Ендрю Джексон — Вікіпедія

Ендрю Джексон
англ. Andrew Jackson
Ендрю Джексон
Ендрю Джексон
7-й Президент США
4 березня 1829 — 4 березня 1837
Попередник Джон Квінсі Адамс
Наступник Мартін ван Бюрен
1-й військовий губернатор Флориди
10 березня 1821 — 12 листопада 1821
Попередник Хосе Марія Коппінгер (як губернатор (останній) іспанської Східної Флориди)
Наступник Вільям Поуп Дюваль
Сенатор Конгресу США від штату Теннессі
4 березня 1823 — 14 жовтня 1825
Попередник Джон Вільямс
Наступник Х'ю Лоусон Вайт
Народився 15 березня 1767(1767-03-15)
Уексхоу, Південна Кароліна
Помер 8 червня 1845(1845-06-08) (78 років)
Нашвілл, Теннессі
Похований The Hermitaged
Відомий як суддя, адвокат, політик, офіцер, державний діяч
Країна США[1]
Національність Шотландець
Політична партія Демократично-республіканська партія (до 1828)
Демократична партія (з 1828)
Батько Andrew Jacksond
Мати Elizabeth Hutchinsond[2]
У шлюбі з Рейчел Донелсон Джексон
Діти Andrew Jackson Jr.d і Lyncoya Jacksond
Професія прокурор, суддя, плантатор, військовий
Релігія Пресвітеріанство
Нагороди
Підпис

Е́ндрю Дже́ксон (англ. Andrew Jackson; 15 березня 1767 — 8 червня 1845) — сьомий президент Сполучених Штатів. Перший президент США, обраний як кандидат Демократичної партії; його вважають одним з її засновників.

Ендрю Джексон був генералом, героєм війни 1812 року. Командував американським військом у Першій семінольській війні. Обирався до Палати представників і Сенату США. Походив з порубіжної родини, вважався представником зміцнілого демократичного настрою на Півдні і Заході. Обраний президентом у 1828 році й переобраний 1832 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Ендрю Джексон мав шотландське та ірландське походження. Батьки майбутнього президента Ендрю й Елізабет емігрували до США з Ірландії за два роки до народження сина. Разом з ними до Нового світу вирушили двоє старших синів — Г'ю і Роберт. Родина оселилася в містечку Воксхоу за 160 миль від Чарлстона, де придбала близько 200 акрів землі. Ендрю-старший протягом двох років хотів створити ферму, але в січні 1767-го несподівано помер, не дочекавшись народження сина — Ендрю-молодший з'явився на світ за два місяці після смерті батька.[3]

Під час багатої на пригоди юності, коли у ході війни за незалежність від Великої Британії був разом з братом Робертом захоплений англійцями, пройшов через знущання та катування. Коли Ендрю відмовився чистити чоботи британського офіцера, той рубав його шаблею, залишаючи шрами на лівій руці та голові, а також інтенсивну ненависть до британців. Двох братів утримували як ув'язнених, заразили натуральною віспою, вони до того ще й сильно потерпали від голоду. Роберт помер, а Ендрю вижив[4].

Став адвокатом в Південній Кароліні. Свою майбутню дружину Рейчел Донсон зустрів 1787 року у місті Нешвіл, вона була дружиною чоловіка на прізвище Робардс. Після чергового скандалу з чоловіком Рейчел зважилася на втечу з Ендрю до іншого міста, де жили її брати. Ендрю та Рейчел взяли шлюб у серпні 1791 року. Цікаво, що офіційний документ про розірвання шлюбу з Робардсом прийшов тільки через два роки. Згодом Джексон 13 разів бився на дуелях, у більшості з яких «захищав честь» дружини.[5]

У 1788 р. Джексона призначили прокурором на території Теннессі. Коли Теннессі долучилася до Сполучених Штатів, Джексон брав участь у складанні основних законів нового штату (1796), потім був його представником у Конгресі. У 1798 році він був призначений суддею Верховного суду Теннессі, де служив до 1804 року.

Джексон був призначеним командиром міліції Теннессі у 1801 році в званні полковника.

Під час війни 1812 році Текумсе підбурив індіанські племена крік північної Алабами і Джорджії напасти на білі поселення. Чотириста поселенців було убито в різанині біля Форту Мімз. Почалася Війна Кріків, в якій Джексон командував американськими силами, які включали міліцію Теннессі, американську армію, індіанські племена черокі, чоктав, південні крік. У 1814 році Джексон розбив індіанців і прогнав їх у Флориду. Коли англійці стали загрожувати Новому Орлеану, Джексон став на чоло війська і розбив противника (8 січня 1815 р.).

У 1821 р. Джексон став першим військовим губернатором відступленої іспанцями Флориди.

Вибори президента 1824[ред. | ред. код]

За версією енциклопедії Britannica вибори між Джоном Квінсі Адамсом та Ендрю Джексоном 1824 року стали одними з п'яти найбільш непередбачуваних історії США.[6]

На виборах Президента США 1824 р. Джексон отримав мінімальну більшість голосів у системі Колегії виборщиків США, але не отримав абсолютної. Тому єдиний раз в історії США за президента голосувала Палата представників США, як передбачено Дванадцятою поправкою до Конституції США.Президентом став Джон Квінсі Адамс.

Президентство[ред. | ред. код]

У 1828 р., після закінчення каденції Адамса, Джексон повторно балотувався у президенти Сполучених Штатів та був обраний від Демократичної партії.

Під час передвиборчої кампанії 1828 року преса згадала про минуле його дружини. Рейчел Донсон Джексон тоді вже був 61 рік. Жінка важко переживала події, і в неї стався інфаркт. Через три тижні після інавгурації Ендрю вона померла. Джон Квінсі Адамс не мав жодного стосунку до гоніння в пресі, проте Джексон вважав, що дружині вкоротили віку його політичні суперники, і ніколи їм цього не пробачив.[7]

За часів президентства Джексона США встановили загальне виборче право для кожного білого дорослого чоловіка, незалежно від доходу і статусу.[8]

Влітку 1832 р. в Південній Кароліні спалахнув заколот, спрямований проти митного тарифу, що погрожував міцності Союзу. Саме тоді вдруге обраний у президенти Джексон став готувати війська, щоб примусити Південну Кароліну до покори. Громадянської війни вдалося уникнути через зниження тарифу. До нових ускладнень привело питання щодо продовження привілеїв Банку Сполучених Штатів. Джексон наклав своє вето на постанову конгресу у цій справі, наслідком чого була ліквідація банку і численних приватних кредитних установ, які наводнили ринок своїми паперами, що стало головною причиною економічної кризи 1837 року. У зовнішній політиці Джексону вдалося підтримати дружні відносини з Великою Британією.

За своєю політичною суттю сьомий президент США був лібертаріанцем. Ця політична філософія ґрунтується на двох важливих тезах: всі відносини діляться на добровільні та примусові; всі види добровільних контрактів мають бути дозволені, а всі види насилля і примусу викорінюватися. Своєю діяльністю Джексон намагався мінімізувати втручання держави в економіку й політику.[8]

Смерть[ред. | ред. код]

Існує легенда, що коли Джексона перед смертю запитали, що той вважає своїм найбільшим досягненням, він не замислюючись відповів: «Я вбив Банк»; або що ці слова були висічені на його надгробку. Підтверджень не було знайдено, однак у 1832 році він дійсно говорив щось подібне: «Цей банк… намагається вбити мене, але я уб'ю його [першим]»

Помер 8 червня 1848 р. в Нашвілл, штат Тенессі у віці 78 років, похований в Ермітажі поблизу Нешвілла.

Джексон на грошових знаках[ред. | ред. код]

Ендрю Джексон зображений на сучасній американській банкноті у 20 доларів, на монеті номіналом 1 долар.

Раніше його зображення прикрашало банкноти різних номіналів: 5, 10, 50 та 10 000 доларів, а також банкноту Конфедерації під час Громадянської війни у США номіналом 1000 доларів.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • 1829 року, коли Джексон став президентом, зовнішній борг Сполучених Штатів становив 58 мільйонів доларів. За шість років політик, блокуючи усі видатки, які тільки міг, домігся скорочення боргу до нуля. Це був перший і останній рік, коли США виплатили увесь свій зовнішній борг[9].
  • Він був прихильником рабовласницької системи, а також підтримував виселення індіанців.
  • Ліквідував Другий банк США.
  • Перший президент США протестант-пресвітеріанець.
  • 30 січня 1835 року божевільний Річард Лоуренс здійснив невдалий замах на Джексона.
  • Джексон також був першим з президентів США, який вирушив у передвиборчу поїздку по країні.[10]
  • Перший президент США, який мав змішане шотландське та ірландське походження.
  • Джексон був президентом дві каденції з 1829 по 1837, після нього аж до 1869 коли господарем Білого Дому став Грант ніхто не міг похизуватись таким досягненням. Окрім того за 40 років з 1829 по 1869 тільки три президенти змогли виграти вибори двічі: Джексон, Лінкольн та Грант

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LIBRIS — 2017.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 150. ISBN 978-617-7289-69-1
  4. Kendall, Amos (1843). Life of Andrew Jackson: Private, Military, and Civil. New York, NY: Harper & Brothers. [1] (англ.)
  5. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 152—153. ISBN 978-617-7289-69-1
  6. 5 Remarkably Close U.S. Presidential Elections | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 14 січня 2024. 
  7. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 153. ISBN 978-617-7289-69-1
  8. а б Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 160. ISBN 978-617-7289-69-1
  9. Коли Штати виплатили увесь зовнішній борг і чому це не повторилося [Архівовано 12 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 161. ISBN 978-617-7289-69-1

Література[ред. | ред. код]

  • Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 148—161. ISBN 978-617-7289-69-1

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Джон Адамс
18251829

7-й Президент США

4 березня 18294 березня 1837
Наступник:
Мартін ван Бюрен
18371841