Еміліо Дзоккі — Вікіпедія

Еміліо Дзоккі
Народився 5 березня 1835(1835-03-05)[1][2]
Флоренція, Італія
Помер 10 січня 1913(1913-01-10)[1][2] (77 років)
Флоренція, Королівство Італія[1]
Країна  Королівство Італія
Діяльність скульптор
Членство Академія витончених мистецтвd

Еміліо Дзоккі (італ. Emilio Zocchi; 5 березня 1835, Флоренція — 10 січня 1913) — італійський скульптор, професор Академії витончених мистецтв у Флоренції з 1870 року. Кузен Чезаре Дзоккі і батько Арнальдо Дзоккі.

Біографія і твори[ред. | ред. код]

Саме під керівництвом свого дядька ще молодий муляр Еміліо зробив перші кроки у вивченні скульптури у віці восьми років. Тоді його вчителями були Джироламо Торріні, Аристодемос Кастолі і Джованні Дюпре. В 1854 році створив барельєфне зображення вовчиці, яка знайшла братів Ромула і Рема.

У 1860-х роках створив люнет на фасаді базиліки Санта-Кроче у Флоренції.

У 1890 році створив кінний пам'ятник Віктору Емануїлу II, спочатку розміщений на площі Республіки, а в 1932 році перенесений до Piazza Vittorio Veneto.

Примітки[ред. | ред. код]