French
DeutschЕнергодар — Вікіпедія
Енергода́р — місто в Україні, адміністративний центр Енергодарської міської громади Василівського району Запорізької області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища Дніпра (в нижньому Придніпров'ї), за 120 км — від обласного центру Запоріжжя. Площа території міста — 63,5 км².
Місто засноване 12 червня 1970 року з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. З 1981 року почалося будівництво Запорізької АЕС, яка нині є найбільшою в Європі.
З березня 2022 року Енергодар, в ході російського вторгнення в Україну, тимчасово окупований російськими загарбниками.
Історія[ред. | ред. код]
Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, на так званих Іванівських кучугурах, обрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тис. кВт кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тис. кВт і нині є одним з найбільших в Європі.
Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того обіймав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.
Два роки місто не мало назви. Будувалася Запорізька ТЕС — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків отримало назву Енергодар.
Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель «Енергодар», Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.
14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста. Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі було облаштовано парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель «Енергодар» і Палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, у яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Уведено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.
-
Житлова забудова міста Енергодар -
Мерія Енергодара
Центром дозвілля стала набережна каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі й була побудована Набережна довжиною майже 2 км з численними кафе, виставковими залами, магазинами.
Російське вторгнення в Україну (з 2022)[ред. | ред. код]
З початку березня 2022 року Енергодар окупований російськими військами; мешканці міста чинять спротив російським окупантам[2][3][4][5][6][7][8][9][10].
19 жовтня 2022 року, вночі, російські окупанти здійснили обстріл Енергодару. В результаті обстрілу пошкоджена будівля виконавчого комітету Енергодарської міської ради та одна із підстанцій міста[11].
Населення[ред. | ред. код]
- За даними перепису 1989 року мешкало 47 тис. осіб.
- За даними перепису 2001 року — 56 тис. осіб.
- Станом на 2019 рік — 53 567 осіб.
За даними перепису населення 2001 року рідною мовою вказали українську 37,81 %, а російську — 61,69 % населення[12].
| Українці | Росіяни | Білоруси | Інші національності |
|---|---|---|---|
| 57,1 % | 39,8 % | 0,8 % | 2,3 %[13] |
Культура[ред. | ред. код]
У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що відбувається у місті, проводиться раз на два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри з Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі й України.
-
Готель «Енергодар» -
Алея троянд -
Палац культури «Сучасник» (2014)
У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.
Громадське життя[ред. | ред. код]
У місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.
Засоби масової інформації[ред. | ред. код]
Енергодар.City [Архівовано 18 травня 2019 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене у грудні 2018 року за підтримки мережі міських сайтів The City[14].
Транспорт[ред. | ред. код]
У місті діє річковий порт, автовокзал, залізнична станція Енергодар та пасажирський зупинний пункт Енергодар Придніпровської залізниці, до якої щоденно курсують приміські поїзди сполученням Запоріжжя — Енергодар. У Енергодарі починається автошлях регіонального значення Р37 до Василівки.
-
-
Проспект Енергетиків -
Мерія Енергодара -
Краєвид на Запорізьку АЕС
.jpg)
_%D0%90%D0%95%D0%A1.jpg)
Спорт[ред. | ред. код]
Футбольна збірна команда міста Енергодара двічі ставала володарем Кубку Голови Запорізької облдержадміністрації: у 2013 та у 2020 роках. 20 травня 2013 року Енергодар у фіналі[15] на стадіоні "Славутич-Арена" переміг збірну команду Комунарського району міста Запоріжжя з рахунком 10:2, а 18 жовтня 2020 року у фіналі[16]Енергодар з рахунком 3:2 обіграв команду Розівської ОТГ. Обидва матчі відбулися на центральному стадіоні області - "Славутич-Арена" у м. Запоріжжя. Звитяга енергодарців 2020 року стала поштовхом для створення ФК "Енергодар", який у 2021 році взяв участь у чемпіонаті Запорізької області з футболу "Прем'єр ліга"[17].
Особистості[ред. | ред. код]
- Бабак Людмила Петрівна (нар. 1998) — українська спортсменка, веслувальниця на байдарках.
- Бронніков Володимир Костянтинович — український політик, директор Запорізької АЕС.
- Бузаєв Володимир Микитович — заслужений тренер СРСР і України.
- Горескул Олена — українська шахістка, міжнародний гросмейстер.
- Ємець Євген Олександрович (1987—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Манзуля Володимир Романович — заслужений тренер України по боксу.
- Полулях Сергій Володимирович (1982—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Сидоренко Валерій Петрович — український боксер у першій найлегшій ваговій категорії (до 48 кг).
- Сидоренко Володимир Петрович — український боксер, призер Олімпійських ігор, чемпіон світу 2001 року у найлегшій ваговій категорії.
- Топоркова Раїса Вікторівна — українська пауерліфтерка. Майстер спорту України міжнародного класу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- ↑ Енергодар: люди не пускають колону РФ в місто. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Жители Энергодара стали стеной в защиту города | Українська правда [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.], pravda.com.ua
- ↑ На Енергодар суне понад 100 одиниць важкої техніки — уже обстріляли блокпост
- ↑ Троє нацгвардійців загинули під час нічних боїв в Енергодарі (укр.). Громадське радіо. 4 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Юлія Бабич (4 березня 2022). Біля мерії Енергодару скупчення окупантів: мешканців просять не довіряти оголошенням (укр.). 24 канал. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Російські військові захопили міськраду Енергодара (укр.). Громадське радіо. 5 березня 2022. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Юрій Тарасовський (5 березня 2022). Російські війська покинули Енергодар, заявив голова Запорізької ОДА. Мер міста спростовує (укр.). Forbes Україна. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Вікторія Рощина (11 березня 2022). Місто світла. Репортаж з окупованого Енергодара (укр.). Громадське. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Партизани в дії: стався вибух у під'їзді окупаційного «мера» Енергодара, він в лікарні. 22 травня 2022. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022.
- ↑ В соцмережах опублікували відео влучання окупантами в будівлю Енергодарської міської ради. actual.today. 20 жовтня 2022.
- ↑ Банк даних Державноі служби статистики України[недоступне посилання]
- ↑ Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- ↑ Ми — телевізийники. І навіщо ми створили сайт Енергодар.City?. Енергодар.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ Новини / Володар Кубка губернатора - 2013 - футбольна команда м. Енергодар. Запорізька обласна державна адміністрація (ua-UA) . 20 травня 2013. Процитовано 16 липня 2023.
- ↑ Команда Энергодара выиграла Кубок губернатора по футболу!. 061.ua - Сайт міста Запоріжжя (укр.). Процитовано 16 липня 2023.
- ↑ Футбол в Енергодарі | **Цей день в історії. www.facebook.com (укр.). Процитовано 16 липня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Енергодар.City [Архівовано 18 травня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Енергодара
- Головна газета Енергодара «РОСТ» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- АМУ
Панорами[ред. | ред. код]
| ||||||||
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
