2021 Круелла Cruella Баронеса фон Геллман
2022 Успіхів тобі, Лео Гранд Good Luck to You, Leo Grande Ненсі Стоукс
2022 Матильда: Мюзикл Matilda міс Тренчбулл

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119317060 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  5. ↑ Discogs — 2000.
  6. ↑ а б Emma Thompson Biography. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 11 липня 2021.
  7. ↑ Warts'n'all. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 11 липня 2021.
  8. ↑ Tim Walker 9:56 pm GMT 12 Jan 2009 (12 січня 2009). The Telegraph, January 2009. The Daily Telegraph. UK. Архів оригіналу за 9 червня 2010. Процитовано 3 травня 2011.
  9. ↑ Footlights 1980-1989. Архів оригіналу за 9 вересня 2013. Процитовано 11 липня 2021.
  10. ↑ The Cambridge Footlights: First steps in comedy. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 11 липня 2021.
  11. ↑ History Cambridge Footlights. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 11 липня 2021.
  12. ↑ Emma Thompson Full Biography. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 11 липня 2021.
  13. ↑ Emma Thompson: the A-lister who sets her own rules. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 23 липня 2021.
  14. ↑ Television Actress in 1988. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 23 липня 2021.
  15. ↑ The Tall Guy (1989) Review/Film;. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 липня 2021.
  16. ↑ an impressive `king lear` outshines a flawed, hilarious `dream`. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 24 липня 2021.
  17. ↑ Dead Again. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  18. ↑ Reviews «Howards End». Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 24 липня 2021.
  19. ↑ Howards End Awards. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  20. ↑ The Remains of the Day IMDb. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  21. ↑ Andrew Marr interview with Emma Thompson. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  22. ↑ Persons nominated in two acting categories in the same year. Архів оригіналу за 10 березня 2009. Процитовано 28 липня 2021.
  23. ↑ Sense and sensibility Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  24. ↑ Emma Thompson: How Jane Austen saved me from going under. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  25. ↑ Emma Thompson Awards. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  26. ↑ Emma Thompson: A Life in Pictures (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  27. ↑ Emma Thompson – Interview about Wit. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  28. ↑ Roger Ebert When a movie hurts too much. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  29. ↑ TV WEEKEND; Death, Mighty Thou Art; So Too, a Compassionate Heart. Архів оригіналу за 28 липня 2009. Процитовано 5 серпня 2021.
  30. ↑ Emma Thompson: A Life in Pictures (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  31. ↑ Emma Thompson Talks Kenneth Branagh’s Alleged Affair With Helena Bonham Carter. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  32. ↑ а б Emma Thompson Emmy Awards. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  33. ↑ а б в г Emma Thompson Filmography. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  34. ↑ Emma Thompson a life in pictures (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  35. ↑ Nanny McPhee IMDb. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  36. ↑ Nanny McPhee (2006) - Box Office Mojo. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  37. ↑ Movie reviews Last Chance Harvey. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  38. ↑ The Song of Lunch BBC Two The Genius of British Art C4 review. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 7 серпня 2021.
  39. ↑ Emma Thompson Box office data.
  40. ↑ Rotten Tomatoes Beautiful Creatures. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 7 серпня 2021.
  41. ↑ Not-So-Cheery Disposition: Emma Thompson On Poppins' Cranky Creator. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 7 серпня 2021.
  42. ↑ Reviews cinema «Saving mr.Banks. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 7 серпня 2021.
  43. ↑ Rotten Tomatoes Reviews. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  44. ↑ Beauty and the Beast Box office. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 8 серпня 2021.
  45. ↑ 'Late Night': Sundance Review BY ANTHONY KAUFMAN. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 8 серпня 2021.
  46. ↑ Cruella (2021). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 8 серпня 2021. {{cite web}}: Текст «Film Review» проігноровано (довідка)
  47. ↑ Review: ‘Cruella’ is dazzling fun but shows too much sympathy for the de Vil. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  48. ↑ Деякі джерела указують роком народження 2000-й.
  49. ↑ Біографія Емми Томпсон на сайті Міжнародної бази фільмів — imdb.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  50. ↑ Emma Thompson’s Wonderful Thoughts on Feminism, Ageism, Trump, and Teapots. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  51. ↑ Emma Thompson backs Women's Equality party for mayoral election. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  52. ↑ Actress Emma Thompson's sex 'handbook' for her daughter of 13 to help her cope with online pressures facing young people. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  53. ↑ Emma Thompson backs launch of UK political fund for women. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
  54. ↑ Protesters buy up Heathrow land. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  55. ↑ Emma Thompson: 'It's a different patch of life, your 50s'. Архів оригіналу за 17 вересня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.
  56. ↑ What Emma Thompson got right and wrong on climate change. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  57. ↑ Emma Thompson says wants people to 'shout loudly' about climate change. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  58. ↑ Емма Томпсон на демонстрації на підтримку України прочитала поезію Шевченка
  59. ↑ Британська акторка Емма Томпсон прочитала вірш Ліни Костенко в день 94-річчя письменниці

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Emma Thompson
Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
AllCinema · AllMovie · AllMusic · Ciné-Ressources · CineMagia · Cinémathèque québécoise · Cineuropa · Comic Vine · ČSFD · Danmarks Nationalfilmografi · Decine21.com · Deutsche Synchronkartei · Discogs · Douban · EDb · elCinema.com · Elonet · Filmportal.de · FilmTV.it · Filmweb · Internet Broadway Database · Internet Movie Database · iTunes · Jaxsta · KINENOTE · KinoPoisk.ru · Kino-Teatr.ru · Kino-teatr.ua · Korean Movie Database · Metacritic · MusicBrainz · muziekweb.nl · MyMovies.it · MyMovies.it · Open Media Database · PORT.hu · Rivista del Cinematografo · Rotten Tomatoes · Scope · The Numbers · The Movie Database · Turner Classic Movies · Unifrance · Британський інститут кінематографії · Британський інститут кінематографії · КіноБаза · Кіноріум · Шведська база даних фільмів · The Trading Card Database · Національна портретна галерея (Лондон) · Theatricalia · Швейцарський архів виконавських мистецтв
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Deutsche Biographie · Evene · FemBio database · Munzinger IBA · NNDB · Open Directory Project (англ.) · Open Directory Project (ісп.) · Open Directory Project (фр.) · SNAC · TV Tropes · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (англ.) · Fandom (ісп.) · Fandom (фр.) · Fandom (нім.) · Fandom (польськ.) · Fandom (рос.) · Fandom  · Fandom  · Fandom  · Fandom 
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1235858 · BIBSYS: 97029507 · BLBNB: 000557739 · BNB: ThompsonEmma · BNC: a10887465 · BNE: XX1086761 · BNF: 13999086q · CANTIC: 981058513963206706 · CCAB: 000535105 · CiNii: DA10247418 · CONOR.SI: 20036195 · DBC: 87097969723225 · FAST: 235340 · Freebase: /m/0159h6 · GND: 119317060 · GTAA: 160960 · ISNI: 0000000121419298 · J9U: 987007278868405171 · KRNLK: KAC2020K8292 · LCCN: n88655644 · LIBRIS: 53hlpwbp5gjqsw2 · LIH: LNB:CFmR;=Be · LNB: 000268390 · MAK: 9810636896805606 · N6I: vtls001102452 · NCF: ncf12138752 · NDL: 001121595 · NKC: pna2005280869 · NLP: a0000002956679 · NSK: 000546344 · NTA: 095395156 · NUKAT: n2009106818 · PTBNP: 1462352 · PUSC: 78773 · RERO: 02-A003898218 · SELIBR: 275991 · SUDOC: 051837749 · VIAF: 85084553 · WorldCat: lccn-n88655644
1928—1940
1941—1960
1961—1980
1981—2000
2001—2020
2021—2040
1943—1960
1961—1980
1981—2000
2001—2020
2021—нині
1970–і
1980–і
1990–і
2000–і
2010–і
2010–і
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емма_Томпсон&oldid=42239601