Емісійний бюджет СО2 — Вікіпедія

Емісійний бюджет СО2 — допустима сумарна антропогенна емісія вуглекислого газу за встановлений період часу, яка визначається виходячи з цільового рівня глобального потепління у кінці періоду.

Поняття та методики[ред. | ред. код]

Термін «емісійний бюджет» стосовно СО2 став вживатися у зв'язку з визначенням можливих сценаріїв зміни клімату.

Вуглекислий газ є найвпливовішим на зміну клімату неконденсованим парниковим газом, його концентрація в атмосфері швидко зростає. За оцінкою 2007 року, навіть після повного припинення антропогенної емісії надмірний вуглекислий газ залишатиметься в атмосфері впродовж періоду часу близько тисячі років.[1] Частина надлишку вуглекислого газу швидко поглинеться (наприклад, поверхнею океану), але частина залишатиметься в атмосфері тисячі років, частково через дуже повільний процес, за допомогою якого вуглець переноситься в океанські відкладення.

Можливість «негативної емісії», тобто вилучення вуглекислого газу (CO2) з атмосфери є, станом на 2023 рік, можливою, та, поки що, недостатньо ефективною для повного і швидкого вирішення проблеми, але необхідною вже сьогодні для зменшення глобального потепління, покращення емісійного бюджету CO2 і сприяння сталому розвитку. Наприклад, негативної емісії можливо досягти завдяки біоенергетиці з уловлюванням та зберіганням вуглецю (BECCS)[2], технології прямого захвату повітря (DAC)[3][4][5], залісненню/лісовідновленню та технології посиленого вивітрювання.[6]

У зв'язку з цим для відвернення катастрофічної дестабілізації клімату необхідно обмежити сумарну (накопичену) кількість СО2 у атмосфері. Заданій у розрахунках величині майбутнього потепління в градусах Цельсія відповідає певна кількість гігатонн СО2, яка може бути додана в атмосферу. Стосовно визначення можливих сценаріїв майбутнього йдеться про розподіл цієї кількості по роках, що і має на увазі термін «бюджет», вживаний по аналогії з фінансовим плануванням.

Кількісні оцінки[ред. | ред. код]

Початковою величиною для визначення емісійного бюджету СО2 є рівень глобального потепління, який може бути визнаний прийнятним. Обмеження глобального потепління величиною 2 °C є найбільш загальновизнаною метою на міжнародних переговорах зі зміни клімату. Її підтримали 140 держав.[7] Ряд учених визнає цю мету недостатньою.[8]

Була проведена низка досліджень, що ставлять метою визначити бюджет СО2, який відповідає потеплінню 2 °C. Вони відрізняються часовими рамками, статистичними методами і наборами чинників, що враховуються

Аллен та ін. у своєму дослідженні розглядають сумарну емісію 3670 Гт СО2 (еквівалент 1000 Гт вуглецю) за період 1750—2500 рр., за їх оцінкою вона викличе глобальне потепління з найбільш імовірною величиною 2°С.[9]

Вашингтон, Натті та ін. в квітні 2009 року опублікували дослідження, в якому оцінюється емісія для досягнення порогового рівня потепління 2°С до 2100 року. Згідно з їх результатами, емісійний бюджет при цьому складе 1300—1400 Гт СО2.[10]

Комітет зі зміни клімату Великої Британії в 2008 році запропонував глобальний сценарій зниження емісії СО2 з метою обмежити потепління величиною 2°С (з імовірністю 50 %), а імовірність перевищення 4°С не має бути більший 1 %. Емісійний бюджет до 2050 року при цьому повинен скласти 2000 Гт.[11]

Джеймс Хансен у роботі «Мета для рівня атмосферного СО2: до чого повинне прагнути людство» оцінює емісійний бюджет до 2050 року величиною 750 Гт.[12]

Мейнсгаузен та ін. у роботі 2009 року «Цілі відносно емісії парникових газів для обмеження рівня глобального потепління величиною 2 °C»[13] уперше оцінюють бюджет емісії в термінах імовірності, з урахуванням невизначенностей, що залишаються, в реакції клімату на підвищений рівень СО2, а також невизначенностей щодо стабільності вуглецю в наземних і морських «сховищах». За їх оцінкою, при сумарній емісії 1000 гігатонн СО2 за період 2000—2050 років, імовірність неперевищення порогу потепління 2 °C складе близько 75 % (що відповідає застосуванню терміну «ймовірно» в доповідях МДЕІК). У 2000—2009 роках близько 350 гігатонн вже було викинуто в атмосферу, залишаючи 650 гігатонн на 2010—2050 роки. При збереженні нинішніх темпів викидів цей бюджет буде витрачений до 2030 року. Для цього досить спалювання менш однієї чверті доступних запасів викопного палива.

Ініціатива по відстежуванню вуглецю[14] у своєму аналізі, виконаному в 2013 році, використовує ту ж модель MAGICC6, що і Мейнсхаузен та ін. 2009, але виходить з інших граничних умов:

  • більш високий рівень аерозолів в атмосфері компенсує частину ефекту потепління від СО2
  • більше зниження емісії інших парникових газів дозволяє збільшити долю емісії СО2. При таких припущеннях емісія СО2 з 2013 по 2049 рік для обмеження потепління величиною 2°С з імовірністю 80 % повинна скласти 900 Гт СО2. При масовому використанні технології зв'язування і зберігання вуглецю ця величина може бути збільшена ще не більше ніж на 12-14 %[15].

П'ята оціночна доповідь МДЕІК містить значення допустимої емісії для різних меж потепління і імовірності утримання потепління у цих межах:

Бюджет емісії МДЕІК (починаючи з 2011 р.), Гт СО2
Межа/ймовірність < 1,5 °C < 2 °C < 3 °C
66% 400 1000 2400
50% 550 1300 2800
33% 850 1500 3250

З цих даних неважко визначити час, що залишається до вичерпання глобального емісійного бюджету при збереженні нинішніх темпів його витрачання:

Строки вичерпання емісійного бюджета СО2 при збереженні нинішньої емісії, в роках (починаючи з 2014 р.)[16]
Межа/ймовірність < 1,5 °C < 2 °C < 3 °C
66% 6,0 20,9 55,7
50% 9,8 28,4 65,6
33% 17,2 33,3 76,8

Практичне застосування[ред. | ред. код]

Єдиною країною, що встановила національний бюджет емісії СО2, є Велика Британія. Це робиться для досягнення законодавчо встановленої мети зниження національної емісії до 2050 р. на 80 % у порівнянні з 1990 р. Бюджет приймається на п'ятирічний період[17]

Незважаючи на критику з боку екологічних НДО і учених, країни-учасники міжнародних переговорів зі зміни клімату до теперішнього часу уникають застосування бюджетного підходу для визначення своїх зобов'язань відносно емісії СО2, Існує розрив між зобов'язаннями, які готові обговорювати учасники міжнародних переговорів, і скороченням емісії, необхідним за сучасними науковими даними.[18] Згідно з рішеннями, прийнятими в Дурбані, жодна зобов'язуюча кліматична угода не діятиме до 2020 року[19], незважаючи на широко визнану необхідність до цього терміну не лише зробити значимі зусилля із скорочення емісії, але і досягти глобального піку викидів.[20] При обмеженому сумарному бюджеті емісії будь-яка затримка в досягненні її піку різко збільшує необхідну швидкість і глибину майбутніх скорочень, з ризиком зробити їх політично і технічно нездійсненними. Згідно з деякими дослідженнями, обмеження потепління величиною 2 °C (що характеризує небезпечну зміну клімату) вже неможливо без припинення економічного зростання в розвинених країнах, і єдиною можливістю досягнення цієї мети є перехід до стратегії антизростання.[21]

Файл:Copenhagen Diagnosis WBGU ru.jpg
Приклади траєкторій зниження глобальних викидів, де сукупний об'єм викидів CO2 дорівнює 750 Гт за період 2010—2050 (1 Гт З = 3,67 Гт CO2). На цьому рівні існує 67 % ймовірність обмеження глобального потепління 2 °C. З графіків видно, що чим пізніше буде досягнутий пік викидів, тим крутішим має бути їх подальше скорочення. На малюнку показані варіанти сценаріїв глобальних викидів з досягненням піку в різні роки: 2011 (зелений), 2015 (синій) і 2020 (червоний). З метою забезпечення дотримання цих траєкторій потрібна максимальна річна ставка скорочення на 3,7 % (зелений), 5,3 (синий), або 9,0 % (червоний) (у порівнянні з 2008). (Джерело: Німецька консультативна рада з питань глобальних змін; WBGU 2009).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Зміна клімату, 2007» Узагальнена доповідь розд. 3.2.3 http://www.ipcc.ch/pdf/assessment-report/ar4/syr/ar4 syr ru.pdf
  2. ↑ Shahbaz, Muhammad; AlNouss, Ahmed; Ghiat, Ikhlas; Mckay, Gordon; Mackey, Hamish; Elkhalifa, Samar; Al-Ansari, Tareq (1 жовтня 2021). A comprehensive review of biomass based thermochemical conversion technologies integrated with CO2 capture and utilisation within BECCS networks. Resources, Conservation and Recycling. Т. 173. с. 105734. doi:10.1016/j.resconrec.2021.105734. ISSN 0921-3449. Процитовано 1 грудня 2023.
  3. ↑ Meckling, Jonas; Biber, Eric (6 квітня 2021). A policy roadmap for negative emissions using direct air capture. Nature Communications (англ.). Т. 12, № 1. с. 2051. doi:10.1038/s41467-021-22347-1. ISSN 2041-1723. Процитовано 1 грудня 2023.
  4. ↑ Qiu, Yang; Lamers, Patrick; Daioglou, Vassilis; McQueen, Noah; de Boer, Harmen-Sytze; Harmsen, Mathijs; Wilcox, Jennifer; Bardow, André; Suh, Sangwon (25 червня 2022). Environmental trade-offs of direct air capture technologies in climate change mitigation toward 2100. Nature Communications (англ.). Т. 13, № 1. с. 3635. doi:10.1038/s41467-022-31146-1. ISSN 2041-1723. Процитовано 1 грудня 2023.
  5. ↑ Ozkan, Mihrimah; Nayak, Saswat Priyadarshi; Ruiz, Anthony D.; Jiang, Wenmei (2022-04). Current status and pillars of direct air capture technologies. iScience. Т. 25, № 4. с. 103990. doi:10.1016/j.isci.2022.103990. ISSN 2589-0042. PMC 8927912. PMID 35310937. Процитовано 1 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  6. ↑ Cooper, Jasmin; Dubey, Luke; Hawkes, Adam (1 січня 2022). Life cycle assessment of negative emission technologies for effectiveness in carbon sequestration. Procedia CIRP. Т. 105. с. 357—361. doi:10.1016/j.procir.2022.02.059. ISSN 2212-8271. Процитовано 1 грудня 2023.
  7. ↑ UNFCCC (30 March 2010). «Decision 2/CP. 15 Copenhagen Accord. In: Report of the Conference of the Parties on its fifteenth session, held in Copenhagen from 7 to 19 December 2009. Addendum. Part Two: Action taken by the Conference of the Parties at its fifteenth session» http://unfccc.int/documentation/documents/advanced [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] search/items/3594.php? rec=j&priref=600005735#beg
  8. ↑ Профессор Кевин Андерсон — Изменение климата: Больше, чем просто опасность
  9. ↑ Allen M.R., D.J.Frame et al. (2009)".Warming caused by cumulative carbon emissions towards the trillionth tonne". — Nature 458 (7242): 1163—1166. http://www.nature.com/nature/journal/v458/n7242/abs/nature08019.html
  10. ↑ Washington, W.M.,R. Knutti, et al. (2009)". How much climate change can be avoided by mitigation"?Geophys. Res. Lett. http://www.agu.org/pubs/crossref/2009/2008GL037074.shtml [Архівовано 2 липня 2011 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Building a low-carbon economy-the UK's contribution to tackling climate change | Committee on Climate Change. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 грудня 2016.
  12. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2017. Процитовано 12 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 12 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Financial specialists making carbon investment risk real today in the capital market | Carbon Tracker Initiative. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
  15. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2015. Процитовано 12 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Джерело: Carbon Brief http://www.carbonbrief.org/ [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.] На основе данных МГЭИК (см. p. 64 Table 2.2 IPCC's 5th AR Synthesis Report). Эмиссия за 2010—2014 годы взята согласно оценке Global Carbon Project, данные о текущей эмиссии из Friedlingstein et al 2014.
  17. ↑ Carbon Budgets and targets | Committee on Climate Change. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 12 грудня 2016.
  18. ↑ http://www.unep.org/publications/ebooks/emissionsgapreport/pdfs/Emissions[недоступне посилання] Gap TECHNICAL SUMMARY Russian. pdf
  19. ↑ http://www.cop17-cmp7durban.com/ [Архівовано 10 листопада 2011 у Wayback Machine.] 2011 United Nations Climate Change Conference
  20. ↑ Професор Кевін Андерсон назвав це рішення «проявом магічного ставлення до часу» http://www.slideshare.net/DFID/professor-kevin-anderson-climate-change-going-beyond-dangerous [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Kevin Anderson and Alice Bows (29 листопада 2010). Beyond 'dangerous' climate change: emissions cenarios for a new world. Phil. Trans. R. Soc. A 2011 369, doi: 10.1098/rsta.2010.0290. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емісійний_бюджет_СО2&oldid=42201579